Ніколас Єннаріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ніколас Єннаріс
Ніколас Єннаріс
Ніколас Єннаріс
Лі Ке під час гри за «Арсенал» (2012)
Особисті дані
Повне ім'я Ніколас Гаррі Єннаріс
Народження 24 травня 1993(1993-05-24) (30 років)
  Лейтонстоун, Англія
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство КНР КНР
Англія Англія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб КНР «Бейцзін Сінобо Гоань»
Номер 23
Юнацькі клуби
2001—2011 Англія «Арсенал» (Л)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011—2014 Англія «Арсенал» (Л) 1 (0)
2012 → Англія «Ноттс Каунті» 2 (0)
2013—2014 → Англія «Борнмут» 0 (0)
2014—2019 Англія «Брентфорд» 144 (12)
2015 → Англія «Вікем Вондерерз» 14 (1)
2019—н.ч. КНР «Бейцзін Сінобо Гоань» 41 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2009
2010
2010—2012
2019—н.ч. 		Англія Англія (U-17)
Англія Англія (U-18)
Англія Англія (U-19)
КНР КНР 		2 (0)
1 (0)
7 (0)
6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ніколас Гаррі Єннаріс або Лі Ке (англ. Nicholas Harry Yennaris / кит. 李可; нар. 24 травня 1993, Лейтонстоун, Англія) — китайський та англійський футболіст, півзахисник клубу «Бейцзін Сінобо Гоань» та національної збірної Китаю. Футбольний шлях розпочав в академії представника англійської Прем'єр-ліги ФК «Арсенал» (Лондон), став відомий завдяки виступам у Футбольній лізі Англії за «Брентфорд».

Ке характеризують як «міцного захисника, який захищає всіх, з позитивним, переможним менталітетом», провів 10 поєдинків у футболці юнацьких збірних Англії різних вікових категорій. Народився в Англії від матері-китаянки та батька-грека, завдяки чому отримав можливість вибору представляти всі три країни на міжнародному рівні. У 2019 році перейшов до «Бейцзін Сінобо Гоань» та став натуралізований як громадянин Китаю і прийняв ім'я Лі Ке. Наприкінці 2019 року дебютував у футболці національної збірної Китаю.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Арсенал»[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Єннаріс приєднався до академії «Арсеналу» у травні 2001 року у віці семи років і швидко пройшов по всіх вікових командах клубу[1]. Розпочав свою кар'єру на позицію нападника, але згодом спочатку був переведений на позицію центрального півзахисту, а потім і флангового захисника[2]. Травми в 2008 році зупинили його прогрес, і клуб планував звільнити його за кілька тижнів до того, як підписав дворічний юніорський контракт у 2009 році. Будучи капітаном команди U-18 допоміг «Арсеналу» виграти Прем'єр-лігу Англії серед футбольних академій 2009/10[3]. У липні 2010 року підписав свій перший професіональний контракт[4], але пропустив більшу частину сезону 2010/11 років з давньою проблемою щиколотки.

Професіональний дебют (2011—2014)[ред. | ред. код]

29 вересня 2011 року Єннаріс отримав свій перший виклик до першої команди на переможний (3:1) поєдинок третього раунду Кубку Ліги проти «Шрусбері Таун», але просидів увесь матч на лаві запасних[5]. Його дебют у першій команді відбувся 25 жовтня 2011 року в наступному раунді проти «Болтон Вондерерз», зіграв усі 90 хвилин[5]. Після підписання нового контракту[6], Ніколас вперше зіграв у Кубку Англії 9 січня 2012 року, вийшовши на заміну на 33-й хвилині переможного (1:0) поєдинку третього раунду проти «Лідс Юнайтед», замінивши травмованого правого захисника Френсіса Коквеліна[7]. Два тижні по тому дебютував у Прем’єр-лізі у програному (1:2) поєдинку проти «Манчестер Юнайтед», замінивши в перерві Йогана Джуру[7]. Єннаріс зіграв три матчі в першій команді у сезоні 2011/12 років[7].

