Халимонове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Халимонове
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Халимонівська сільська рада
Код КОАТУУ 7420389501
Locator Dot2.gif
Розташування села Халимонове
Халимоново на карті Бахмацького району
Основні дані
Засноване 1695
Населення 880
Площа 0,151 км²
Густота населення 5827,81 осіб/км²
Поштовий індекс 16532
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°12′13″ пн. ш. 32°54′45″ сх. д. / 51.20361° пн. ш. 32.91250° сх. д. / 51.20361; 32.91250Координати: 51°12′13″ пн. ш. 32°54′45″ сх. д. / 51.20361° пн. ш. 32.91250° сх. д. / 51.20361; 32.91250
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Водойми ставки: Широке, Стадня, Глибоке, Чуйкове
Відстань до
обласного центру
~200км км
Відстань до
районного центру
7км км
Найближча залізнична станція хут. Халимонове
Відстань до
залізничної станції
1км км
Місцева влада
Адреса ради 16532, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Халимонове, вул. Ватутіна,6 , тел. 4-73-65
Карта
Халимонове is located in Україна
Халимонове
Халимонове
Халимонове is located in Чернігівська область
Халимонове
Халимонове

Халимо́нове (до 1924 — Лихошерстове) — село в Україні, в Чернігівській області, Бахмацькому районі. Розташоване в центрально-східній частині району.

На півночі межує з селом Митченками, на заході з районним центром містом Бахмачем, на сході з Тулушкою, на півдні з Тиницею. Сільській раді підлягають: Халимонове, Мовчинів, Глибоке, Петровське, Стожків, Калинівка. Сільський голова — Олександр Євтушенко.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про село датована другою половиною XVIII століття. Відомо, що перші жителі села поселились на цій території в епоху останнього періоду Гетьманщини, з числа так званих «казенних» людей. Ці люди переселились на землю козацької старшини.

Існує легенда про назву села. А легенда така: один селянин в давні часи був чумаком і часто їздив до Криму. Одного разу, приїхавши із поїздки, почав розповідати односельцям, що слово «улюблений» на грецькій мові «філомон». А в односельців це слово виходило «халимон», тому що звука «ф» тоді не було. Звідси і пішла назва села — «улюблене» тобто «халимон», а хто в ньому живе — халимонівці.

За іншою легендою — центральна вулиця села в XIX столітті називалась Ставковою, яка вела на Київ і якою в 1824 році проїздив російський поет О. С. Пушкін. Він дав гроші на будівництво місцевої школи. Тому, коли вона була побудована, дістала назву пушкінської. Пізніше вона стала церковно-приходською, а коли були створені Земства — земською.

До революції 1917 року село Халимонове являло собою сукупність близько розташованих один від одного хуторів, що називались іменами перших поселенців чи поміщиків, що господарювали в них. Це такі: Лихошерстів хутір, Хутір Стожків, хутір Мовчинів, хутір Якименків. У 1939 році хутір Якименків був розселений, так як жителі його переселилися в центр села Халимоново.

У 1917 році соціальний склад населення села був таким: поміщиків — три, служителів культу -три, вчителів — один, службовців — три, робітників — чотири, усі решта — селяни. Поміщицьких економій на території села не було. Промисловістю і торгівлею населення не займалося.

У грудні 1917 року було встановлено радянську владу. Після цього панський будинок Лихошерстова був перетворений в сільську школу, а пан залишився доглядати за садом.

У 1924 році голова сільської ради Г. М. Халимон запропонував районній комісії, яка приїхала перейменувати хутір Лихошерстова в хутір Халимонове за більшістю прізвищ селян, перейменувати й школу. Вона стала називатись Халимонівською семирічною школою.

На 1939 рік в селі проживало 967 чоловік.

З 9 вересня 1941 року по 9 вересня 1943 року село було окуповане. Під час окупації господарство села було зруйноване, в тому числі й приміщення школи.

Зразу після звільнення села школа розпочала свою роботу. Навчання проводилося в кількох хатах.

У 1959 році в селі був створений колгосп імені Ватутіна, а головою обрано В. М. Сіденка.

З часом назріла потреба в будівництві нового приміщення школи. Завдяки колишньому голові колгоспу В. М. Сіденку в 1990 році учні перейшли навчатися в нове приміщення школи. А у 90-х роках школі був наданий статус середньої.

