Автомобільна світлотехніка
| Зовнішні світлові прилади легкового автомобіля |
|---|
 
Фари ближнього світла |
 
Фари дальнього світла |
 
Протитуманні фари |
Денні ходові вогні |
 
Габаритні вогні |
 
Стояночні вогні |
Задній протитуманний ліхтар |
 
Поворотник |
Аварійна світлова сигналізація |
|
Ліхтар заднього ходу |
Стоп-сигнал |
Автомобільна світлотехніка — комплекс світлової техніки, що використовується для сигналізації та освітлення. Автомобільне освітлення монтується на передній, задній, а також бічних частинах транспортного засобу у вигляді фар або ліхтарів. Пристрої світлотехніки можуть бути як виступаючим елементом кузова автомобіля, так і прихованими.
Призначення[ред. | ред. код]
Основним призначенням автомобільного освітлення є:
- Попередження інших учасників дорожнього руху про намір водія змінити швидкість або напрямок руху
- Забезпечення освітлення дорожнього покриття і простору попереду після настання темряви
- Позначення транспортного засобу, його габаритів і напрямків руху для інших учасників дорожнього руху як в темний, так і у світлий час доби
- Попередження інших учасників дорожнього руху про намір водія змінити швидкість або напрямок руху
В основі автомобільного освітлення лежить колірна мнемоніка: спереду застосовується білий колір, позаду — червоний, збоку — жовтий.
Розміщення елементів управління в сучасних автомобілях[ред. | ред. код]
Стоп-сигнал, денні ходові вогні і ліхтар заднього ходу вмикаються автоматично. Ручка управління покажчиками повороту використовується також для управління дальнім світлом фар. Часто на цій же ручці знаходяться тумблери управління габаритними вогнями, ближнім світлом фар і протитуманними ліхтарями. У деяких машинах (наприклад, групи «Фольксваген») ці тумблери знаходяться в іншому місці, під лівою рукою. Кнопка ввімкнення аварійної світлової сигналізації завжди розташована на центральній консолі автомобіля.
Історія[ред. | ред. код]
Перші автомобільні ліхтарі застосовували гас [1], однак проблему освітлення вони вирішували досить слабо.
Пілот і авіаконструктор Луї Блеріо в 1896 році запропонував використовувати ацетиленові світильники. Для отримання ацетилена в автомобілі встановлювався спеціальний бак з карбідом кальцію і водою. Для ввімкнення фар водію доводилося відкривати кран подачі ацетилену, відкривати фари і запалювати вбудовані в них пальники сірниками[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Светить всегда и везде! (рос.). 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 30 грудня 2020.
- ↑ Автомобильное освещение появилось не сразу (рос.). 2001. Архів оригіналу за 12 травня 2021.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
Література[ред. | ред. код]
- ГОСТ СССР 8769-75 (CT СЭВ 4122-83). Приборы внешние световые автомобилей, автобусов, троллейбусов, тракторов, прицепов и полуприцепов. Количество, расположение, цвет, углы видимости.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||
