Ординський Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ординський Леонід Іванович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 3 серпня 1973(1973-08-03)
Українська РСР Бар, Вінницька область
Смерть 28 червня 2014(2014-06-28) (40 років)
Україна Карпівка, Донецька область
(рана)
Поховання Бар
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 95 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ординський.

Леоні́д Іва́нович Орди́нський (нар. 3 серпня 1973(19730803), м. Бар, Вінницька область, Українська РСР — пом. 28 червня 2014, с. Карпівка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, молодший сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1973 року у місті Бар на Вінниччині. Батько все життя працював шофером, мати — на швейній фабриці. Закінчив Балківську школу, Барське профтехучилище № 8, здобув професію слюсаря-електрика. Строкову службу проходив у ракетних військах. Після демобілізації працював електромонтером та контролером на підприємстві «Барські електричні мережі» ПАТ «Вінницяобленерго». Протягом останніх років працював електриком в КП «Барське будинкоуправління». Мешкав у с. Чемериси-Барські поблизу райцентру.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України мобілізований 27 березня 2014-го. Міг залишатися вдома — батько інвалід І групи, мати хворіла.

Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу мінометної батареї 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0281, м. Житомир.

28 червня 2014-го о 14:15 загинув під час мінометного обстрілу блокпосту на північно-східній околиці Слов'янська в районі придорожнього комплексу на БЗС (бензозаправній станції), — поблизу села Карпівка. Зазнав множинних осколкових поранень кінцівок та вибухову травму і помер на місці. Тоді ж загинули сержант Олександр Закусіло і солдат Петро Боднар, ще четверо зазнали поранень[1][2].

Похований 2 липня на католицькому кладовищі міста Бар.

Без Леоніда лишились батьки, дружина Людмила та 16-річний син Олександр.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 14 березня 2015 — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • Восени 2014 року Балківська сільська рада перейменувала центральну вулицю Леніна в селі Балки на вулицю Леоніда Ординського.
  • 13 листопада 2014 у Балківському НВК «ДНЗ — ЗОШ І-ІІ ст.» відкрито меморіальну дошку випускнику школи Леоніду Ординському[4].
  • 6 жовтня 2017 у Слов'янську, на місці загибелі трьох десантників 95-ї бригади в районі БЗС встановлено пам'ятний знак[5][6].
  • недержавною медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Під Слов'янськом обстрілюють сили АТО. З боку РФ — рух танків // Українська правда, 28 червня 2014
  2. ↑ На блокпосту під Слов'янськом загинули три десантники житомирської бригади(рос.) // Житомир.info, 29 червня 2014
  3. ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Відкриття меморіальної дошки Леоніду Ординському // Балківська сільська бібліотека, 18 листопада 2014
  5. ↑ Під Слов'янськом та в Миколаївці відкрили пам'ятні знаки воїнам які визволяли ці міста [Архівовано 2017-10-28 у Wayback Machine.] // Слов'янськ діловий, 6 жовтня 2017
  6. ↑ Пам'ять жива: в Слов'янську відкрили пам'ятники десантникам, які загинули у 2014(рос.) // 6262.com.ua Сайт міста Слов'янська, 6 жовтня 2017

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ординський_Леонід_Іванович&oldid=40076888