Після продовження контракту під час міжсезоння 2012 року[8], Єннаріс зіграв свій єдиний матч у сезоні 2012/13 років у переможному третьому раунду Кубку ліги (6:1) проти «Ковентрі Сіті»[9], зіграв усі 90 хвилин та допоміг відзначитися Тео Волкотту четвертим голом «Арсеналу» в поєдинку[10]. Він отримав свій єдиний виклик до першої команди сезону 2013–2014 років для поразки 2: 0 у Кубку ліги четвертого раунду від «Челсі» 29 жовтня 2013 року. Свій єдиний матч за «Арсенал» у сезоні 2013/14 років провів провів 29 жовтня 2013 року, в програному (0:2) поєдинку четвертого раунду Кубку Ліги проти «Челсі»[11]. В останній рік свого контракту з лондоським клубом[12], Ніколас залишив «Арсенал» 27 січня 2014 року,[1] зігравши загалом 4 поєдинки за команду.

Оренда в «Ноттс Каунті»[ред. | ред. код]

23 березня 2012 року Єннаріс приєднався як орендований молодий гравець до клубу Першої ліги «Ноттс Каунті» до завершення сезону 2011/12 років[13]. А вже наступного дня дебютував за нову команду в нічийному (0:0) поєдинку проти «Сканторп Юнайтед»[7]. Проте зіграв за «Ноттс Каунті» лише один матч і через травму достроково повернувся в «Арсенал»[14].

Оренда в «Борнмут»[ред. | ред. код]

Ніколаса віддали в оренду до «Борнмута» з Чемпіоншипу 28 листопада 2013 року, яка повинна була тривати до 2 січня 2014 року[15]. Тричі потрапляв до заявки на поєдинки команди, але в жодному з них на поле так і не вийшов[11].

«Брентфорд»[ред. | ред. код]

Боротьба з травмами (2014–2015)[ред. | ред. код]

27 січня 2014 року підписав 2,5-річний контракт з представником Чемпіоншипу, «Брентфордом», при цьому розмір відступних сторони не розголошували[1]. Дебютував за команду 1 лютого в нічийному (1:1) поєдинку проти «Шревсбері Таун»[16], але через перелом ноги на 50-ій хвилині його замінив Адма Форшоу[17]. Після повернення до фізичних навантажень[18], до завершення успішного для Бджіл сезону грав зрідка[16], а 18 квітня, після перемоги з рахунком 1:0 над «Престон Норт-Енд», допоміг команді автоматично вийти в Чемпіоншип[19]. Хоча Ніколас зіграв лише вісім поєдинків у другій половині сезону 2013/14 років[16], всеж отримав срібну медаль Першої ліги по завершенні останнього матчу сезону проти «Стівенідж»[20].

У сезоні 2014/14 років вперше зіграв за «Брентфорд» 12 серпня 2014 року в першому раунді Кубку ліги проти «Дагенем енд Редбрідж», але провів на полі лише 20 хвилин, після чого травмував спину й достроково завершив поєдинок[21]. Після цього одужав, але вже у вересні отримав травму стегна[22][23]. Щоб вийти на поле вдруге в сезоні Єннарісу довелося чекати 3 січня 2015 року, коли на 88-й хвилині програного поєдинку третього раунду Кубку Ліги проти «Брайтон енд Гоув Альбіон» на 88-й хвилині замінив Алана Джаджа[24]. Відсторонення в середині лютого Джейка Бідвелла, здавалося б, гарантувало Ніколасу шлях до місця в команді на позиції лівого захисника, але він зіграв лише в одному програному (0:3) матчі проти «Чарльтон Атлетіка», перш ніж Ніколаса замінили на користь лівого захисника Стюарта Далласа[25]. Решту сезону він провів в оренді, а завершивши 2014/15 років трьома виступами за «Брентфорд».

Оренда у «Вікем Вондерерз»[ред. | ред. код]

27 лютого 2015 року приєднався до клубу Другої ліги «Вікем Вондерерз» на правах 1-місячної оренди[26], яку згодом продовжили до завершення сезону 2014/15 років[27][28]. Ніколас продемонстрував свою універсальність, граючи на позиції центрального півзахисника[29], правого захисника та центрального захисника[30]. Відзначився дебютним голом за «Вікем» у переможному (3:2) поєдинку проти «Нортгемптон Таун»[24], який дозволив команді фінішувати на 4-му місці та взяти участь у плей-оф[31]. Сезон для Єннаріса закінчився поразкою в серії післяматчевих пенальті у фіналі плей-оф проти «Саутенд Юнайтед»[32]. По завершенні матчу повернувся в «Брентфорд», зіграв 17 матчів та відзначився 1 голом за «Вікем Вондерерз».

