Олександра Пілсудська
| Олександра Пілсудська Aleksandra | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 25 вересня 1921 - 11 грудня 1922 | ||
| Ім'я при народженні: | Олександра Щербінська | |
| Народження: |
12 грудня 1882 Сувалки, Російська імперія | |
| Смерть: |
31 березня1963 Лондон, Велика Британія | |
| Поховання: | Повонзківський цвинтар і North Sheen Cemeteryd | |
| Національність: | полька | |
| Країна: | Польща | |
| Освіта: | Летючий університетd | |
| Партія: | Польська соціалістична партія | |
| Рід: | House of Piłsudskid | |
| Шлюб: | Юзеф Пілсудський | |
| Діти: | Ядвіга Пілсудська і Wanda Piłsudskad | |
| Нагороди: |        | |
Олександра Пілсудська, до шлюбу Щербінська (12 грудня 1882, Сувалки — 31 березня 1963, Лондон) — польська борчиня за незалежність, служила в польських легіонах, нагороджена орденом Virtuti Militari, активістка ППС, друга дружина Юзефа Пілсудського.
Біографія[ред. | ред. код]
.JPG)
Її батьки — Пьотр Павло Щербінський (30 червня 1846, Сувалки — 25 березня 1896, там же), муніципальний чиновник, син Міхала та Анни Дормейко, та Юлія Ядвіга (14 квітня 1852 — 25 січня 1894, Сувалки), дочка Станіслава Загорського та Кароліни Трускольської. Після смерті батьків її вихованням займалися бабуся Кароліна Загорська та тітка Марія Загорська. 1901 року закінчила гімназію в Сувалках, у 1901–1904 відвідувала курси торгівлі Й.Семирадської, а також навчалася в Летючому університеті. У 1903 році почала працювати діловодкою на фабриці шкіряних виробів.
У 1904 році вступила до Польської соціалістичної партії. Брала участь у багатьох терористичних акціях, зокрема в акції під Безданами та пограбуванні Держбанку в Києві. У 1907 році її заарештувала російська поліція у Варшаві, але звільнила за браком доказів. Після цього переїхала до Києва. У травні 1906 року вона познайомилася з Юзефом Пілсудським. Переїхала до Львова. Налагодила співпрацю зі Стрілецьким товариством, стала співзасновницею Товариства захисту політичних в'язнів.
Після початку Першої світової війни приєдналася до польських легіонів і була приділена до розвідувально-кур’єрського підрозділу 1-ї бригади польських легіонів, а також була командиркою кур’єрів легіону. Після розформування частини діяла підпільно в прусській окупації, зберігаючи зброю та перевозячи літературу. Входила до Польської військової організації, за що була заарештована німцями в листопаді 1915 року. Була інтернована в таборі в Щипйорно. Звільнена після акту 5 листопада 1916 року. Повернулася до Варшави, де працювала діловодкою в овочесушильній конторі. З 1917 по 1918 рік була кур'єркою вибухівки та розвідницею в ПОВ.
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
7 лютого 1918 Олександра народила дочку Ванду (померла 16 stycznia 2001), а 28 лютого 1920 другу дочку Ядвігу (пом. 16 листопада 2014). Piłsudski nie mógł się z nią ożenić, bo jego żona Maria Piłsudska nie zgadzała się na rozwód. Po 15 latach bliskiej znajomości ślub z Józefem Piłsudskim odbył się 25 października 1921 w Belwederze[1]. Stało się to dopiero po śmierci Marii 17 sierpnia 1921, kiedy Józef Piłsudski był Naczelnikiem Państwa.
Юзеф і Александра Пілсудські жили на віллі Мілюсін у Сулеювеку поблизу Варшави. Зиму 1930/1931 рр. Пілсудський провів на Мадейрі в компанії, серед інших, лікарки Євгенії Левицької, з якою зрадив. Олександра Пілсудська тяжко переживала роман чоловіка (як стверджувала її найближча подруга Яніна Присторова, «Оля виснажена, стурбована, напівпритомна»). Після повернення з Мадейри Олександра Пілсудська вимагала від чоловіка розірвати всі стосунки з Левицькою, що й сталося (Левицька, переслідувана, принижена та спустошена, покінчила життя самогубством)[2].
Пілсудська була активною громадською діячкою. З 1926 року вона була в капітулі ордену Virtuti Militari. Після 1926 р. брала участь у зборі коштів для товариства «Наш дім», яке утримувало дитячий будинок. Вона стала почесним членом і головою товариства «Rodzina Wojskowa», заснованого в 1925 році (отримала членський квиток № 1)[3]. У цій організації вона організовувала дитячі садки та початкові школи для родин військових у Варшаві. До 1939 року була головою правління Комітету піклування про найбідніших мешканців Варшави «Osiedle»[4]. В асоціації «Osiedle» вона підтримувала мешканців бараків для бездомних у Варшаві, а в асоціації «Opieka» створювала громадські центри з бібліотеками для молоді[5]. Була активісткою в Спілці захисників Вітчизни — організації, яка підтримувала зв'язок між ветеранами Першої світової війни[6]. Була співредакторкою двох томів спогадів учасників незалежницької діяльності. До 1939 року була головою головної ревізійної комісії Комітету зимової допомоги громадянам[7]; У цій якості вона відвідала Лодзь у перших числах травня 1939 року[8].
