Перейти до вмісту

Халимонове

Координати: 51°12′13″ пн. ш. 32°54′45″ сх. д. / 51.20361° пн. ш. 32.91250° сх. д. / 51.20361; 32.91250
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Халимонове
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Тер. громада Бахмацька міська громада
Код КАТОТТГ UA74040030340083261 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Халимонове 
Основні дані
Населення 600
Площа 0,151 км²
Густота населення 5827,81 осіб/км²
Поштовий індекс 16532
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°12′13″ пн. ш. 32°54′45″ сх. д. / 51.20361° пн. ш. 32.91250° сх. д. / 51.20361; 32.91250
Середня висота
над рівнем моря 		144 м
Водойми ставки: Широке, Стадня, Глибоке, Чуйкове
Відстань до
обласного центру 		~200 км км
Відстань до
районного центру 		7 км км
Найближча залізнична станція Хутір-Халимонове
Відстань до
залізничної станції 		1км км
Місцева влада
Адреса ради 16501, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, буд. 42
Карта
Халимонове. Карта розташування: Україна
Халимонове
Халимонове
Халимонове. Карта розташування: Чернігівська область
Халимонове
Халимонове
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Халимонове (станція).

Халимо́нове (до 1924 — Лихошерстове) — село в Україні, у Бахмацькій міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Розташоване в східній частині району.

Географія

[ред. | ред. код]

На півночі межує з селом Митченками, на заході - з центром громади містом Бахмачем, на сході - з Тулушкою, на півдні - з Тиницею.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Існує легенда про походження назви села. Один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, повернувшись із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово «улюблений» на грецькій мові «філомон». А в односельців це слово виходило «халимон», тому що звука «ф» тоді не було. Від того нібито і пішла назва села — «улюблене» тобто «халимон», а хто в ньому живе — халимонівці.

Село утворилося шляхом злиття кількох хуторів. Один із них у другій половині XVIII ст. носив назву Халимоненків, бо належав підданим Батуринської волості К. Розумовського Івану і Артему Халимоненкам.[1] Відтак походження назви відантропонімне — від прізвища Халимон.

Історія

[ред. | ред. код]

На місці села, в урочищах уздовж русла річки Поросючки (правої притоки Борзенки), впродовж XVIII ст. існувала низка хуторів. Вони були оселені біля нив і сінокосів козацької старшини поселенцями із числа їхніх підданих. Хутори називались за іменами перших поселенців чи власників. Ці хутори та угіддя навколо них належали до Батуринської сотні Ніжинського полку та межували із землями Бахмацької сотні. Заняттями їхніх мешканців було землеробство і тваринництво.

На початку ХХ ст. існували хутори Поросючка (деякий час у 1859[2] - на поч. ХХ ст. називався Богодаровка), Лихошерстів, 2 хутори Стожків (Стожки), Якименків, Порохонських, Мовчанів, Глибокий (Сіжків).

У 1924 році голова сільської ради Г. М. Халимон запропонував районній комісії, яка приїхала перейменувати хутір Лихошерстова, в хутір Халимонове за більшістю прізвищ місцевих жителів.

У ході колективізації в 30-х рр. ХХ ст. більшовицька влада взяла курс на ліквідацію хуторів. Так, у 1939 році був розселений хутір Якименків, а його жителі переселилися до Халимонового.

Станом на 1939 рік у селі проживало 967 осіб.

З 9 вересня 1941 року по 9 вересня 1943 року село було зайняте нацистськими окупаційними військами. Під час війни господарство села було зруйноване, поруйновані адмінбудівлі та будівля школи.

Після 2 світової війни до хутора Халимонов (89 дв.) приєднано хутір Стожків (116 дв.).

В 1959 році в селі було створено колгосп імені Ватутіна, а його головою обрано В. М. Сіденка, ім'я якого сьогодні носить вулиця села.

З часом назріла потреба в будівництві нової будівлі школи. Завдяки голові колгоспу В. М. Сіденку в 1990 році учні перейшли навчатися в нову школу. А у 1990-х роках школі був наданий статус середньої.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Бахмацької міської громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[4].

Голодомор

[ред. | ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР та спецпідрозділами радянської армії. Зокрема, у Національній книзі пам'яті містяться такі прізвища осіб (у тому числі дітей), замучених голодом радянською владою:

