Західна цивілізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична карта Західної цивілізації

Західна цивілізація, «Західний світ», «Західна культура», або просто «Захід» чи «Окцидент» (від лат. occidere — заходити) — близькі за значенням розхожі поняття, залежно від контексту та способу вжитку; часом пропагандистське кліше. Підґрунтям цього поняття дуже часто є масові стереотипи малоосвічених соціальних низів, які не розрізняють національні культурні, та державні утворення і бачать культурну дійсність тільки в однополярному або біполярному світлі.

Термін історично походить від поняття «Західна Римська імперія». А після її розпаду та зникнення, в Середньовіччя та Новий час — було поширене на всю Європу. В сучасному значенні розуміється як вся європейська цивілізація, так і похідні від неї суспільств у історичному, релігійному, лінгвістичному та культурному сенсі; такими наприклад, як — північно- та південно-американські культури (англо-американський та латино-американський світ), австралійська, новозеландська культури — також відносяться до Західної цивілізації.

Антитезою, в дихотомії «Захід-Схід», виступають: «азійська цивілізація»[1].[2] та за власною ініціативою — «євразійська культура» або «Євразійське державне утворення», тобто Велика Росія.

Історичний поділ[ред.ред. код]

Еллінічне

Старогрецький поділ між народом Греції та «варварами» відмежовував культуру тих, хто розмовляв грецькою мовою, від іншомовних культур. Геродот вважав греко-перські війни у 5-му сторіччі до н. е. конфліктом Європи та Азії. Тоді слово «схід» або «захід» не використовувалося жодним автором. Коли термін «Захід» з'явився, його використовували скоріше, протиставляючи старогрецькій культурі.

Римське
Західна і східна частини Римської імперії

Хоча Середземномор'я і було об'єднане римлянами, тут існував розрив між більш урбанізованими східними регіонами, де переважали греки, та сільськогосподарськими західними районами, де переважно розмовляли латиною. У 292 році римський імператор Діоклетіан розділив імперію на дві частини, кожна з яких керувалася Августом і Цезарем; з 5-го століття римське право встановилось у західній частині, але важко просувалось у східній частині, де нова столиця була встановлена у 330 році в Константинополі римським імператором Костянтином I Великим і християнство стало державною релігією імперії.

Християнське

Під час правління Карла I Великого франки встановили імперію, яку було визнано Папою Римським Священною Римською Імперією. Церква в західній і центральній Європі керувалася Папою Римським і розкололася зі східним грекомовним патріархатом. Скандинавія, Німеччина, Британія та інші нехристиянські країни північного заходу були долучені до Західної церкви, тоді як Русь і більшість східної Європи до Східної церкви.

Новітній час[ред.ред. код]

В період новітньої історії нові цивілізаційні кордони світу почали визначатися такими чинниками як економічна та політична системи. У з'вязку з цим світ умовно поділився на країни, що успішно подолали історичний період індустріалізації та мають розвинену систему вільного та ринку та соціальну економіку. Політичний чинник — це сучасна ліберальна демократична система, розвинені політичн та соціальні інститути держави і суспільства, безумовне дотримання поділу властей на законодавчу, виконавчу та судову; їх незалежність одна від іншої.

У зв'язку з цим світ умовно поділявся на:

Деякі країни західного світу належали до нього тільки економічно. Наприклад Фінляндія, була у військово-політичному значенні цілком в радянській сфері впливу (див. наприклад Фінляндизація), але залишалася нейтральною. У 1955-му році, коли Австрія знову стала незалежною республікою на умовах нейтралітету, але як країна, яка лежала на заході від Залізної Завіси і перебувала у сфері впливу США. Туреччина ж була членом НАТО, але не розглядалася як частина Першого або Західного світу, бо була у економічному та політичному сенсі чисто «країною що розвивається», тобто була країною «Третього світу». Іспанія не приєднувалася до НАТО до 1982-го року і зробила це лише по смерті диктатора Франко. Тоді визначення Західний світ стало синонімом Першого світу, що включало згадані західноєвропейські країни, за винятком Туреччини.

Останні визначення[ред.ред. код]

Західна Європа — частина Західного світу

Хоча термін «Західний світ» не має чіткого інтернаціонального визначення, не використовується в дипломатичних процедурах, але все одно широко вживаний в інших сферах. Наприклад, в академічних статтях загалом термін використовують відносно тих часів і територій, які відносяться до Західної Римської імперії.