Прорив (2015-2017)[ред. | ред. код]

Ніколас Єннаріс під час гри за «Брентфорд» у січні 2017 року.

Ніколас вперше зіграв у сезоні 2015/16 років 11 серпня 2015 року в програному (0:4) поєдинку першого раунду Кубку ліги проти «Оксфорд Юнайтед», розпочавши на позиції центрального півзахисту, але на 53-й хвилині через травму пішов з поля[33]. Згодом повернувся до тренувань, а після травми основного правого захисника Максима Коліна, змусила виконуючого обов'язки головного тренера команди Лі Карслі повернув Єннаріса до команди на початку жовтня, залишався основним гравцем команди до кінця грудня, коли Колін одужав від травми[34][35]. Нестача півзахисників та травма Максима Коліна допомогла Ніколасу повернути собі місце в команді в середині лютого 2016 року[35], з новим головним тренером Діном Смітом, який використовував його як опорного півзахисника та описував Єннаріса як «одкровення» на цій посаді[36]. 16 лютого підписав новий трирічний контракт і, незважаючи на те, що за два роки Ніколас не відзначився жодним голом[37], але на початку квітня відзначився голом у переможних поєдинках «Ноттінгем Форест» та «Болтон Вондерерз», завершивши сезон з 33-ма зіграними матчами[35].

Незважаючи на деякі проблеми з травмами в передсезоні 2016–17 та давню проблему з литками[38][39], Єннаріс набрав достатніх кондицій, щоб потрапити на лаву запасних в поєдинку першого туру проти «Гаддерсфілд Таун», й після виходу на поле у другому таймі замість Джоша Макекрана, відзначився своїм третім голом за «Брентфорд» (на 77 хвилині), але його команда програла з рахунком 1:2[40]. Швидко зарекомендував себе як основний опорний півзахисник, але часто грав через біль, викликаний травмою ікри[41]. Своїм другим голом у сезоні відзначився 2 січня 2017 року[42], встановивши остаточний перемоєний рахунок 3:1 влучним ударом з 25-ти ярдів[43]. Він був єдиним гравцем клубу, який коли-небудь був у сезоні 2016–17 (49 матчів) і забив шість голів. Залишався єдиним гравцем клубу, який у сезоні 2016/17 років (у 49-ти матчах) відзначився 6-ма голами[42][44]. 9 червня 2017 року підписав новий 4-річний контракт з клубом[45].

Останні роки (2017–2019)[ред. | ред. код]

Єннаріс втратив своє стартове місце в центрі півзахисту у зв'язку з переходом Камохело Мокочо на початку сезону 2017/18 років[46], але в середині серпня 2017 року його аовернули до стартового складу після травми Джоша Макекрана та особистих проблем у Раяна Вудса[47][48]. Після травм Генріка Далсгарда та Джоша Кларка[49][50], у грудні 2017 року переведений на позицію правого захисника[51]. Після потрапляння в опалу капітана Джоном Ігана, Ніколас тимчасово виконував капітанські функції[51]. Завершив сезон 44-ма матчами та 4-ма забитими м'ячами[52].

Сезон 2018/19 років розпочав чергуючи виходи в стартовому складі та з лави запасних, перш ніж прорватися до стартового складу в жовтні 2018 року[53]. Зіграв 20 матчів за команду, перш ніж у січні 2019 року залишив команду[54][55]. За п'ять років на «Гріффін Парк» Єннаріс зіграв 157 матчів, в яких відзначився 12-ма голами.

