Ніжинське (Ніжинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Ніжинське
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ніжинський район
Рада/громада Ніжинська сільська рада
Код КОАТУУ 7423383201
Основні дані
Засноване 1500
Населення 1181
Площа 1,48 км²
Густота населення 797,97 осіб/км²
Поштовий індекс 16633
Телефонний код +380 4631
Географічні дані
Географічні координати 51°00′39″ пн. ш. 31°49′43″ сх. д. / 51.01083° пн. ш. 31.82861° сх. д. / 51.01083; 31.82861Координати: 51°00′39″ пн. ш. 31°49′43″ сх. д. / 51.01083° пн. ш. 31.82861° сх. д. / 51.01083; 31.82861
Середня висота
над рівнем моря
118 м
Місцева влада
Адреса ради 16633, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с.Ніжинське, вул. Леніна, 125 , тел. 6-55-32
Карта
Ніжинське is located in Україна
Ніжинське
Ніжинське
Ніжинське is located in Чернігівська область
Ніжинське
Ніжинське

Ніжинське (до 1939 р. — с. Синяки, до 2016 р. —Григоро-Іванівка) — село в Україні, в Ніжинському районі Чернігівської області. Населення становить 1181 осіб.

Орган місцевого самоврядування — Ніжинська сільська рада. Орел Володимир Васильович — голова сільради. Заступник голови — Лазор Марія Володимірівна.

Історія[ред.ред. код]

Історія села почалася приблизно з ХVІІ століття, але перші поселення зафіксовані на території сучасного села існували уже в 3-2 тисячолітті до нашої ери:

  • Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку Григоро-Іванівка 1 – розташоване на відстані 1600 метрів на південь від південно-західної околиці міста Ніжин та за 800 метрів на північний захід від північної околиці села Григоро-Іванівка. Поселення займає невелику ділянку лівого берега річки Остер, майже на рівні заплави. Культурний шар простежується кількома плямами на задернованій поверхні у викидах нір гризунів і частково – н анерозораній поверхні грунту на захід від міських очисних споруд. Поселення тягнеться вузькою смугою близько 150 метрів.
  • Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, давньоруського часу Підкова розташоване на підвищеній ділянці правого берега річки В’юниці (ліва притока річки Остер), за південно-західною околицею села Григорово-Іванівка. За 100 метрів на південь від пам’ятки знаходиться залізничний міст колії Ніжин-Київ, площа – 200 на 140 метрів. Окремі знахідки ліпної кераміки доби бронзи і ранньозалізного віку трапляються уздовж берегів річки В’юниці за 150 – 200 метрів на північ від пам’ятки.
  • Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку Григорово-Іванівка 2 (В’юниця) – за південною околицею села Григорово-Іванівка вздовж низького правого берега річки В’юниця, за 30 метрів на південний схід від мосту залізниці Ніжин-Київ. За 130 метрів на південь від поселелення Підкова. Культурний шар зафіксовано двома плямами: північною (70 на 150 метрів) та південною (70 на 200 метрів).
  • Черняхівське поселення Чичва 2 – на західній околиці села Григорово-Іванівка в урочищі Чичва. Займає підвищену ділянку та схили мису, утвореного вигином лівого берега струмка Чичва (права притока річки В’юниці) біля лівого його гирла. Площа – 120 на 150 метрів.
  • Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку, черняхівської культури, давньоруського часу Чичва-Роковщина – на західній околиці села Григорово-Іванівка (на південь від південно-західної околиці села) на правому березі струмка Чичва, навпроти поселення Чичва 2. Розмір – 500 на 80 метрів, 240 на 80 метрів.
  • Поселення доби брозни Будинок тваринника – за 80 метрів на північний захід від села, розмір – 100 на 20 метрів і 100 на 30 метрів.
  • Поселення доби бронзи, ранньозалізного віку Вєтхоє 3 – за 500 метрів на північ від північної околиці села, на схід від урочища Вєтхоє.

