Йоган Джуру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Йоган Джуру
AUT vs. SUI 2015-11-17 (242).jpg
Особові дані
Повне ім'я Йоган Данон Джуру Гбаджер
Народження 18 січня 1987(1987-01-18) (31 рік)
  Абіджан, Кот-д'Івуар
Зріст 192 см
Вага 90 кг
Громадянство Flag of Switzerland (Pantone).svg Швейцарія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Туреччина «Антальяспор»
Номер 5
Юнацькі клуби
1996—2003
2003—2004
Швейцарія «Етуаль Каруж»
Англія «Арсенал»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2002–2003 Швейцарія «Етуаль Каруж» 10 (1)
2004–2013 Англія «Арсенал» 86 (1)
2007–2008   Англія «Бірмінгем Сіті» 13 (0)
2013   Німеччина «Ганновер 96» 14 (0)
2013–2017 Німеччина «Гамбург» 94 (2)
2017– Туреччина «Антальяспор» 18 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2005 Швейцарія Швейцарія U-20 3 (0)
2006 Швейцарія Швейцарія U-21 2 (0)
2006– Швейцарія Швейцарія 74 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 18 червня 2018.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 18 червня 2018.

Йога́н Дано́н Джуру́ Гбадже́р (фр. Johan Danon Djourou Gbadjere; нар. 18 січня 1987 року, Абіджан, Кот-д'Івуар) — швейцарський футболіст івуарійського походження. Захисник збірної Швейцарії та німецького клубу «Гамбург». Спортсмен року Швейцарії в номінації «відкриття року» (2006)[1].

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Джуру народився в місті Абіджан, Кот-д'Івуар, в сім'ї івуарійських батьків Йоахіма і Анжеліни, і пізніше був усиновлений першою дружиною свого батька по імені Даніеле, жінкою з Швейцарії[2]. Вони переїхали до Женеви, коли Йогану було 17 місяців. Грати у футбол Джуру почав у віці 13 років, а в 2002 році він приєднався до місцевого швейцарському клубу під назвою «Етуаль Каруж», тоді ще граючи на позиції півзахисника. Через рік Джуру підписав професійний контракт з лондонським «Арсеналом». Він також був присутній у складі збірної Швейцарії до 19 років, яка дісталася до стадії півфіналу на юнацькому Євро-2004[3].

«Арсенал»[ред.ред. код]

Йоган Джуру дебютував за «Арсенал» у виграному «канонірами» з рахунком 3:1 матчі Кубка ліги з «Евертоном», вийшовши на заміну на 89-й хвилині. А свій перший повний матч за основну команду швейцарець провів 14 січня 2006 року, граючи центрального захисника в парі з іншим швейцарцем, Філіпом Сендеросом, де його команда здобула розгромну перемогу над «Мідлсбро» з рахунком 7:0.

В лютому 2006 року Джуру грав у матчах Прем'єр-ліги проти «Вест Гем Юнайтед», «Бірмінгем Сіті» та «Болтон Вондерерз». У квітні 2006 року він вийшов на заміну в матчі з «Астон Віллою» замість травмованого Еммануеля Ебуе і допоміг своїй команді здобути перемогу з рахунком 5:0. Потім Йоган взяв участь у матчі з «Портсмутом», в якому повернувся в склад досвідчений захисник Сол Кемпбелл. Швейцарським захисником зацікавилися декілька італійських клубів, однак після закінчення чемпіонату світу 2006 року Джуру підписав шестирічний контракт з «Арсеналом».

Джуру грав у передсезонних матчах першого Emirates Cup і взяв участь у переможних для його команди матчах з міланським «Інтернаціонале» і французьким «Парі Сен-Жерменом».