«Бейцзін Гоань»[ред. | ред. код]

31 січня 2019 року за невідому плату Єннаріс перейшов у клуб китайської Суперліги «Бейцзін Сінобо Гоань»[55][56][57]. У сезоні 2019 року зіграв 25 матчів та відзначився 2-ма голами.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Виступав за юнацькі збірні Англії (U-17), (U-18) та (U-19)[58]. Зіграв 2 матчі на успішному для англійців Нордичному турнірі (U-17) 2009 року[58]. Єдиний матч за команду U-18 провів 16 листопада 2010 року в переможному (3:0) товариському поєдинку проти однолітків з Польщі[58]. З кінця 2011 до початку 2012 року зіграв 6 товариських матчів за юнацьку збірну Англії (U-19), які були заплановані після того, як команда вилетіла з елітного раунду кваліфікації чемпіонату Європи (U-19) 2012 року. Товариські матчі включали три виступи на турнірі в Ліможі 2011 року[59], які Англія виграла[60]. На міжнародному рівні Ніколас мав право представляти Англію, Китай або Кіпр[61].

30 травня 2019 року став першим натуралізованим гравцем, який отримав виклик до збірної Китаю. У футболці національної збірної дебютував 7 червня 2019 року, вийшовши в стартовому складі переможного (2:0) товариського поєдинку проти Філіппін[62].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Народився в Лейтонстоуні у батька грека-кіпріота та матері китайського походження[61]. Його китайське ім'я — Лі Ке (кит.: 李可).[63]. Вболівальник «Арсеналу», був талісманом в матчі на Гайбері проти «Ковентрі Сіті» 16 вересня 2000 року[64].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Станом на 24 листопада 2020
Матчі та голи по клубах, сезонах та змаганнях
Клуб Сезон Ліга Національний кубок Кубок ліги Континентальні Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Арсенал» 2011–12[7] Прем'єр-ліга Англії 1 0 1 0 1 0 0 0 — 3 0
2012–13 0 0 0 0 1 0 0 0 — 1 0
2013–14[16] 0 0 0 0 0 0 0 0 — 0 0
Загалом 1 0 1 0 2 0 0 0 — 4 0
«Ноттс Каунті» (оренда) 2011–12[7] Перша ліга 2 0 — — — — 2 0
«Борнмут» (оренда) 2012–13[9] Чемпіоншип 0 0 0 0 — — — 0 0
«Брентфорд» 2013–14[16] Перша ліга 8 0 — — — — 8 0
2014–15[24] Чемпіоншип 1 0 1 0 1 0 — 0 0 3 0
2015–16[35] 31 2 1 0 1 0 — — 33 2
2016–17[42] 46 6 2 0 1 0 — — 49 6
2017–18[52] 41 4 0 0 3 0 — — 44 4
2018–19[54] 17 0 0 0 3 0 — — 20 0
Загалом 144 12 4 0 9 0 — — 157 12
«Вікем Вондерерз» (оренда) 2014–15[24] Друга ліга 14 1 — — — 3[a] 0 17 1
«Бейцзін Сінобо Гоань» 2019 Китайська Суперліга 25 2 2 0 — — 0 0 27 2
2020 16 0 1 0 — 3[b] 0 — 20 0
Загалом 41 2 3 0 — 3 0 — 47 2
Усього за кар'єру 200 15 8 0 11 0 3 0 3 0 225 15
  1. ↑ Матчі в плей-оф Другої ліги
  2. ↑ Матчі в Лізі чемпіонів АФК

У збірній[ред. | ред. код]

По роках[ред. | ред. код]

Станом на 14 листопада 2019
національна збірна Китаю
Рік Матчі Голи
2019 6 0
Загалом 6 0

По матчах[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — КНР КНР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
7-6-2019 Гуанчжоу КНР КНР 2 – 0 Філіппіни Філіппіни товариський матч - Замінений на 55-ій хвилині 55'
11-6-2019 Гуанчжоу КНР КНР 1 – 0 Таджикистан Таджикистан товариський матч - Вийшов на заміну на 32-ій хвилині 32'
31-8-2019 Гуанчжоу КНР КНР 4 – 1 М'янма М'янма товариський матч - Вийшов на заміну на 60-ій хвилині 60'
10-9-2019 Мале Мальдіви Мальдіви 0 – 5 КНР КНР Відбір до ЧС 2022 - Вийшов на заміну на 84-ій хвилині 84'
10-10-2019 Гуанчжоу КНР КНР 7 – 0 Гуам Гуам Відбір до ЧС 2022 - Вийшов на заміну на 58-ій хвилині 58'
14-11-2019 Дубай Сирія Сирія 2 – 1 КНР КНР Відбір до ЧС 2022 - Вийшов на заміну на 63-ій хвилині 63'
Усього Матчів 6 Голів 0