Голодомор[ред.ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932—1933, проведеного урядом СРСР та спецпідрозділами радянської армії. Зокрема, у Національній книзі пам'яті містяться такі прізвища осіб (у тому числі дітей), замучених голодом радянською владою:

  • Білоштан Ганна Семенівна, 1933 р., голод
  • Ворвихвіст Степан Миколайович, 10 р., утриманець, 19 червня 1933 р., голод
  • Ганжала Володимир Петрович, 23 лютого 1932 р., утриманець, 23 вересня 1932 р., голод
  • Гаценко Марія Василівна, 1922 р.н., 1933 р., голод
  • Дерев'янка Дмитро Васильович, 24 червня 1933 р., голод
  • Дорошенко Микола Васильович, 3 р., утриманець, 15 липня 1933 р., голод
  • Євтушенко Олег Іванович, 52 р., 1933 р., голод
  • Кириченко Федір Миколайович, 50 р., селянин, 2 червня 1933 р., голод
  • Кобець Іван Пилипович, 64 р., селянин, 27 червня 1933 р., голод
  • Кобець Любов Андріївна, 32 р., селянка, 25 жовтня 1932 р., голод
  • Кондратенко Захар Матвійович, 1933 р., голод
  • Коростошовець Іван Данилович, 32 р., селянин, 15 жовтня 1932 р., голод
  • Кущенко Марія Євдокимівна, 1 р., утриманець, 25 липня 1932 р., голод
  • Лебедь Василь Михайлович, 1р., утриманець, 28 серпня 1932 р., голод
  • Лебедь Євдокія Федорівна, 74 р., утриманець, 21 липня 1932 р., старість
  • Лебедь Наталія Пилипівна, 40 р., селянка, 7 вересня 1932 р., голод
  • Литвиненко Петро Антонович, 10 м, утриманець, 6 червня 1932 р., голод
  • Марусенко Іван Пантелеймонович, 1933 р., голод
  • Марусенко Пантелій […], 1933 р., голод
  • Марусенко Уляна Андріївна, 40 р., селянка, 25 червня 1933 р., голод
  • Мірошниченко Катерина Степанівна, 1 р., утриманець, 1 жовтня 1932 р., голод
  • Мороз Василь Кирилович, 4 м, утриманець, 6 вересня 1932 р., голод
  • Петрусенко Мар'я Максимівна, 1 р., утриманець, 16 липня 1932 р., голод
  • Проценко Параска Павлівна, 27 р., селянка, 20 червня 1932 р., екстремальні пологи
  • Різник Ольга Гнатівна, 1 р., утриманець, 12 липня 1933 р., голод
  • Семеренко […], голод
  • Семеренко Гаврило Мусійович, 15 д., утриманець, 6 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Григорій […], голод
  • Семеренко Демид Петрович, 1933 р., голод
  • Семеренко Ілля Мусійович, 14 д., 5 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Мар'я Луківна, 1 р., утриманець, 25 серпня 1932 р., голод
  • Семеренко Федора […], 1933 р., голод
  • Собора Григорій Степанович, 1916 р., 1933 р., голод
  • Собора Параска Андріївна, 27 вересня 1931 р., утриманець, 16 червня 1933 р., голод
  • Собора Яків Степанович, 18 р., 1933 р., голод
  • Сомак Михайло Григорович, 5 р., утриманець, 28 червня 1933 р., голод
  • Тесля Варвара Яківна, 8 р., утриманець, 24 листопада 1932 р., кір
  • Тесля Олександра Яківна, 4 м, утриманець, 28 листопада 1932 р., кір

Жодна особа, причетна до організації Голодомору на території села, не понесла покарання. Через 8 років радянські війська, причетні до організації Голодомору, вибито з села німецькими військами. Восени 1943 вони повернулися до села, вдавшись до насильницької мобілізації молоді до діючих військ сталінської армії. 1947 — новий терор голодом, який не мав уже радикальних наслідків для села, але остаточно підірвав його демографічну базу.

Сучасний стан[ред.ред. код]

На сьогоднішній час в селі знаходяться центральна садиба колгоспу імені Ватутіна, відділення зв"язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека.

Кінно-спортивний комплекс[ред.ред. код]

Створений 1986. Тепер на іподромі проводяться змагання з футболу серед команд області.

Залізничний пункт[ред.ред. код]

У селі розташований залізничний зупиночний пункт конотопського напрямку Південно-Західної залізниці.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • обеліск у пам'ять про воїнів — односельців, які загинули (89 чоловік) і радянських воїнів, полеглих в 1943 році при визволенні села (1969).

Відомі особистості[ред.ред. код]

  • З Халимоновим пов'язане трудове життя голови місцевого колгоспу Героя Соціалістичної праці В. М. Сіденка. Його ім'я присвоєно одному з полів колгоспу, де встановлено пам'ятний знак.
  • Уродженцем села є А Л.Собора (1946), генерал-лейтенант (колишній командир Російських військ у Чечні). Зараз проживає в Чернігові.
  • Кошмал Сергій Станіславович — молодший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, загинув 2016-го у боях за Авдіївку.

Також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]