Оренда в «Бірмінгем Сіті»[ред.ред. код]

10 серпня 2007 року Йоган Джуру на правах оренди підписав п'ятимісячний контракт з «Бірмінгем Сіті»[4]. Він дебютував за нову команду вже через два дні, в матчі з лондонським «Челсі», де бірмінгемці програли 3:2[5]. В останньому матчі в складі «синіх» Джуру відзначився відмінним вкиданням з ауту, завдяки якому Ніколя Анелька зміг забити гол. Головний тренер «Бірмінгема» Алекс Макліш хотів залишити швейцарця в команді, однак Джуру повернувся в «Арсенал», будучи заміною Коло Туре і Алексу Сонгу, що були в розташуванні збірної і брали участь у Кубку африканських націй 2008 року.

Повернення в «Арсенал»[ред.ред. код]

У травні 2008 року Джуру заявив, що буде допомагати партнеру Сеску Фабрегасу у півзахисті після відходу Матьє Фламіні у «Мілан» і що він може забезпечити фізичну наявність того, чого «Арсеналу» не вистачало після відходу Патріка Вієйра у 2005 році. Швейцарець був першим вибором Арсена Венгера серед захисників резервного складу після відходу Філіпа Сендероса в «Мілан» на рік на правах оренди. У вересні Джуру підписав новий довгостроковий контракт з клубом.

Йоган Джуру під час виступів за «Арсенал». 2010 рік.

Після відходу Коло Туре у «Манчестер Сіті», у Джуру з'явився шанс пробитися в стартовий склад команди, проте 11 квітня 2009 року в матчі Прем'єр-ліги проти «Віган Атлетік» Йоган отримав травму коліна, через яку йому потрібна була операція. Згодом Джуру пропустив більше року, повернувшись до складу лише в кінці наступного сезону, вийшовши на заміну в матчі з «Фулгемом», в якому «гармаші» забили чотири м'ячі. Це був єдиний матч швейцарця в сезоні 2009/10.

Внаслідок травми Томаса Вермаелена на початку сезону 2010/11 Джуру отримав більше можливостей зіграти[6]. Йоган став основним центральним захисником, граючи у всіх восьми матчах у січні 2011 року, протягом яких «Арсенал» не пропустив жодного голу у Прем'єр-лізі. 5 лютого 2011 року в матчі проти «Ньюкасл Юнайтед» (4:4) після передачі Андрія Аршавіна забив свій перший гол у Прем'єр-лізі. 27 лютого 2011 року Джуру розпочав і відіграв усі 90 хвилин разом із Лораном Косельні у фіналі кубка Ліги 2011 року проти «Бірмінгем Сіті» на стадіоні «Вемблі», але лондонці поступились 1:2. Загалом до кінця сезону 2010/11 Джуру зіграв у загальній складності 37 матчів за «Арсенал» у всіх змаганнях.

На початку нового сезону 2011/12 Джуру продовжував бути основним центрбеком і 28 серпня 2011 року зіграв у центрі захисту «Арсеналу», який серйозно послабився травмами у матчі з «Манчестер Юнайтед» на «Олд Траффорд». «Арсенал» програв 8:2, зазнавши найбільшу поразку з 1896 року — 115-річний рекорд[7]. Через три дні «Арсенал» оголосив про підписання досвідченого німецького захисника Пера Мертезакера з «Вердера», і Джуру став отримувати менше ігрового часу. Втім у лютому 2012 року Йоган підписав новий трирічний контракт з лондонцями до літа 2015 року. Загалом до кінця сезону 2011/12 він зіграв лише 19 матчів за «Арсенал», а з наступного сезону взагалі грав лише у матчі Кубка Ліги.

Оренда в «Ганновер 96» і «Гамбург»[ред.ред. код]

6 січня 2013 року Йоган на правах оренди до кінця сезону перейшов в німецький клуб «Ганновер 96»[8]. До кінця сезону швейцарець зіграв за клуб 14 матчів у Бундеслізі.

2 липня 2013 року Джуру був орендований німецьким «Гамбургом» з правом подальшого викупу[9] після 20 зіграних матчів за клуб. Влітку 2014 року «динозаври» викупили Йогана у лондонського «Арсеналу». Сума трансферу склала близько 3 млн євро[10].