Після початку Другої світової війни, агресії Німеччини та агресії СРСР проти Польщі в 1939 році Олександра з дочками Вандою та Ядвігою евакуювалася до Вільнюса, потім до Каунаса в Литві, а потім, після окупації Вільнюса, перебралася до Риги, після чого вилетіла рейсовим літаком шведсько-радянської авіакомпанії[9] з Латвії до Швеції, а потім спеціальним літаком до Лондона[10].
Померла 31 березня 1963 року. Похована на кладовищі Норт-Шин. 28 жовтня 1992 року її прах було покладено в родинну гробницю на цвинтарі Повонзкі у Варшаві (секція 6-2-29).
Ордени та нагороди[ред. | ред. код]
- Срібний хрест ордена Virtuti Militari № 6110, « за мужність і стійкість, виявлені в боротьбі за незалежність» )
- Велика стрічка Ордена Відродження Польщі (11 листопада 1937) [11]
- Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі (8 листопада 1930) [12]
- Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (10 листопада 1928) [13]
- Хрест Незалежності з мечами (6 листопада 1930) [14]
- Хрест Доблесті
- Золотий Хрест Заслуги (9 листопада 1932) [15]
- Хрест 70-річчя Січневого повстання (1933) [16]
- Знак Пошани Польського Червоного Хреста 1 ступеня (1935) [17]
- Золотий знак Пошани Ліги протиповітряної та протигазової оборони І ступеня [18]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Постановою Сейму Республіки Польща 9-го скликання від 22 липня 2022 року було прийнято рішення про встановлення 2023 року Роком Олександри Пілсудської[19].
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Królikowski, Lech (1990). Warszawskie adresy marszałka. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. с. 75. ISBN 83-01-10291-8.
- ↑ Andrzej Krajewski „Przy uchu Komendanta” Dziennik Gazeta Prawna 96/2018, str. A28.
- ↑ Historia. rodzinawojskowa.pl. 95-lecie powstania Stowarzyszenia „Rodzina Wojskowa”. ordynariat.wp.mil.pl.
- ↑ Dni. Skróty. W Służbie Penitencjarnej. Nr 13: 15. 1 lipca 1939.
- ↑ Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia, op. cit. s. 249–253.
- ↑ Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia, op. cit. s. 259.
- ↑ Pani Marszałkowa Piłsudska w Łodzi. Gazeta Lwowska: 1. nr 96 z 28 kwietnia 1939.
- ↑ „Łódź w Ilustracji”, 7 V 1939, nr 18, s. 6; dwie fotografie.
- ↑ „Ku swemu przerażeniu [...] dowiedziałam się, że samolot należy do szwedzko-rosyjskiej linii lotniczej, a pilotem jest Rosjanin” za: Aleksandra Piłsudska, Wspomnienia wyd. Novum, Warszawa 1989, s. 32.
- ↑ Edward Raczyński, „W sojuszniczym Londynie” Londyn 1974.
- ↑ M.P. z 1937 r. nr 260, poz. 410 „za wybitne zasługi na polu pracy społecznej”.
- ↑ M.P. z 1930 r. nr 260, poz. 351 „za zasługi w pracy na polu opieki nad dziećmi”.
- ↑ M.P. z 1928 r. nr 260, poz. 630 „za wybitne zasługi na polu pracy niepodległościowej i społecznej”.
- ↑ M.P. z 1930 r. nr 260, poz. 349 „za pracę w dziele odzyskania niepodległości”.
- ↑ M.P. z 1932 r. nr 259, poz. 297 „za zasługi na polu pracy społecznej”.
- ↑ Polskie ordery, odznaczenia i niektóre wyróżnienia zaszczytne 1705–1990. T. 1. Zielona Góra: Kanion. 1992. с. 244.
- ↑ Polski Czerwony Krzyż. Sprawozdanie za 1935. Warszawa. 1936. с. 11.
- ↑ Piętnastolecie L. O. P. P. Warszawa: Wydawnictwo Zarządu Głównego Ligi Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej. 1938. с. 287.
- ↑ M.P. z 2022 r. poz. 740.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Czy wiesz kto to jest?. Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. 1938. с. 572.
- Aleksandra Piłsudska Wspomnienia, Londyn 1985 wyd. Instytut Józefa Piłsudskiego, ISBN 0-948019-01-8, wyd krajowe wyd. LTW Warszawa 2004 ISBN 83-88736-46-9.
- Kawalerowie Virtuti Militari 1792–1945. Т. T. II (1914–1921) Cz. 2. Koszalin: Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Inżynierskiej. 1993. с. 165–166. ISBN 83-900510-0-1.
- Otrando i Milusin – wille Piłsudskich w Sulejówku
- Народились 12 грудня
- Народились 1882
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Великого Хреста Ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Померли 1963
- Дружини президентів Польщі
- Поховані на Повонзківському цвинтарі
- Уродженці Сувалок
- Почесні громадяни Сувалок
- Члени Польської Організації Військової
- Підпільниці