Термін «Північ» часом також вживали (особливо раніше) як заміну терміну «Захід», особливо у критичному ключі, як більш жорстке визначення. Північ визначає розташування розвинутих країн, більшість з яких дійсно знаходиться в Північній півкулі і далеко на північ від екватора. Хоча Ізраїль, Сінгапур, Тайвань або Гонконг не є розташованими на півночі і не є членами Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), вони також вважаються такими, які належать до «західних» і до «північних» країн, завдяки високому рівню життя та їх соціальній, політичній і економічній структурі, яка схожа на інші країни OECD.

«Захід» вживають також у критичному ключі, коли згадують про вплив Заходу в його історії імперіалізму і колоніалізму.

Існує етно-центрична компонента визначення «Західна цивілізація», сконцентрована довкола «західної культури». Британський письменник Редьярд Кіплінг написав про цей культурний контраст: «Схід є Схід, і Захід є Захід, і ніколи ці близнюки не зустрінуться», — тобто людина з Заходу ніколи не зрозуміє азійську культуру, яка дуже відрізняється від західної культури.

Існують ще поняття Близький Схід і Далекий Схід — обидва ці поняття протилежні Заходу. Для Сходу різниця між Східною Європою і Західною Європою менш значна, наприклад, Росію на Сході можуть вважати «Заходом», позаяк це країна європейська і християнська. Часто люди на Сході називають людей на Заході «західняками» (англ. «Westerners»)

Україна в контексті Західної цивілізації[ред.ред. код]

Україна займає велику територію, це найбільша держава, повністю розташована в Європі. Її складна історія, багато часу в колоніальній залежності від різних країн та знаходження на перехресті Європи з Азією зумовили сучасну ментальність в суспільстві. Отже, спори стосовно належності до якоїсь окремої цивілізації залишаються відкритими.

Частина суспільства вважає, що Україна є невід'ємною частиною Західної цивілізації. Так думають переважно на заході та в центрі країни. А частина народу (південь та схід) впевнена, Україна належить до російсько—православної цивілізації, т. зв. «російського світу». Проблема в тому, що в цьому «світі» тільки Росія вважає себе головною, а наша країна для неї колонія, «менший брат», що не має власної ідентичності.

На даний момент домінує прозахідна позиція. Проголошений курс на членство в ЄС та НАТО, до типових прозахідних структур є підтвердженням цьому. Більшості свідомих патріотичних громадян притаманна думка та впевненість в тому, що ми є частиною Європи. Західні моральні цінності й ідеали (демократія, свобода, гідність та ін.) притаманні здавна українцям. Проте протилежна проросійська точка зору багато в чому зумовлена впливом Росії, завданням якої є знищення держави як такої або положення в якості васала.

Але є українці, які вважають, що Україною проходить цивілізаційний розлом між Заходом та Сходом. Через те ситуація в країні нестабільна та утримувати державу як одне ціле зможе зважена нейтральна політика.

Де саме цей розлом найбільш ймовірно вказують результати виборів у 2004 — 2010 роках. Тут простежується чітка межа між областями, де виборці, що підтримують прозахідні сили та виборцями, які підтримують проросійські симпатії. [1]

Результати переголосування другого туру по регіонах, 2004 р.

Саме через такі розбіжності, через обурення проросійськи налаштованого населення та при підтримці Кремля, була можлива російсько-українська війна як остання спроба утримати Україну в орбіті Росії та закрити шлях до євроінтеграції, бажанню стати повноцінною європейською державою. Та і на Заході часто ваажають нас окремою цивілізацією, порівнюють з Росією.

Що цікаво, Україну здебільшого вважають східноєвропейською країною, але географічний центр Європи знаходиться на Закарпатті, тому західні області розташовані в Центральній Європі. А населення цих земель вважають типовими європейцями. Але на півдні, по Керченській протоці в Криму проходить уявна межа Європи з Азією. Багато хто на Заході не вважає Україну західною країною, часто споріднюючи з Росією.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. у багатьох російських авторів кінця ХІХ, початку ХХ ст. — як «азійщина»
  2. У сучасному розумінні така країна як Японія культурно-історично належить до азійського світу, але політично, економічно та військово — до «західного світу». Австралія та Нова Зеландія належать до «східного світу» тільки географічно і частково торгово.
  3. У радянській термінології

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • М. Капітоненко. Пакс американа // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.529 ISBN 978-966-611-818-2