Досягнення[ред. | ред. код]

«Арсенал»
  • Англія Прем'єр-ліга Англії серед академій
    • Чемпіон (1): 2009/10[3]
  • Меморіальний кубок Маркуса Лейбгерра
    • Володар (1): 2012
«Брентфорд»
юнацька збірна Англії (U-17)
  • Нордичний турнір
    • Володар (1): 2009[58]
юнацька збірна Англії (U-19)
  • Ліможський турнір

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Wickham, Chris (27 січня 2014). Brentford Sign Arsenal's Nico Yennaris. Brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 15 лютого 2014.
  2. ↑ Arsenal's Nico Yennaris moves to Brentford. The Football League. 27 січня 2014. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 15 лютого 2014.
  3. ↑ а б Arsenal Youth 5 : Nottingham Forest Youth 3. Arsenal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  4. ↑ Yennaris signs contract extension with Club. Arsenal.com. 22 листопада 2011. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 15 лютого 2014.
  5. ↑ а б Nicholas Yennaris Player Profile. ESPN FC. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
  6. ↑ Nico Yennaris pens Arsenal contract extension. Espn Fc. 22 листопада 2011. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  7. ↑ а б в г д е Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2011/2012. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 15 лютого 2014.
  8. ↑ Yennaris signs new contract extension. Arsenal.com. 1 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 15 лютого 2014.
  9. ↑ а б Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2012/2013. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 21 січня 2016.
  10. ↑ Arsenal 6–1 Coventry. BBC Sport. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2018.
  11. ↑ а б Nicholas Yennaris Player Profile. ESPN FC. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 26 грудня 2015.
  12. ↑ Why Nico Yennaris should be the long term replacement of Bacary Sagna. Sportskeeda. 3 серпня 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  13. ↑ Magpies swoop for Gunners teen. Sky Sports (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  14. ↑ Ніколас Єннаріс на сайті Soccerbase (англ.)
  15. ↑ Nico Yennaris: AFC Bournemouth sign Arsenal defender. BBC Sport. 28 листопада 2013. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  16. ↑ а б в г д е Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2013/2014. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 27 грудня 2018.
  17. ↑ Bees to assess Yennaris. Sky Sports (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017.
  18. ↑ Lewis, Matt. Brentford boss explains defensive changes. getwestlondon. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 26 грудня 2018.
  19. ↑ Brentford 1–0 Preston North End. BBC Sport. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 26 грудня 2018.
  20. ↑ Brentford FC – 03 May 2014 – Stevenage – Home. Official Brentford Pictures. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
  21. ↑ Wickham, Chris. Brentford Manager Mark Warburton reacts to 6–6 draw with Dagenham and Redbridge in Capital One Cup. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
  22. ↑ Murtagh, Jacob. Brentford defender struggling for Middlesbrough trip. getwestlondon. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2018.
  23. ↑ @BrentfordFC (14 жовтня 2014). Welcome back to training @Nico_Yennaris and @samsaunders7 (Твіт) — через Твіттер.
  24. ↑ а б в г Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2014/2015. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 5 травня 2015.
  25. ↑ Nicholas Yennaris. ESPN FC. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
  26. ↑ Lewis, Matt (27 лютого 2015). Wycombe Wanderers tie up loan deals for Brentford pair. getwestlondon. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
  27. ↑ Wickham, Chris. Brentford pair Sam Saunders and Nico Yennaris extend Wycombe Wanderers loan until the end of the season. brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 5 травня 2015.
  28. ↑ Wickham, Chris. Brentford pair Sam Saunders and Nico Yennaris extend Wycombe Wanderers loan. brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 5 травня 2015.
  29. ↑ Wycombe Wanderers 2–2 Stevenage. BBC Sport. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
  30. ↑ Wickham, Chris. Brentford defender Nico Yennaris named in Football League Team of the Week appearing on loan for Wycombe Wanderers. brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 5 травня 2015.
  31. ↑ Wycombe Wanderers Table on Saturday 2nd May 2015. Statto.com. Архів оригіналу за 7 July 2015. Процитовано 5 травня 2015.