Йоган Джуру у складі «Гамбурга». 2014 рік.

У сезоні 2014/15 Джуру був основним гравцем і пропустив лише дві гри в лізі. У сезоні 2015/16 він став капітаном після уходу Рафаеля ван дер Варта[11]. У домашньому матчі проти «Штутгарта» (3:2) у другому турі сезону 2015/16 Джуру забив свій перший гол в Бундеслізі на 89-й хвилині. У листопаді 2016 року тренер команди Маркус Гісдоль призначив новим капітаном команди японця Готоку Сакаї[12]. А після зимової перерви Джуру також втратив і своє місце на полі після приходу Кіріакоса Пападопулоса і Мергіма Маврая, що відтепер складали основу центру захисту. На початку травня 2017 року Джуру разом з Набілом Бауї та Аштоном Гетцем були виключені зі складу першої команди на останні три тури чемпіонати для збереження прописку у Бундеслізі[13]. По завершенні сезону, за результатами якого гамбургцям таки вдалося врятуватись від вильоту, Джуру покинув клуб[14].

«Антальяспор»[ред.ред. код]

7 серпня 2017 року підписав дворічний контракт з турецьким [15]. Станом на 18 червня 2018 року відіграв за команду з Анталії 18 матчів в національному чемпіонаті.

Кар'єра в збірній[ред.ред. код]

Протягом 2005–2006 років залучався до складу молодіжної збірної Швейцарії. На молодіжному рівні зіграв у 5 офіційних матчах.

1 березня 2006 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Швейцарії у матчі проти збірної Шотландії, вийшовши на заміну і звично граючи в парі з партнером по «Арсеналу» Філіпом Сендеросом. Того ж року Йоан був включений до складу збірної на чемпіонат світу 2006 року у Німеччині, незважаючи на те, що він не брав участь в жодному матчі відбіркового циклу. Йоан був третім захисником збірної після Сендероса з «Арсеналу» і Патріка Мюллера з «Ліона», але він зіграв у матчах групового етапу з Францією (0:0) і Південною Кореєю (2:0), а потім вийшов у стартовому складі в 1/8 фіналу проти збірної України, проте отримав травму і був замінений ще в першому таймі, а швейцарці поступились у серії пенальті і покинули турнір.

Через рік Джуру поїхав на домашній чемпіонат Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, де не виходив на поле, а в квітні 2009 року отримав важку травму коліна, яка вивела його з ладу більше, ніж на рік. В результаті Йоган втратив місце у збірній Швейцарії і не поїхав на чемпіонат світу 2010 року у ПАР.

До збірної повернувся лише у листопаді 2010 року і зіграв у кількох матчах невдалої кваліфікації на Євро-2012, а у травні 2014 року був включений до заявки збірної на наступний чемпіонат світу у Бразилії[16]. На цьому турнірі зіграв у всіх чотирьох матчах своєї збірної. Так само був основним і зіграв у всіх чотирьох іграх і на наступному чемпіонаті Європи 2016 року у Франції.

У травні 2018 року потрапив у заявку на третій для себе чемпіонат світу 2018 року у Росії[17].

Статистика виступів[ред.ред. код]

