Перейти до вмісту

Шняківка

Координати: 50°43′47″ пн. ш. 31°56′31″ сх. д. / 50.72972° пн. ш. 31.94194° сх. д. / 50.72972; 31.94194
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Шняківка
Курган у Шняківці
Курган у Шняківці
Курган у Шняківці
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський
Тер. громада Лосинівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA74040190180031702 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Шняківка 
Основні дані
Засноване 1590
Населення 275
Площа 1,403 км²
Густота населення 310,05 осіб/км²
Поштовий індекс 16675
Телефонний код +380 4631
Географічні дані
Географічні координати 50°43′47″ пн. ш. 31°56′31″ сх. д. / 50.72972° пн. ш. 31.94194° сх. д. / 50.72972; 31.94194
Середня висота
над рівнем моря 		126 м
Місцева влада
Адреса ради 16663, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, смт Лосинівка, вул. Шевченка, 2
Карта
Шняківка. Карта розташування: Україна
Шняківка
Шняківка
Шняківка. Карта розташування: Чернігівська область
Шняківка
Шняківка
Мапа
Мапа

Шня́ківка — село в Україні, в Ніжинському районі Чернігівської області. Населення становить 435 осіб. Входить до складу Лосинівської селищної громади.

Історія

[ред. | ред. код]

З 1859 року протягом 20 років у селі жив Пили́п Семе́нович Мораче́вський (псевд.- Хвилимон Галузенко; 14 (26) листопада 1806 — 26 вересня 1879 за іншими даними 17 (29) квітня 1879) — український письменник, педагог, поет-романтик, філолог, перекладач.

У 60-х роках він здійснив переклад українською мовою всі чотири Євангелія (переклад завершено у листопаді 1861 р.), пізніше — «Діяння Апостолів», «Апокаліпсис», «Псалтир». Написав рідною мовою курс «Священної історії» для початкових шкіл і народного читання. Доля деяких рукописів невідома. Російська академія наук визнала його переклад найкращим серед усіх аналогічних слов'янських перекладів, але через мовну політику Російської імперії жоден із цих перекладів не був виданий за життя автора.

1859 року у власницькому селі Шпаківка (Шняківка) Ніжинського повіту Чернігівської губернії мешкало 633 особи (325 чоловічої статі та 308 — жіночої), налічувалось 118 дворових господарства[1].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Галицької волості мешкало 817 осіб, налічувалось 144 дворових господарства, існувала православна церква та постоялий будинок[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1178 осіб (577 чоловічої статі та 601 — жіночої), з яких 1173 — православної віри[3].

Коли й ким споруджено в Шняківці школу, архівних даних не знайдено. А за свідченнями старожилів, школу в 1881 році побудував один із колишніх власників села Шавірський, її приміщення збереглось і є сьогодні найстарішою будівлею села. Вперше школа згадується в архівах за 1905 рік як церковно-парафіяльна. У ній навчалося 69 учнів, з них 64 хлопчики. Зрозуміло, що більшість бідняцьких дітей лишалася поза школою. Перехід до загальнообов'язкового початкового навчання стався в 1930 році. Люди старшого й середнього поколінь в основному вважалися неписьменними. У зв'язку з цим, місцеві органи влади та вчителі в 1935 році організували лікнеп – вели наполегливу роботу по ліквідації неписьменності. Гуртки лікнепу збиралися раз на тиждень. Якщо гуртківець навчився писати своє прізвище, ім'я та по-батькові і вмів рахувати, вважалось – опанував науку. По закінченню такого навчання ніяких документів не видавали, а проти прізвища в графі "Освіта" зазначалось: читає, пише.

У 1949 році Шняківська початкова школа була реорганізована в семирічку, а в 1959 у восьмирічку. За період з 1949 по 1981 рік семирічну і восьмирічну освіту в ній набули 507 вихованців. 51 вихованець, продовживши навчання, одержав вузівську освіту. Зокрема 18 – педагогічну, 30 – інженерну, 8 – медичну, 6 – сільськогосподарську, 9 – інших кваліфікацій. Кращі з них стали кандидатами наук: Микола Петрович Дідиченко – технічних, працює в Харківському політехнічному інституті; Петро Петрович Степаненко – мікробіологічних, працює в Москві; Олександр Андрійович Білан – філологічних. У Харківській вищій школі завідував кафедрою математики Семен Сергійович Степаненко (1903-1953)…  

У школі села тривалий час працювали справжні майстри педагогічної справи: Оксана Петрівна Река, Варвара Омелянівна Кичко, Олександр Федорович Горбаток, чий самовідданий труд також достойно увінчано. Шняківська школа дала путівку в життя відміннику народноі освіти, нині директору Кунашівськоі неповно-середньоі школи Ніжинського району Валентині Костянтинівні Сакун, яку в 1985 році нагороджено медаллю А. С. Макаренка…[4]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Лосинівської селищної громади[5].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ніжинського(1923 - 2020) району, увійшло до складу новоутвореного Ніжинського району[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 429 98.62%
російська 6 1.38%
Усього 435 100%

Відомі уродженці села

[ред. | ред. код]

В Шняківці народилися педагоги О. А. Білан та його донька Марія.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2590)
  2. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-268. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Кичко, А. (6 грудня 1997). Школа, її вчителі і вихованці. Газета "Ніжинський вісник".
  5. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шняківка&oldid=46483596