  32. ↑ Southend United 1–1 Wycombe Wanderers (7–6 pens). BBC. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.
  33. ↑ Moore, Tom. Brentford to find out extent of Andreas Bjelland's injury. Архів оригіналу за 14 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  34. ↑ Maxime Colin speaks after returning from injury lay-off. www.brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 26 грудня 2015.
  35. ↑ а б в г Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2015/2016. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 11 серпня 2015.
  36. ↑ Moore, Tom (6 травня 2016). Dean Smith offers outline of Brentford's summer transfer plans. getwestlondon. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  37. ↑ Wickham, Chris. Former Arsenal youngster Yennaris signs contract extension at Griffin Park until summer 2019. www.brentfordfc.co.uk. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 16 лютого 2016.
  38. ↑ Moore, Tom (26 липня 2016). Brentford boss Dean Smith gives injury update after Peterborough friendly. Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
  39. ↑ Street, Tim (30 грудня 2016). Brentford midfielder opens up on his mystery injury problems. getwestlondon. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 30 грудня 2016.
  40. ↑ Nicholas Yennaris Player Profile. ESPN FC. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 30 грудня 2016.
  41. ↑ Moore, Tom (17 березня 2017). Brentford midfielder suffers injury setback. getwestlondon. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 17 березня 2017.
  42. ↑ а б в Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2016/2017. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 26 липня 2016.
  43. ↑ Birmingham City vs Brentford team line-ups and match report. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  44. ↑ "The only way that this club is going is forward". Brentford FC (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 1 червня 2017.
  45. ↑ Yennaris signs new contract. Brentford FC (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 12 червня 2017.
  46. ↑ Nico Yennaris Player Profile. ESPN FC. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  47. ↑ Moore, Tom (17 серпня 2017). Brentford availability update for trip to Ipswich. getwestlondon. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  48. ↑ Brentford midfielder Ryan Woods announces tragic loss of baby. Evening Standard (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  49. ↑ Maxime Colin joins Birmingham City. Brentford FC (англ.). Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  50. ↑ Dean looking ahead to 'mouth-watering fixtures' over Christmas. Brentford FC (en-gb) . Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
  51. ↑ а б Nico: "We managed the game very well". Brentford FC (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
  52. ↑ а б Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2017/2018. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 6 серпня 2017.
  53. ↑ Nico Yennaris Player Profile. ESPN FC. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  54. ↑ а б Матчі, які зіграв Ніколас Єннаріс у сезоні 2018/2019. Soccerbase. Centurycomm. Процитовано 4 серпня 2018.
  55. ↑ а б Yennaris departure confirmed. www.brentfordfc.com (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
  56. ↑ 中赫国安官宣三人加盟 侯永永邹德海李可来投 (кит.). 31 січня 2019. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  57. ↑ Li Ke: I aim to do even better with China PR, Beijing FC. The-AFC (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  58. ↑ а б в г Nicholas Yennaris profile. The Football Association. Архів оригіналу за 29 November 2014. Процитовано 25 жовтня 2011.
  59. ↑ а б England Matches – Under-19's 2010–20. englandfootballonline.com. 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  60. ↑ а б Jones, Neil (12 жовтня 2011). Liverpool FC trio enjoy England U19s Limoges tournament success. liverpoolecho.co.uk. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  61. ↑ а б Young Guns: Nico Yennaris. Arsenal F.C. 29 серпня 2012. Архів оригіналу за 24 September 2015. Процитовано 15 лютого 2014.
  62. ↑ Nico Yennaris: Former Arsenal and Brentford midfielder called up by China. BBC Sport. 30 травня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 4 червня 2019.
  63. ↑ 李可或在春节期间随母返回广东 进行认祖归宗仪式 (кит.). 1 лютого 2019. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 лютого 2019.
  64. ↑ Nico Yennaris... from mascot to player | Latest News | Junior Gunners. Arsenal.com. 25 вересня 2012. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 15 лютого 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Єннаріс&oldid=40694998