Статистика клубних виступів[ред.ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Єврокубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2002–03 Швейцарія «Етуаль Каруж» 1Л (III) 10 1 КШ 0 0 - - - - - - 10 1
2003–04 Англія «Арсенал» ПЛ 0 0 КА+КЛ 0+0 0 ЛЧ 0 0 - - - 0 0
2004–05 ПЛ 0 0 КА+КЛ 0+3 0 ЛЧ 0 0 - - - 3 0
2005–06 ПЛ 7 0 КА+КЛ 2+3 0 ЛЧ 0 0 - - - 12 0
2006–07 ПЛ 21 0 КА+КЛ 1+3 0 ЛЧ 5 0 - - - 30 0
2007–08 Англія «Бірмінгем Сіті» ПЛ 13 0 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 13 0
2007–08 Англія «Арсенал» ПЛ 2 0 КА+КЛ 0+1 0 ЛЧ 0 0 - - - 3 0
2008–09 ПЛ 15 0 КА+КЛ 4+2 0 ЛЧ 8 0 - - - 29 0
2009–10 ПЛ 1 0 КА+КЛ 0+0 0 ЛЧ 0 0 - - - 1 0
2010–11 ПЛ 22 1 КА+КЛ 3+6 0 ЛЧ 6 0 - - - 37 1
2011–12 ПЛ 18 0 КА+КЛ 1+2 0 ЛЧ 6 0 - - - 27 0
2012–13 ПЛ 0 0 КА+КЛ 0+2 0 ЛЧ 0 0 - - - 2 0
Усього за «Арсенал» 86 1 33 0 25 0 - - 144 1
2012–13 Німеччина «Ганновер 96» БЛ 14 0 КН 0 0 ЛЄ 2 0 - - - 16 0
2013–14 Німеччина «Гамбург» БЛ 22+2[18] 0 КН 2 0 - - - - - - 26 0
2014–15 БЛ 32+2[18] 0 КН 2 0 - - - - - - 36 0
Усього за «Гамбург» 54+4 0 4 0 - - - - 62 0
Усього за кар'єру 177+4 2+0 37 0 27 0 - - 245 2

Досягнення[ред.ред. код]

«Арсенал»: 2004–05
«Арсенал»: 2004

Примітки[ред.ред. код]

  1. Federer crowned top sportsman for third time. swissinfo.ch. 17 December 2006. Процитовано 24 April 2017. 
  2. Moore, Glenn (16 September 2006). The Premiership Interview: Teenager going places fast. The Independent (London). Процитовано 24 April 2017. 
  3. Haslam, Andrew (26 July 2004). Under-19 names to note. UEFA. Процитовано 24 April 2014. 
  4. Djourou completes Birmingham move. BBC Sport. 10 August 2007. Процитовано 30 September 2010. 
  5. Fletcher, Paul (12 August 2007). Chelsea 3–2 Birmingham. BBC Sport. Процитовано 24 April 2017. 
  6. Burton, Chris (5 December 2010). Wenger hails 'dominant' Djourou. Sky Sports. Процитовано 27 January 2013. 
  7. McNulty, Phil (28 August 2011). Man Utd 8–2 Arsenal. BBC Sport. Процитовано 24 April 2017. 
  8. «Ганновер-96» орендував захисника «Арсеналу» Джуру
  9. Захисник «Арсеналу» Джуру перейшов до «Гамбурга» на правах оренди
  10. Transfer news: Johan Djourou completes permanent move to Hamburg from Arsenal (en). Sky Sports News. 2 April 2014. Процитовано 2016-6-11. 
  11. kicker online: HSV hat Interesse an Barça-Juwel - Djourou ist Kapitän, 8. August 2015, abgerufen am 9. August 2015.
  12. Hamburger SV: Archive copy на сайті Wayback Machine., 17. November 2016, abgerufen am 17. November 2016.
  13. Alle Kräfte bündeln - Trainingsgruppe wird verkleinert, hsv.de, 2. Mai 2017, abgerufen am 5. Mai 2017.
  14. Hamburger Abendblatt: Djourou äußert sich zu seinem Rauswurf und trainiert mit U21, 3. Mai 2017, abgerufen im Mai 2017.
  15. Антальяспор подписал Джуру
  16. Hitzfeld selects predicted Swiss squad. FIFA. 13 May 2014. Процитовано 17 July 2014. 
  17. https://www.washingtonpost.com/amphtml/sports/dcunited/switzerland-opts-for-experience-in-world-cup-squad/2018/06/04/86572ee2-680a-11e8-a335-c4503d041eaf_story.html
  18. а б Плей-оф

Посилання[ред.ред. код]

Нагороди
Попередник:
Йонас Гіллер
Швейцарія «Прорив року» світу спорту Швейцарії
2006
Наступник:
Табо Сефолоша