Нотоунгуляти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
† Нотоунгуляти
Час існування: Палеоцен —плейстоцен
Міксотоксодон (Mixotoxodon)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Південоамериканські копитні (Meridiungulata)
Ряд: Нотоунгуляти (Notoungulata)
Ameghino, 1889
Підряди та родини

дивитись текст

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Notoungulata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Notoungulata
EOL logo.svg EOL: 4471874
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1563120
Fossilworks: 43320

Нотоунгуляти (Notoungulata) — вимерлий ряд ссавців, представники якого були поширені в Південній Америці в кайнозойській ері. Вимирання цих тварин, які належали до південноамериканських копитних, припало на плейстоцен.

Морфологія[ред. | ред. код]

Нотоунгуляти були найрізноманітнішою групою південноамериканських копитних. Для них був характерний широкий плоский череп і особливості в будові вух. Кінцівки несли від п'яти до двох пальців, для більшості форм було характерно пальцеходіння. Найбільшими представниками ряду були токсодони, які за розмірами відповідали сучасним носорогам. Дрібніші представники були розмірами подібні до сучасних Зайцеподібних.

Еволюційна історія[ред. | ред. код]

Нотоунгуляти як і всі південноамериканські копитні виникли на південноамериканському континенті і їхній ареал майже завжди ним й обмежувався. Лише в плейстоцені, незадовго до вимирання ряду, один з останніх представників нотоунгулятів під назвою міксотоксодон зміг проникнути на північноамериканський континент. Раніше висловлювалося припущення, що деякі нотоунгуляти в палеоцені мешкали в Північній Америці і в Китаї, оскільки родину Arctostylopidae відносили до нотоунгулятів. Сьогодні цю родину виділяють в окремий ряд.

Найбільш древньої групою нотоунгулятів є Notioprogonia, яка існувала від раннього палеоцену до середнього еоцену. З неї розвинулися три майбутні лінії нотоунгулятів. Однією з них були токсодонові, до складу яких входив й рід токсодонів. Вони змогли вижити до пізнього плейстоцену. Вельми своєрідною формою токсодонів був гомалодотерій, що мешкав в міоцені в Патагонії. Цей великий і важкий звір потужними кігтями на передніх лапах й нагадував також вимерлого халікотерія ряду непарнокопитних. Інші токсодони включали роди Thomashuxleya, Scarrittia і Nesodon. Ще одна група нотоунгулятів під назвою Typotheria, нагадувала зовні великих гризунів або даманів, але розміром з чорного ведмедя.

Через довгу ізоляцію Південної Америки в третинному періоді, нотоунгуляти змогли, як і багато інших південноамериканських груп ссавців безперешкодно розвиватися і зайняти численні екологічні ніші. В цілому, виникло 13 родин і більш ніж 100 родів. Однак, як й інші південноамериканські ендеміки, більшість нотоунгулятів вимерло після появи сухопутного сполучення між Південною та Північною Америкою в пізньому пліоцені. Вони не змогли конкурувати з північноамериканськими видами-іммігрантами. Як один з небагатьох родів, конкурентоспроможними показали себе токсодони, переживши фаунообмін обох американських континентів. Цей рід вимер за кілька мільйонів років, вже в кінці плейстоцену, а разом з ним зник і ряд нотоунгулятів.

Класифікація[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Черепанов Г. О., Иванов А. О. Ископаемые высшие позвоночные. Изд СПбГУ. 2001 (2007).
  • T. S. Kemp: The Origin & Evolution of Mammals. Oxford University Press, Oxford 2005. ISBN 0198507615 (англ.)
  • A. H. Müller: Lehrbuch der Paläozoologie, Band III Vertebraten, Teil 3 Mammalia, 2. Auflage. Gustav Fischer Verlag, 1989. ISBN 3-334-00223-3 (нім.)