Процес заселення території сучасного населеного пункту розпочався в першій половині ХVІІ століття. Враховуючи сучасні топографічні дані, люди оселилися в старому городищі, спаленому татаро-монголами. За сільськими порядками та його громадським життям спостерігав сільський війт, який підпорядковувався Ніжинській ратуші. У Малоросійській переписній книзі 1666 року зазначається, що село Синяки знаходиться на річці Крапивна ( сучасна назва В'юнниця). За часів гетьманування Самойловича та Мазепи воно було у підпорядкуванні Ніжинської ратуші і належало до 2-ї сотні Ніжинського козацького полку. За розповідями жителів село було створене козаками та вільними селянами. Одні говорять що село було назване Синяки на честь козака, який заснував село, інші що на честь пана Синяка, який господарював на тих землях, та достовірної інформації немає. Спочатку на території де розміщене сучасне село існувало 12 хуторів, а тільки згодом хутори об`єднались в одне село. На одному із сходів села (протокол №26 від 8.08.1928 р.) жителі села Синяки прийняли рішення про перейменування свого населеного пункту. З 1928 року село почало називатися Григоро-Іванівкою на честь голови Всеросійського центрального виконавчого комітету Григорія Івановича Петровського. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Партійну й комсомольську організації створено в 1929 році. У зв'язку з декомунізацією в 2016 році село Григоро-Іванівка перейменували на Ніжинське. Під час Великої Вітчизняної війни 333 жителі билися на фронтах .і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників, 132 з них нагороджено орденами й медалями. 218 чоловік загинуло смертю хоробрих. У листопаді 1970 року на їх честь споруджено обеліск Слави.

Школа[ред.ред. код]

На середину 70-х років ХІХ століття припадає процес відкриття в Синяках початкового народного училища, в якому стали навчати грамоті та іншим шкільним премудростям дітей жителів села. У 1886 році в с. Синяки учні початкового училища розпочали навчання в новозбудованому учбовому приміщенні, яке збереглося і в наші дні. До відкриття школи заняття проходили у пристосованому приміщенні. Сьогодні - це споруда названої в народі "старої" школи, де містяться спортивна кімната та майстерня (на даний момент перебудовується у дитячий садок). У різні часи до старого приміщення були добудовані додаткові приміщення. У 90-х роках XIX століття Синяківське початкове народне училище було перейменоване в земську школу. Це означало, що основні витрати на утримання школи лягали на плечі ніжинського повітового земства. У 1902 році продовжувала функціонувати школа і за станом на 1 січня тут навчалось 67 учнів (61 хлопчик і 6 дівчаток). В шкільній бібліотеці нараховувалось 121 книга для вчителів, 50 навчальних посібників, 38 атласів і карт. У 80-х роках ХХ століття була збудована нова школа, яка працює і досі. У 90-х роках були добудовані 2 корпуси.

Церква[ред.ред. код]

Також цікаву історію має сільська церква. За легендою в селі була інша церква, а на місці сучасної було болото. Одного разу коли селяни косили траву біля болота, вони знайшли в траві дерев`яну ікону Пресвятої Богородиці. Її віднесли до місцевої церкви. На наступний день ту саму ікону знову знайшли в тому самому місці. І так повторилося кілька разів. Селяни запропонували збудувати на тому місці церкву. Спочатку будувати не хотіли, бо навкруги болото, вважали що церква завалиться. Але згодом церкву побудували. Знайдена ікона досі зберігається в церкві. Стара церква, після збудування нової потонула в болоті. На тому місці з землі виглядає дерев`яний хрест з купола церкви. Певний час церква була зачинена через відсутність священника. У воєнні часи в приміщенні церкви були хімічні склади. Потім там був дитячий садок, а згодом приміщення знову перелаштували в церкву .

Відомі люди[ред.ред. код]

У 1925—1930 рр. в селі та його околицях збирав колекції птахів відомий український зоолог Всеволод Великанів. Ці колекції нині зберігаються в зоологічному відділі Національного науково-природничого музею НАН України (Київ).

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

www.zamky.com.ua grigoro-ivanivk.ucoz.ua


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.