Нечкіна Милица Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нечкіна Милица Василівна
Народилася 12 (25) лютого 1901(1901-02-25)
Ніжин Чернігівська губернія Російська імперія
Померла 16 травня 1985(1985-05-16) (84 роки)
Москва СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність педагог
Відомий завдяки історія
Alma mater Казанський університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Покровський Михайло Миколайович
Заклад Академія Наук СРСР, Московський університет
Членство Академія наук СРСР
Відома завдяки: класик історії декабризму
Нагороди Орден Леніна — 1953, Орден Леніна — 1971, Орден Леніна — 1981, Орден Трудового Червоного Прапора — 1945, Орден Дружби народів  — 1975, Сталінська премія Сталінська премія, три ордени Ленина(1953,1971,1981), орден Трудового Червоного Прапора (1945), орден Дружби народів(1975)
Звання академік Академії наук СРСР, професор

Милица Василівна Нечкіна (рос. Милица Васильевна Нечкина; 12 (25) лютого 1901(19010225) — 16 травня 1985) — історик, академік Академії наук СРСР (1958), дійсний член Академії педагогічних наук (1947), лауреат Сталінської премії (1948), провідний радянський історик-декабристознавець, дослідник суспільного і революційного руху в Росії XIX ст. та історіографії (монографія про В. О. Ключевського).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

Народилась в м. Ніжин Чернігівської області в родині інженера. У 1917 році, закінчивши гімназію із золотою медаллю, вступила на історичне відділення історико-філологічного факультету Казанського університету. Вищу освіту отримала в 1921 році.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

З 1921 року викладала в Казані, потім — у Москві: на робітфаку Московського університету, в Комуністичному університеті народів Сходу, Московському університеті.

Одночасно з 1935 року була науковим співробітником Інституту історії Академії Наук СРСР. Одним з її наукових керівників був видатний історик М. М. Покровський. Її численні роботи засновані на величезному історичному матеріалі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

М. Нечкіна стояла біля витоків становлення радянської історичної науки. Стала класиком вивчення декабризму. Її основні наукові інтереси зосередилися на історії російського революційного руху та історії історичної науки і методології історії.

Померла М. Нечкіна у Москві, похована на цвинтарі Новодівочого монастиря.

Перелік публікацій[ред. | ред. код]

До числа найвідоміших її праць належать: «О. С. Грибоєдов і декабристи» (1947), 2-томне «Рух декабристів» (1955), «Василь Йосипович Ключевський. Історія життя і творчості» (1974), «Зустріч двох поколінь» (1980) та ін. М. Нечкіна керувала створенням першої узагальнюючої праці по вітчизняній історіографії «Нариси історії історичної науки СРСР» (т. 2 — 5) та факсимільним виданням пам'яток Вільної російської друкарні. М. В. Нечкіній належить ідея створення першого в країні видання «Історія та історики», в якому розроблялися проблеми вітчизняної та загальної історіографії.

Написані нею шкільні підручники з історії (разом з вчителем історії Павлом Лейбенгрубом), хрестоматії багато років за радянські часи були базовими шкільними підручниками.

Нагороди[ред. | ред. код]

У 1948 році отримала Сталінську премію з літератури за книгу «Грибоєдов і декабристи».

Поезія[ред. | ред. код]

М. В. Нечкіна писала вірші. Підготувала до публікації більше 500 віршів, які зберегалися після ії смерті в архівах РАН. Вперше опубліковані в книзі Ади Сванідзе «Друга муза історика» у 2003 році.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]