Озерний Михайло Іванович
| Озерний Михайло Іванович | |||
|---|---|---|---|
| Народження | 28 травня 1938  Василівка, Лебединський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть | 2 січня 2025 (86 років) | ||
| Миколаїв, Миколаївська область, Україна | |||
| Національність | українець | ||
| Країна |  СРСР Україна | ||
| Жанр | кераміка, живопис | ||
| Навчання | Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | ||
| Діяльність | художник | ||
| Напрямок | косівська мальована кераміка | ||
| Член | Національна спілка художників України | ||
| Звання |
| ||
| Премії |
| ||
| Нагороди |
| ||
Миха́йло Іва́нович Озе́рний (28 травня 1938, Василівка, Лебединський район, Сумська область — 2 січня 2025, Миколаїв) — український художник в галузі кераміки, майстер декоративного мистецтва, член Національної спілки художників України (з 1967), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України (2008), народний художник України (2019)[1].
Народився 28 травня 1938 року в селі Василівка Лебединського району Сумської області. Після проходження військової служби вступив до відділу кераміки Косівського училища прикладного мистецтва, де навчався на майстра-художника. Після його закінчення у 1965 році і до 1968 року працював там викладачем[2].
З 1968 до 1973 року займав посаду головного художника Косівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. У це же час ретельно вивчав спадщину народних майстрів Прикарпаття, що згодом знайшо своє відображення у його творчості. Став одним з перших зачинателів нових пошуків в гуцульський кераміці-скульптурі малих форм.
З 1967 року член Івано-Франківської організації Спілки художників, з 1974 — Миколаївської.
З 1969 до 1989 року був членом республіканської Художньої ради з монументального мистецтва.
У 1973 році переїхав і почав працювати у Миколаєві. Займав посаду головного художника міста Миколаєва і Миколаївського художньо-виробничого комбінату (1973–1986), у цей період також працював у Миколаївській обласній організації Національної спілки художників України.
У 1981 році як учасник створення і автор оформлення першого в Україні музею суднобудування та флоту в місті Миколаєві отримав Державну премію ім. Т. Г. Шевченка[2][3].
Помер 2 січня 2025 року.[4]
Озерний користується реалістичним принципом мистецтва. В творчості художника просліджуються національні і природні мотиви, серед яких — великий Очаківський цикл, твори, присвячені Слобожанщині, Седнєву, Карпатам та Криму. Велике місце в його творчості займає і мариністична тематика.
У минулому займався керамікою, скульптурою, пізніше освоїв живопис і досяг в ньому успіхів. Наразі працює в усіх трьох напрямках, створюючи картини, декоративні композиції, панно, рельєфи і скульптури. Роботи Озерного знаходяться в музеях і приватних колекціях Китаю, США, Ізраїлю, Англії, Німеччини та інших країн світу[2].
Постійний учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок, творчих пленумів.
- Оформлення музею суднобудування і флоту (Миколаїв);
- Оформлення дитячого містечка «Казка» (Миколаїв);
- Меморіальна дошка поженику М. М. Свіжинському (Миколаїв);
- Декоративна композиція «Час» (Миколаївський ощадний банк);
- Декоративна композиція «Джерело» (Миколаївська центральна бібліотека ім. М. Л. Кропивницького);
- Декоративне панно-майоліка «Вечорниці» (Миколаївський національний академічний театр драми та музичної комедії);
- Картина «Дощ на пасіці» (Миколаївський обласний художній музеї імені В. В. Верещагіна);
- Картина «Урочиста хвилина» (Івано-Франківський художній музей);
- Картина «Домолились» (Коломийський художній музей);
- Картина «Сорочинський ярмарок»;
- Картина «Сурмач»;
- Картина «Згін худоби в полонини» (1968);
- Картина «Осінь» (2001);
- Картина «На Березані» (2002);
- Картина «На лимані» (2003).
- Республіканська молодіжна виставка (1966);
- Республіканська виставка «50 років Радянської влади» (1967);
- Ювілейна виставка українського народного декоративного мистецтва (Москва, 1967);
- Обласна виставка «50 років Радянської влади» (Івано-Франківськ, 1967);
- Всесоюзна виставка декоративного мистецтва (1968);
- Республіканська виставка «50 років ЛКСМ України» (1968);
- Республіканська виставка «100 років з дня народження Лесі Українки» (1969);
- Обласна виставка «100 років зі дня народження В. І. Леніна» (Івано-Франківськ, 1969);
- Обласна виставка «40років Перемоги» (Миколаїв, 1985);
- Обласна виставка «Художники і край» (Миколаїв, 1993);
- Всеукраїнська виставка до дня художника (Київ, 2008).
- Лауреат державної премії ім. Т. Г. Шевченка (1981);
- Медаль «Ветеран праці» (1984);
- Почесна відзнака «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (1991);
- Звання «Городянин року» в номінації «Мистецтво» (2008);
- Звання Заслужений діяч мистецтв України (2008);
- Звання Народний художник України (2019).
- ↑ Указ Президента України №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 23 січня 2019.
- ↑ а б в МООНСХУ | Художники Миколаєва. Озерний М. П. nikart (рос.). Процитовано 3 квітня 2023.
- ↑ Озерний Михайло Іванович. Миколаївська обласна бібліотка ім. В. О. Лягіна (укр.). Процитовано 3 квітня 2023.
- ↑ У Миколаєві помер Народний художник України Михайло Озерний | Inshe.tv. 2 січня 2025. Процитовано 2 січня 2025.
- Народились 28 травня
- Народились 1938
- Уродженці Василівки (Лебединський район)
- Померли 2 січня
- Померли 2025
- Померли в Миколаєві
- Члени Національної спілки художників України
- Народні художники України
- Заслужені діячі мистецтв України
- Лауреати Шевченківської премії 1981 року
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Митці Миколаєва
- Українські керамісти косівського розпису