  • Білоштан Ганна Семенівна, 1933 р., голод
  • Ворвихвіст Степан Миколайович, 10 р., утриманець, 19 червня 1933 р., голод
  • Ганжала Володимир Петрович, 23 лютого 1932 р., утриманець, 23 вересня 1932 р., голод
  • Гаценко Марія Василівна, 1922 р.н., 1933 р., голод
  • Дерев'янка Дмитро Васильович, 24 червня 1933 р., голод
  • Дорошенко Микола Васильович, 3 р., утриманець, 15 липня 1933 р., голод
  • Євтушенко Олег Іванович, 52 р., 1933 р., голод
  • Кириченко Федір Миколайович, 50 р., селянин, 2 червня 1933 р., голод
  • Кобець Іван Пилипович, 64 р., селянин, 27 червня 1933 р., голод
  • Кобець Любов Андріївна, 32 р., селянка, 25 жовтня 1932 р., голод
  • Кондратенко Захар Матвійович, 1933 р., голод
  • Коростошовець Іван Данилович, 32 р., селянин, 15 жовтня 1932 р., голод
  • Кущенко Марія Євдокимівна, 1 р., утриманець, 25 липня 1932 р., голод
  • Лебедь Василь Михайлович, 1р., утриманець, 28 серпня 1932 р., голод
  • Лебедь Євдокія Федорівна, 74 р., утриманець, 21 липня 1932 р., старість
  • Лебедь Наталія Пилипівна, 40 р., селянка, 7 вересня 1932 р., голод
  • Литвиненко Петро Антонович, 10 м, утриманець, 6 червня 1932 р., голод
  • Марусенко Іван Пантелеймонович, 1933 р., голод
  • Марусенко Пантелій […], 1933 р., голод
  • Марусенко Уляна Андріївна, 40 р., селянка, 25 червня 1933 р., голод
  • Мірошниченко Катерина Степанівна, 1 р., утриманець, 1 жовтня 1932 р., голод
  • Мороз Василь Кирилович, 4 м, утриманець, 6 вересня 1932 р., голод
  • Петрусенко Мар'я Максимівна, 1 р., утриманець, 16 липня 1932 р., голод
  • Проценко Параска Павлівна, 27 р., селянка, 20 червня 1932 р., екстремальні пологи
  • Різник Ольга Гнатівна, 1 р., утриманець, 12 липня 1933 р., голод
  • Семеренко […], голод
  • Семеренко Гаврило Мусійович, 15 д., утриманець, 6 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Григорій […], голод
  • Семеренко Демид Петрович, 1933 р., голод
  • Семеренко Ілля Мусійович, 14 д., 5 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Мар'я Луківна, 1 р., утриманець, 25 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Федора […], 1933 р., голод
  • Собора Григорій Степанович, 1916 р., 1933 р., голод
  • Собора Параска Андріївна, 27 вересня 1931 р., утриманець, 16 червня 1933 р., голод
  • Собора Яків Степанович, 18 р., 1933 р., голод
  • Сомак Михайло Григорович, 5 р., утриманець, 28 червня 1933 р., голод
  • Тесля Варвара Яківна, 8 р., утриманець, 24 листопада 1932 р., кір
  • Тесля Олександра Яківна, 4 м, утриманець, 28 листопада 1932 р., кір

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

На сьогоднішній час в селі розташовано угіддя СТОВ "Агротрейд - Халимонове", відділення зв'язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека.

У квітні 2022 року парафія свт. Феодосія Чернігівського с. Халимонове прийняла рішення вийти з московського патріархату та долучилася до Православної церкви України.[5]

Кінно-спортивний комплекс

[ред. | ред. код]

Створений 1986, налічував 105 коней[6]. Тепер на іподромі проводяться змагання з футболу серед команд області.

Залізничний пункт

[ред. | ред. код]

У селі розташований зупинний пункт Хутір-Халимонове конотопського напрямку Південно-Західної залізниці.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • обеліск у пам'ять про воїнів — односельців, які загинули (89 чоловік) і радянських воїнів, полеглих в 1943 році при визволенні села (1969).

Відомі особистості

[ред. | ред. код]
  • З Халимоновим пов'язане трудове життя голови місцевого колгоспу Героя Соціалістичної праці В. М. Сіденка. Його ім'я присвоєно одному з полів колгоспу, де встановлено пам'ятний знак.
  • Уродженцем села є А Л.Собора (1946), генерал-лейтенант (колишній командир Російських військ у Чечні). Зараз проживає в Чернігові.
  • Кошмал Сергій Станіславович (1989—2916) — молодший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, загинув 2016-го у боях за Авдіївку.
  • Богатирьов Іван Григорович — український кримінолог.
  • Перепелятник Олег Миколайович (1979—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Пилиповський Владислав Олександрович (1992—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781) / Всеукраїнська Академія наук (Київ), Археографічна комісія. – Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. – с. 416.
  2. ↑ Список населенных мест по сведениям 1859 года. – Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – СПб., 1866.
  3. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ У селі на Чернігівщині вперше молилися українською мовою // Челайн. 14 грудня 2022 р.
  6. ↑ Видатні люди Бахмаччини Він став полем, піснею, пам'яттю

Посилання

[ред. | ред. код]


Герб Чернігівської області Це незавершена стаття з географії Чернігівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Халимонове&oldid=47480932