Монастир Зографу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 40°18′21″ пн. ш. 24°09′37″ сх. д. / 40.30583° пн. ш. 24.16028° сх. д. / 40.30583; 24.16028

Монастир Зографу
Гора Афон [1]
Світова спадщина
Зограф - вид з далеку.jpg
Монастир Зографу
40°18′20″ пн. ш. 24°09′37″ сх. д. / 40.30583300002777491° пн. ш. 24.16027800002778037° сх. д. / 40.30583300002777491; 24.16027800002778037
Країна Flag of Greece.svg Греція
Тип змішаний
Критерії i, ii, iv, v, vi, vii
Об'єкт № 454
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1988 (12 сесія)

CMNS: Монастир Зографу на Вікісховищі

Монастир Зографу (грец. Μονή Ζωγράφου — болгарський чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії дев'яте місце. Розташований на західному узбережжі півострова Айон-Орос, рівновіддалений від монастирів Хіландар та Констамоніту. Назва грец. Ζωγράφου означає мальовничий — обитель споруджено високо над морем, на скелі, понад прірвою.

Історія[ред. | ред. код]

Zograf monastery.jpg


Монастир Зографу заснований у 919[2] році в добу правління Лева Філософа трьома братами, уродженцями міста Охрид в Болгарії: Мойсеєм, Аароном та Іоанном. Вони розселилися спочатку в келіях, на окремих стовпах, але потім спорудили загальний храм, отримавши в молитві одкровення присвятити його імені великомученика Георгія. При цьому лик святого Георгія дивовожним чином зобразив на дошці, приготованій для іконопису. Свого покровителя засновники назвали живописцем «Ζόγραφος», а від імені ікони пішла назва власне монастиря, який відтак набув популярності — почали приходити прочани, залучені переказом про диво, особливо, коли із Палестини досягла столиці чутка про зникнення зображення святого Георгія, в монастирі поблизу Лода. Тамтешні монахи прийшли на Афон і визнали образ у Зографу тотожним із зображенням, що було у них. Лев Філософ і болгарський цар Іоанн теж приїзджали поклонитись чудотворному зображенню святого Георгія до Зографу і пожертвували значні внески на добудову обителі.

Перша письмова згадка про монастир під ім'ям «Георгій Зограф» зустрічається в 972 році в Типіконі Іоанна Цимісхія.[2]

укр. Монастир у 2019 років

В добу правління візантійського імператора Михайла VIII Палеолога монастир Зографу, який відмовився приєднатися до унії, цілком розорено. 10 жовтня 1276 року у вежі монастиря латинянами спалено 26 преподобномучеників (22 насельника і четверо мирян-послушників), що стали проти унії з Римською церквою. Монастир відновив вже молдавський воєвода Стефан тільки в 1502 році.

У цьому монастирі жив в 18 столітті знаменитий чернець Пейсіос - автор історії болгарського народу. На території монастиря зберігається і хатина, в якій жив відлюдником вождь національно-визвольного руху Космас Етолос.

У XIX столітті Зограф пережив бурхливий розквіт, обитель в економічних відносинах на якийсь час стала однією з провідних на Афоні. У 1801 році був побудований соборний храм, а в 1850 році монастир став братським, яким і залишається до теперішнього часу.[2]

26 преподобномучеників які постраждали від римокатоликів
Ікона при в'їзді в монастир. Святи Григорій переможець

Не оминули монастир і балканські війни початку 20 століття. У липні 1913 року в ході Другої Балканської війни монастир Зографу, в якому перебував болгарський військовий загін, був взятий штурмом греками; болгарські ж солдати як військовополонені відвезені до Греції.


Монастир Зограф, Афон

Реліквії[ред. | ред. код]

Соборний храм, побудований лише 1801 року, і нині зберігає три ікони великомученика Георгія різного часу. Найдавніша чудотворна ікона святого Георгія поміщена біля колони правого крила храму, а дві копії з неї, що надійшли в обитель з інших місць, вважаються, за легендами про них, чудотворними також; друга ікона, за переказом, припливла морем з Аравії, а третя — дар Стефана Душана, знайдена ним завдяки видінню і супроводжували його в боях. Найвідомішою з ікон монастиря є ікона Пресвятої Богородиці, іменована Акафістною. Нарешті Зографське євангеліє, подароване ченцями обителі російському імператору Олександру II; останній передав його до Імператорської публічної бібліотеки.

Бібліотека монастиря знаходиться у вежі і містить 162 рукописних кодекси на грецькій мові, 388 рукописів на слов'янською мовою, з яких 26 пергаментних, і 16000 друкованих видань на слов'янській та грецькій мовах.[3]

Особливо шанований насельниками обителі преподобний Косма Зографскій. Своїм подвижницьким життям він здобував дар прозорливості і чудотворіння. Святий дружив з тваринами і безліч приходило в його келію. 22 вересня 1323 року, в день його блаженної кончини, попрощатися з преподобним прийшло безліч диких звірів.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. а б в г Зограф. agionoros.ru. Процитовано 2019-07-08. 
  3. User, Super. Монастырь Зограф. АФОНИТ – Русь и Афон – Наследие Святой Горы – Русский Афон (ru-ru). Процитовано 2019-07-08. 

Джерела[ред. | ред. код]