Ормелі Володимир Юрійович
| Ормелі Володимир Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 липня 1951 (72 роки) Сімферополь, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна Росія |
| Діяльність | фотограф, громадський діяч |
| Alma mater | СДУ (1980) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Фіолент |
| Партія | Партія промисловців і підприємців України |
| Нагороди |
     |
Володимир Юрійович Ормелі (нар. 23 липня 1951, Сімферополь, РРФСР) — український і російський громадський діяч, голова Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» (2001-2013)[1], почесний голова Громадської організації «Регіональна національно-культурна автономія кримських караїмів Республіки Крим»[2]. Заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим (2004) і України (2006).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 23 липня 1951 року в Сімферополі в караїмській родині. З 1966 до 1967 року-учень фрезерувальника, фрезерувальник на заводі «Сільгоспдеталь», з 1967 по 1968 рік працював слюсарем иа фрезерувальником на Сімферопольському арматурному заводі, в 1971-1973 роках був керівником кінофотостудії Будинку культури УВС Кримоблвиконкому[3]. З 1973 року працює фотографом-лаборантом, завідувачем фотолабораторією, а далі інспектором й старшим інспектором служби режиму заводу «Фіолент»[3]. У 1980 році закінчив історичний факультет Сімферопольського державного університету імені Фрунзе за фахом «викладач історії»[3].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
З моменту утворення Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» є її активним членом. 7 липня 2001 обраний головою Асоціації кримських караїмів Автономної Республіки Крим[4], а в 2005 році одночасно й головою Всеукраїнської Асоціації кримських караїмів[4]. У 2003 році на з'їзді кримських караїмів обраний членом Вищої ради кримських караїмів України, а в 2007 році його головою[3]. На звітно-перевиборних конференціях, які відбулися в Сімферополі 30 січня 2011 року, переобраний на нові терміни головою Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» та головою Всеукраїнської Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар»[5]. 28 квітня 2013 року на звітно-перевиборній конференції Асоціації «Кримкарайлар» був обраний її Почесним головою[1].
З 2006 року — радник Голови Верховної Ради АР Крим[6], член Ради з людської безпеки та розвитку при Голові Верховної Ради АР Крим[7]. Член міжнаціональної і Громадської гуманітарної рад при Раді міністрів АР Крим[8][9], робочої групи з організації постійно діючого «круглого столу» для обговорення актуальних проблем в сфері міжнаціональних відносин в АР Крим[10]. Входив до складу оргкомітетів з підготовки та проведення II Міжнародного фестивалю кримськотатарської і тюркської культур «Гезльов к'апуси — Східний базар» у 2005 році[11] й з проведенню I Міжнародного етнографічного фестивалю «Караї збирають друзів» в 2007 році [12]. Був членом робочої групи з вивчення питань, пов'язаних з відновленням історичної топоніміки Криму[13].
Виступав за офіційне визнання Україною караїмів корінним народом[14]. У 2013 році підписав звернення до президента України В. Януковича з проханням надати статус «національної святині» фортеці Чуфут-Кале і кладовищу Балта-Тіймєз, а також передати ці об'єкти в безстрокове безоплатне користування караїмської громади[15].
Після окупації Криму Російською Федерацією, рішенням Президії Держради Республіки Крим від 21 березня 2014 року увійшов до складу Конституційної комісії Республіки Крим з підготовки проекту Конституції Республіки Крим.
У березні 2014 року в інтерв'ю Єврейському телеграфному агентству заявив, що в Криму більшість караїмів підтримують анексію Криму Росією й голосували за це[16]. 14 серпня 2014 року, виступаючи від імені караїмів і кримчаків, зазначив: «Наші два народи підтримують возз'єднання Криму з Росією. І коли ми розмовляємо з представниками наших народів, то однозначно більшість за це возз'єднання»[17].
Нагороди та звання[ред. | ред. код]
- Почесна грамота Ради міністрів Автономної Республіки Крим (2002) — за внесок в розвиток національних культур, зміцнення міжнаціональної злагоди в Автономній Республіці Крим та в зв'язку зі святкуванням Дня Соборності України[18].
- Почесне звання «Заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим» (2004) — за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та у зв'язку з Днем Конституції України[19].
