Ока (притока Ангари)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ока
бур. Аха гол
Oka River (Siberia).jpg
Річка Ока
Angara.png
Річка Ока на схемі басейну Ангари
55°30′55″ пн. ш. 102°20′54″ сх. д. / 55.5154150000277724° пн. ш. 102.34840400002778438° сх. д. / 55.5154150000277724; 102.34840400002778438
Витік Окинське озеро,
Окинське плато,
(Східний Саян)[3]
• координати 51°55′01″ пн. ш. 100°39′49″ сх. д. / 51.91694° пн. ш. 100.66361° сх. д. / 51.91694; 100.66361
висота, м 1944 м [3]
Гирло Братське водосховище, Ангара (за 1135 км від гирла Ангари) [4]
• координати 55°31′48″ пн. ш. 102°20′43″ сх. д. / 55.53000° пн. ш. 102.34528° сх. д. / 55.53000; 102.34528
висота, м 401,7 м [4]
Похил, м/км 2,45 м/км
Басейн АнгараЄнісейКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Країни: Росія Росія,
Бурятія,
•• Окинський аймак
Іркутська область,
•• Заларинський район,
•• Зиминський район,
•• Куйтунський район,
•• Братський район
Прирічкові країни: Росія Росія
Регіон Іркутська область
Довжина 630 км [1][2]
Площа басейну: 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»34 000 км² [1][2]
Середньорічний стік 270 м³/с (за 36 км від гирла) [5]
Притоки: Q2162955?, Q3529435? і Zima[d]
код ДВР Росії 16010100612116200006699
GeoNames, Global Geosites 2018641
Ока у Вікісховищі?

Ока, (бур. Аха гол) — річка в Азії, у південно-західній частині Східного Сибіру, протікає територією Бурятії та Іркутської області Росії. Ліва притока Ангари[1]. Належить до водного басейну річки ЄнісейКарського моря.

Географія[ред. | ред. код]

Витік річки Оки починається з невеликого озера Окинське, на Окинському плато у Східних Саянах, за 23 км північ від найвищої гори Східних Саян Мунку-Сардык (3491 м), на висоті близько 1944 м над рівнем моря. Тече територією Бурятії та Іркутської області, спочатку в міжгірській улоговині, потім у вузькій долині, перетинає Саянський хребет, утворюючи пороги третьої та четвертої категорії складності. Нижня течія розташована на Іркутсько-Черемхівській рівнині. Впадає у Братське водосховище Ангари, підпір від якого поширюється більш ніж на 300 км від природного русла річки.

Спочатку річка, в основному тече на північ — північний захід, в районі улусу Хара-Хужир — повертає на північний схід, та у звивистому руслі впадає в затоку Ока, яка через кілька десятків кілометрів вливається в Братське водосховище (55°31′48″ пн. ш. 102°20′43″ сх. д. / 55.53000° пн. ш. 102.34528° сх. д. / 55.53000; 102.34528), навпроти закинутого поселення Омський, на висоті в 401,7 м над рівнем моря, за іншими даними поблизу села Большеокинського (55°43′39″ пн. ш. 101°49′24″ сх. д. / 55.7275944° пн. ш. 101.8235222° сх. д. / 55.7275944; 101.8235222)[6]. У нижній течії ширина русла річки доходить до 200—230 метрів, при глибині до 5,0 метри і швидкості потоку — до 1,4 м/с. Ширина затоки Ока, вище поселення Омського доходить до 5-ти кілометрів, а між Омським і селом Большеокинським — до 17 км.

Довжина річки — 630 км. Від витоку річки Оки до природного русла Ангари, довжина річки становила б понад 900 км. Площа басейну — 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»34 000 км². Повне падіння рівня русла річки, від витоку до гирла, становить 1542 м, що відповідає середньому похилу русла — 2,45 м/км.

Сплав по Оці і її притоках — популярний маршрут у туристів-водників. Судноплавна у пониззі.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки змішане: снігове, дощове та підземне, з перевагою дощового. Замерзає в кінці жовтня — початку листопада, розкривається в кінці квітня — початку травня. Повінь влітку з високими дощовими паводками[2].

Середньорічна витрата води за період спостереження протягом неповних 29 років (19621990) на станції в селі Усть-Када, за 36 км від гирла, становила 270 м³/с[5] для водного басейну 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»33 400 км², що відповідає 98 % від загальної площі басейну річки, яка становить 0Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&».Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «&»34 000 км². Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 255,18 міліметри на рік, яка є доволі великим значенням[5].

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 32,65 м³/с (у березні), що відповідає 4,7 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у липні місяці та становить майже — 700,3 м³/с і вказує на доволі велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 19,1 м³/смежень лютого 1976 року), а абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) — 1340 м³/с (в період повені липня 1984 року)[5].

Показники середньомісячної витрати води річки: Ока
за 29 років спостереження (1962-1990) на станції: в с. Усть-Када (за 36 км від гирла), м³/с:
Джерело: Oka At Ust'-Kada (англ.). на R-ArcticNET. Процитовано 21-12-2016. 

Притоки[ред. | ред. код]

Сама річка Ока приймає понад шість десятків приток, довжиною понад 10 км, ще понад півтора десятка впадає в затоку Ока. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 18, з них понад 100 км — 8 (від витоку до гирла):[7][8]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла р. Оки, (км) Витрата води,
(м³/с)
 Хоре 55 597
 Боксон (Урдо-Боксон) 50 587
 Сорок 58 557
 Диби (Дви) 100 1510 519
 Тисса 117 3020 501
 Сенца 65 485
 Жом-Болок 50 466
 Хойто-Ока 108 2430 372
 Урда-Ока 67 371
 Тагна (Хор-Тагна) 158 2550 178
 Зима 207 4460 139
 Кимильтей 141 3220 92
 Ія 484 18100 76 150,17 (119 км)
 Буря 77 813 69
 Алка 93 989 62
Затока Ока
 Чама 58
 Уда (Пряма Уда) 55 692
 Оса 113 1820

Населенні пункти[ред. | ред. код]

Басейн і береги річки малонаселені, з густотою заселення від 0,2 осіб/км² у верхів'ї, до 3,6 осіб/км² в середній течії і 1,7 осіб/км² у пониззі. На берегах розташовано до чотирьох десятків населених пунктів, найбільші з яких — село Орлик (2555 осіб, 2010), місто Зима (&&&&&&&&&&031283.&&&&&031 283 особи, 2016), місто Саянськ (&&&&&&&&&&038957.&&&&&038 957 осіб, 2016), села Уян (1097 осіб, 2012) та Барлук (1104 особи, 2012), частина з яких нежилі, споруди зимників та мисливські будиночки (від витоку до гирла): селища Усть-Хоре (нежиле), Усть-Боксон, улуси Сорок, Хурга, село Орлик, улус Хара-Хужир, села Саяни, Хужир, улус Алаг-Шулун, населені пункти Правий Сарам (нежиле), Лівий Сарам, Бахвалово (нежиле), Верхньоокинський, Окинські Сачки (нежиле), села Масляногорськ, Новолітники, Тагна, Покровка, місто Зима, нп Ока-2, села Ухтуй, Нори, Мордино, Підгорна, місто Саянськ, села Перевоз, Баргадай, Уян, Красний Яр, Усть-Када, Нова Када, Барлук, селища Окинський, село Заваль, селище Панагино, Наратай, Туковський (нежиле), Октябрськ, Тинкоб.

Острови[ред. | ред. код]

Русло Оки, особливо у пониззі, всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Кулгунай (2,3 км²), Шехолай (7,5 км²), Коний (1,8 км²), Черемховий Куст (2,7 км²), Брюшина (3 км²), Калачов (0,8 км²), Отай (6,5 км²), Прорва (1,7 км²), Вел. Бударейський (0,9 км²), Толстяк (1,1 км²), Домашній (0,51 км²), Листвяничний (0,65 км²), Каштак (0,5 км²), Абрамик (0,46 км²), Солдатик (0,2 км²), о-ви Листвяничні (0,5 км²), о-ви Матюшкин та Парфенов (0,2+0,1 км²), Таловик (0,55 км²)[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Річка Ока / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б в Річка Ока // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  3. а б Аркуш карти M-47-05 Ханх. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1984 р., витік р. Оки, квадрат: 12х52
  4. а б Аркуш карти N-48-013 Тинкоб. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1986 р., гирло р. Оки, квадрат: 32х58
  5. а б в г Oka At Ust'-Kada (англ.). на R-ArcticNET. Процитовано 26-12-2016. 
  6. Аркуш карти N-47-06. Масштаб: 1 : 200 000.
  7. Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
  8. Валідатор водних об'єктів річки Оки. Архівовано 28 грудень 2016 у Wayback Machine. Процитовано: 15-12-2016 (рос.)
  9. Космознімки. Супутникова карта Росії

Посилання[ред. | ред. код]

Ліві притоки Ангари
→ → Кітой Ока Ія → →