Нове (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
селище Нове
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада Рубанська сільська рада
Код КОАТУУ 7420387504
Основні дані
Засноване 1740
Населення 15 (2015 рік)
Площа 0,029 км²
Густота населення 1896,55 осіб/км²
Поштовий індекс 16570
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 50°56′24″ пн. ш. 32°50′39″ сх. д. / 50.94000° пн. ш. 32.84417° сх. д. / 50.94000; 32.84417Координати: 50°56′24″ пн. ш. 32°50′39″ сх. д. / 50.94000° пн. ш. 32.84417° сх. д. / 50.94000; 32.84417
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Місцева влада
Адреса ради 16570, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Рубанка, вул.Дубини,39 , тел. 4-61-31
Карта
Нове. Карта розташування: Україна
Нове
Нове
Нове. Карта розташування: Чернігівська область
Нове
Нове

Новеселище в Україні, Чернігівській області, Бахмацькому районі. Належить до Рубанської сільської ради.

Історія[ред.ред. код]

Засновано як господарський пункт Парафіївського цукрового заводу після Другої світової війни на території Рубанської сільської ради. Комуністична влада надала право Парафіївському заводу вербувати на роботу безпаспортних батраків із навколишніх колгоспів Бахмацького та Іченського районів, приписуючи їх до так званого «совхозу» (звідси поширене ім'я мешканців селища - «совхозЯни», або «совхозькі»).[1]

У 1960-тих завербовані люди жили у бараках, без родин. Спеціалізувалися на буряківництві та торфорозробці. Робота з вирощення буряку була рабською, ручною. У 1980-тих це «відрядження» формалізоване у населений пункт, селищу дали ім'я «Нове».

У Парафіївському «совхозі», на відміну від «калхозу», комуністи платили безпаспортним українцям живі гроші, що збільшувало продуктивність праці. Якщо «калхоз» спеціалізувався на рабській, фактично безкоштовній праці людей, то «совхоз» мусив мати віддачу для розвитку парафіївської промисловості, орієнтованої, зокрема, на горільчані заводи.

Ідентичне баракове селище було створене у Софіївці Іченського району, куди вербувалася покріпачена молодь Крупичполя, Рожнівки, Мартинівки та Терешихи.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Після зупинки Парафіївського цукрового заводу у 1990-тих селище фактично переходить на натуральний спосіб життя, посилилася еміграція.

До 2006 у селищі ще проживало 55 осіб - нащадків колгоспних кріпаків. Зараз постійних мешканців три-чотири родини, але прописано не менше 20 осіб. Потенційно жилих хат до 25. Власного цвинтаря ніколи не було, ховають у Рубанці, храмують на теплого Миколи (22 травня).

До селища прокладено асфальтову дорогу.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Опитування мешканців села Рубанка від 8 квітня 2015. Експедиція ГО «Голінська сотня». Журнал Ростислава Мартинюка

Посилання[ред.ред. код]

Погода в селі