- Почесне звання «Заслужений працівник культури України» (2006) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України[20].
- Орден «За заслуги» III ступеня (2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної правової держави та з нагоди Дня Соборності України[21].
- Відзнака Автономної Республіки Крим «За вірність обов'язку» (2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Автономної Республіки Крим, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та у зв'язку з Днем Автономної Республіки Крим[22].
- Премія Автономної Республіки Крим у номінації «Внесок у миротворчу діяльність, розвиток і процвітання Криму» (2012) — за активну просвітницьку, миротворчу діяльність та освітлення міжнаціональних відносин[23]
- Ювілейна медаль Республіки Крим «В ознаменування п'ятої річниці возз'єднання Криму з Росією 2014-2019» (2019).
Має почесний знак Державного комітету України у справах національностей та міграції «За особистий вагомий внесок у зміцнення миру та міжнаціональної злагоди в Україні» (2005), почесний знак Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв». На заводі «Фіолент» не раз відзначений грамотами, в тому числі Радміну АР Крим (2001), вдячністю Постійного Представника Президента України в Криму, занесений на Алею передовиків, в книгу Пошани[4].
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько — Юрій Езровіч Ормелі (1917-1981), викладач фізики, ветеран Німецько-радянської війни. Мати — Тетяна Олексіївна Шапшал, лікар, внучата племінниця С. М. Шапшала[3][24]. Сестра — Лідія Юріївна Ормелі.
Дружина - Аннушка Захарівна Мкртчян, вірменка[25]. Мають двох дітей: дочку Тетяну, 1975 року народження, і сина Юрія, 1977 року народження[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Итоги отчетно-перевыборной конференции Ассоциации «Крымкарайлар» [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Глава администрации и председатель городского совета приняли участие в открытии мемориальной доски Михаилу Чорефу. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 20 листопада 2017.
- ↑ а б в г д е Автобиография В. Ю. Ормели (рос.)
- ↑ а б в Крымская Ассоциация караев при председателе В. Ормели [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Отчетно-перевыборные конференции — 2011 [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ К 130-летию со дня рождения Бориса Ельяшевича [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Состав Совета по человеческой безопасности и развитию при Председателе Верховной Рады Автономной Республики Крым (рос.)
- ↑ Об Общественном гуманитарном Совете при Совете министров Автономной Республики Крым [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ПОЛОЖЕНИЕ о Межнациональном совете при Совете министров Автономной Республики Крым [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ О внесении изменений в распоряжение Совета министров Автономной Республики Крым от 4 августа 2005 года N 491-р [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ О проведении II Международного фестиваля крымскотатарской и тюркской культур "Гезлев къапусы — Восточный базар [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Об утверждении составов организационного комитета и рабочей группы по проведению I Международного этнографического фестиваля «Караи собирают друзей» [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ О внесении изменений в распоряжение Совета министров Автономной Республики Крым от 30 апреля 2004 года N 216-р [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Абібулла, Енвер (17 вересня 2011). Татари, караїми та кримчаки вимагають визнання «корінними народами». BBC News (укр.). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Караимы просят власть Украины вернуть их святыни. Релігія в Україні. 14 серпня 2013. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Lavin, Talia (26 березня 2014). In Crimea, a Karaite community carries on, and welcomes Russia. Jewish Telegraphic Agency (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 грудня 2020.
- ↑ Караимы и крымчаки поддерживают воссоединение Крыма с Россией. Крымское информационное агентство. 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 грудня 2020.
- ↑ О награждении Почётной грамотой Совета министров Автономной Республики Крым. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ О награждении работников различных отраслей Автономной Республики Крым. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України. Верховна Рада України. Законодавство України. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. Верховна Рада України. Законодавство України. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ О награждении работников различных отраслей. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ О присуждении Премий Автономной Республики Крым за 2012 год. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Семья А. Ф. Шапшала : Представители караимских семей // Караимская народная энциклопедия. Караимский дом. — Москва, 2000. — Том 6 (часть I). — С. 119.
- ↑ Matveyev, Vladimir (28 вересня 2005). Breakaway Jewish sect shrinks in Ukraine. Jewish Telegraphic Agency (англ.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 26 липня 2020.