Зарукавне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зарукавне
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький район
Рада/громада Біловежівська сільська рада
Код КОАТУУ 7420381004
Основні дані
Засноване XVIII ст.
Населення 210
Площа 0,877 км²
Густота населення 239,45 осіб/км²
Поштовий індекс 16552
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°03′24″ пн. ш. 32°45′19″ сх. д. / 51.05667° пн. ш. 32.75528° сх. д. / 51.05667; 32.75528Координати: 51°03′24″ пн. ш. 32°45′19″ сх. д. / 51.05667° пн. ш. 32.75528° сх. д. / 51.05667; 32.75528
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Водойми річка Басанка
Місцева влада
Адреса ради 16550, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, с.Біловежі Перші, вул.Центральна,45 , тел. 47-5-12
Карта
Зарукавне. Карта розташування: Україна
Зарукавне
Зарукавне
Зарукавне. Карта розташування: Чернігівська область
Зарукавне
Зарукавне
Мапа

Зарука́внесело в Україні, Чернігівській області, Бахмацькому районі. Первісні назви — Зарукавний хутір, Писарщина, Писарівщина. Входить до складу Біловежівської сільської ради з центром у селі Біловежі Перші.

Географія[ред. | ред. код]

Село Зарукавне розташоване на півдні Бахмацького району [1] і знаходиться за 3 км на північний схід від села Біловежі Перші. Віддаль до районного центру 20 км і до залізничної станції Григорівка – 6 км. Середня висота над рівнем моря – 143 м. У селі бере початок річка Басанка, права притока Ромену.

Історія[ред. | ред. код]

Засновником села називають Семена Савича, Генерального писаря Війська Запорозького (1709-1723). На початку ХVIII cтоліття він заснував у Біловежському степу хутір, який отримав назву Писарщина за посадою власника [2]. Потім хутором володіли потомки Семена Савича, зокрема в 1783 році хутор належав Анастасії Савич (Ханенко), дружині Петра Федоровича Савича, бунчукового товариша (1750), і називався Зарукавний. На хуторі проживало 73 особи (31 особа чоловічої статі і 42 особи – жіночої) [3].

В ХІХ столітті власницький хутір Зарукавний входив до складу Голінської волості Конотопського повіту. 1859 року на хуторі Зарукавному (Писарівщині) мешкало 210 осіб (93 особи чоловічої статі та 117 — жіночої), налічувалось 50 дворів[4].

На мапі Шуберта 1868 року вказано дві назви поселення: Зарукавний хутір і Писарщина[5].

Поблизу Зарукавного знаходився невеличкий хутір Марковичів, заснований Андрієм Марковичем, Генеральним Підскарбієм (1729-1740). Була там садиба, в якій Марковичі мешкали до Жовтневого перевороту 1917 року. Останнім власником садиби був поміщик Микола Миколайович Маркович [6]. Хутір Марковичів (Марковський) увійшов до складу хутора Зарукавного.

В ХІХ столітті власницький хутір Зарукавний входив до складу Голінської волості Конотопського повіту. 1859 року на хуторі Зарукавному (Писарівщині) мешкало 210 осіб (93 особи чоловічої статі та 117 — жіночої), налічувалось 50 дворів[7].

За переписом 1897 року на хуторі Зарукавному мешкало 495 осіб (232 особи чоловічої статі та 263 — жіночої), з них 492 особи православного віросповідання[8].

В 1901 році населення хутора складало 576 осіб (282 осіб чоловічої статі та 294 — жіночої)[9].

У 1923 році була проведена територіальна реформа, за якою хутір Зарукавний ввійшов до складу Біловежської сільської ради з центром у селі Білі Вежі, і знаходився у Дмитрівському районі Конотопської округи. На 1924 рік чисельність населення склала 567 осіб, було 112 дворових господарств[10].

Під час Голодомору 1932-1933 років померло 9 осіб, з них 6 дітей[11].

Німецька окупація села тривала з 14 вересня 1941 року до 13 вересня 1943 року. Хутір звільняли бійці 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 218-го гвардійського стрілецького корпусу 60-ї армії[12].

Після війни в Зарукавному діяла 2-х класна початкова школа[13].

Після ліквідації у 1962 році Дмитрівського району село входить до складу Бахмацького району.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта Бахмацького району
  2. Володимир Гужій. Молитва за землю сіверську.
  3. Савичи. — Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. — Том 4: П–С. — К., 1914.
  4. Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. – Т. XLVIII: Черниговская губерния.
  5. Карта Черниговской губернии. Гайворон, лист 21-11.
  6. Марковичи. — Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. — Том 3: Л–О. — К., 1913.
  7. Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. – Т. XLVIII: Черниговская губерния.
  8. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.
  9. Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей, по данным за 1901 год / Чернигов. губ. стат. комитет. - Чернигов : Тип. губ. правления, 1902.
  10. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. – Чернигов: Госпиполитография, 1924. – 164 c.
  11. Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область.
  12. Боевое донесение № 245 20-00 13.9.43 года ШТАКОР 18 ГВ сев. ок. Григоровка.
  13. М.Лапа. Зеленовка.

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі