Неофіт (Ніколов)
| Неофіт Браницький | |
|---|---|
| Народився |
1844 Корадже, Османська імперія |
| Помер |
14 серпня 1908 Пловдив, Болгарія |
| Поховання | Church of the Holy Mother of God, Plovdivd |
| Громадянство | Болгарія |
| Діяльність | болгарський священик |
| Alma mater | Афінський національний університет імені Каподистрії |
| Конфесія | православ'я |
Неофіт Браницький — вищий болгарський священик, титулярний єпископ Православної церкви Болгарії, ректор Константинопольської Болгарської Духовної Семінарії.[1][2]
Біографія[ред. | ред. код]
Народжений зі світським ім’ям Неофіт Ангелов Ніколов у 1844 р. за датою на надгробку або 1849 за словами Бориса Цацова[2] в болгарському селі Корадже. Початкову освіту отримав в рідному селі. Після цього, з 1859 по 1863 рр., навчався в Едірнській гімназії, з 1863 по 1866 рр. і в Адріанопольській гімназії. У 1866 р. він став послушником у Зографському монастирі. У початку 1869 р. був пострижений у чернецтво з ім’ям Неофіт, а в травні того ж року був висвячений в ранзі ієродиякона єпископом Калініком Мосхонійський. З вересня 1869 по 1971 рр. навчався в грецькій монастирській школі в Каріесі. У 1872 р. єпископ Калінік Мосхонійський висвятив його в ієромонаха, а з осені того ж року навчався в Різаріо в Афінах, в Богословській школі, яку закінчив у 1877 р. З 1880 по 1883 рр. був представником Зографського монастиря в Кареї. У 1883 р. почав навчатися на богословському факультеті Афінського університету, який закінчив у 1887, а з 1887 по 1888 навчався на юридичному факультеті в Афінах.[2]
Згодом ієромонах Неофіт перериває навчання і вирушає на Афон, де керує діями монастиря. У 1891 року ієромонах Неофіт оселився в Константинополь, де екзарх Йосиф І Болгарський призначив його директором болгарської трикласової школи в Пера. З 1892 по 1893 рр. Неофіт очолював Болгарську церкву в Бітолі. З 11 серпня 1894 був призначений Протосинкелом Болгарського екзархату в Константинополі, а 15 серпня 1894 був возведений у сан архімандрита за рішенням Священного Синоду.[2]
У 1899 архімандрит Неофіт оселився на короткий час у Зографському монастирі. З вересня 1900 до 1905 був ректором Константинопольської духовної семінарії. 10 лютого 1902 в соборі Святого Стефана Неофіт був рукоположений у епископський сан з титулом «Браницький». Разом зі своїми ректорськими обов’язками, з лютого 1902 до смерті, він був настоятелем храму Святого Стефана.[2].
Помер 14 серпня 1908 від хвороби нирок в Пловдиві.[2] Похований у дворі собору Успіння Богородиці в Пловдиві.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б . 10 септември 1985.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ а б в г д е Цацов, Борис (2003). Архиереите на Българската православна църква: Биографичен сборник. Princeps. с. 309. ISBN 9548067757.
| Попередник: | Єпископ Браницький (БПЦ) 10 лютого 1902 — 14 серпня 1908 |
Наступник: |
| Лазар (Младенов) | Климент (Шивачев) |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |