Гущин Олег Ілліч

Гущин Олег Ілліч
Народження	11 лютого 1935(1935-02-11) Севастополь, Кримська АРСР, РСФРР, СРСР
Смерть	6 червня 1997(1997-06-06) (62 роки)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша (1955) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1966)
Діяльність	художник
Вчитель	Щеглов Михайло Михайлович, Апанович Віктор Антонович і Смирнов Борис Олександровичd
Працівник	Київський завод художнього скла
Член	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Бариш-Тищенко Ірина Андріївна
Нагороди

Олег Ілліч Гу́щин (нар. 11 лютого 1935, Севастополь — пом. 6 червня 1997, Київ) — український майстер художнього скла та ювелірного мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Заслужений художник УРСР з 1983 року. Чоловік мистецтвознавця Ірини Бариш-Тищенко.

Біографія

Народився 11 лютого 1935 року в місті Севастополі. 1955 року закінчив Кримське художнє училище у Сімферополі, де навчався зокрема у А. Креслова, Віктора Апановича, Михайла Щеглова; у 1966 році — Московське вище художньо-промислове училище (викладачі Г. Антонова, В. Статун, Світлана Бескінська, Борис Смирнов).

Упродовж 1966—1969 років працював на Київському заводі художнього скла; у 1969—1980 роках — головним художником Республіканського об'єдння «Укрскло»; у 1980—1987 роках — головним художником Художнього фонду УРСР. Член КПРС з 1982 року.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Васильківській, № 23, квартира № 15. Помер у Києві 6 червня 1997 року.

Творчість

Працював у галузях:

• художнього скла: виготовляв декоративні вази, багатопредметні композиції, скульптурну пластику, ужитковий кришталь та гутний посуд;
• ювелірної справи: виготовляв шати ікон у техніці гарячої емалі, жіночі прикраси.

Серед робіт:

• келих «Ювілейний» (1967);
• таріль «Серп і Молот» (1969—1970);
• келих «Іній» (1970);
• скульптура «Архангел Михаїл» (1996);

набори

• для лікеру «Київ» (1966);
• для вина «Плахта» (1967);
• «Золота осінь» (1970);

вази

• «За владу Рад» (1967);
• «Київська Русь» (1969);
• «Русь» (1969—1970);
• «Володимир Ленін» (1969—1970);
• «Прапор України» (1970);
• «Квітуча земля» (1971);
• «Червоні» (1975);
• «Пам'яті Катерини Білокур» (1978);
• «Володимир Ленін» (1980);
• «Квіти Батьківщини» (1982);
• «Квіти» (1987);
• «Тарас Шевченко» (1990);
• «Іриси» (1996);

декоративні композиції

• «Квітень» (1980);
• «Фламінго» (1981);
• «Бережіть планету Земля» (1984);
• «Пори року» (1988);
• «Слава козацька не вмре, не загине» (1991).

Автор книги «Художнє скло» (видана у Києві у 2005 році).

Брав участь у республіканських виставках з 1966 року, всесоюзних — з 1968 року, зарубіжних — з 1967 року. Персональні виставки відбулися у Лондоні у 1989 році, Києві у 1995, 1997 роках.

Роботи майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва Києві, у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Донецькому, Миколаївському, Одеському, Сумському, Чернігівському художніх музеях.

Література

• Гущин Олег Ілліч // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 128.;
• Гущин Олег Ілліч // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 70.;
• Гущин Олег Ілліч // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Гущин Олег Ілліч // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 197. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• З. А. Чегусова. Гущин Олег Ілліч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.