Оскар Пастіор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Пастіор
Народився20 жовтня 1927(1927-10-20)[1][2][…]
Сібіу, Румунія[1]
Помер4 жовтня 2006(2006-10-04)[4][1][…] (78 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина[1]
ПохованняШтубенраухштрассеd[5]
Країна Німеччина
Діяльністьпоет, перекладач, письменник, журналіст
Alma materБухарестський університет
ЧленствоУЛІПО, Німецька академія мови і поезії, Берлінська академія мистецтв і Künstlergilded
Автограф
Нагороди
CMNS: Оскар Пастіор у Вікісховищі

О́скар Пастіо́р (нім. Oskar Pastior; 20 жовтня 1927(19271020), Германштадт, Румунія, — 4 жовтня 2006, Франкфурт-на-Майні, Німеччина) — німецький поет.

«Сібіу» (Германштадт)

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з родини трансільванських німців. 1945 року, після заняття Румунії Радянською армією як етнічний німець був депортований в радянський трудовий табір на території Донбасу. 1949 року повернувся на батьківщину, вивчав германістику в Бухарестському університеті. Після закінчення університету працював редактором німецьких передач румунського радіо (для німецької меншини в Румунії). 1964 року опублікував першу збірку віршів.

1968 року отримав стипендію у Відні і вирішив не повертатися до Румунії. З 1969 року жив у Західному Берліні. Як стало відомо 2010 року, Оскар Пастіор кілька років перебував під наглядом румунської таємної поліції, а 1961 року він сам став її інформатором і був ним до свого від'їзду до Австрії у 1968 році[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Пастіор особливо цікавився ігровими поетичними формами: паліндромам, анаграмами тощо. Тож 1992 року він приєднався до французької літературної групи «УЛІПО» і став її єдиним німецьким учасником.

Крім власних віршів, Пастіору належать також численні переклади на німецьку мову румунської поезії, від Міхая Емінеску і Джордже Кошбука до Урмуза і Трістана Тцара. Пастіор перекладав також і з інших мов, зокрема твори Гертруди Стайн та вірші Велимира Хлєбнікова.

В останні роки разом з Гертою Мюллер працював над книгою про примусову працю Румунських німців в СРСР (роман «Гойдалка дихання» був закінчений Гретою Мюллер вже після смерті співавтора).

Визнання

[ред. | ред. код]

Пастіор був одним з найвідоміших німецьких поетів свого покоління, лауреатом низки престижних премій, зокрема премії Марбургского університету (1980), премії Гуго Балля (1990), премії Петера Гухеля (2001), премії Еріха Фрида (2002), премії Георга Бюхнера (2006).

Твори

[ред. | ред. код]
  • Fludribusch im Pflanzenheim, Bukarest 1960.
  • Offne Worte, Literaturverlag, Bukarest 1964.
  • Ralph in Bukarest, Bukarest 1964.
  • Gedichte, Jugendverlag, Bukarest 1965.
  • Vom Sichersten ins Tausendste, Frankfurt am Main 1969.
  • Gedichtgedichte, Luchterhand, Darmstadt 1973.
  • Höricht, Verlag Klaus Ramm, Lichtenberg 1975.
  • An die neue Aubergine, Rainer Verlag, Berlin 1976.
  • Fleischeslust, Verlag Klaus Ramm, Lichtenberg 1976.
  • Der krimgotische Fächer, Renner Verlag, Erlangen 1978.
  • Ein Tangopoem und andere Texte, lcb-Editionen, Berlin 1978.
  • Wechselbalg, Gedichte 1977—1980, Verlag Klaus Ramm, Spenge 1980.
  • 33 Gedichte, Hanser, München 1983 (Обробка віршів Франческо Петрарки)
  • Sonetburger, Rainer Verlag, Berlin 1983.
  • Anagrammgedichte, Renner Verlag, München 1985.
  • Ingwer und Jedoch, Göttingen 1985.
  • Lesungen mit Tinnitus, Hanser, München 1986.
  • Römischer Zeichenblock, Berlin 1986.
  • Teure Eier, Paris 1986.
  • Modeheft des Oskar Pastior, München 1987.
  • Anagramme, Berlin 1988 (разом з Галлі)
  • Kopfnuß Januskopf, Hanser, München 1990.
  • Neununddreißig Gimpelstifte, Rainer Verlag, Berlin 1990.
  • Eine Scheibe Dingsbums, Ravensburg 1990.
  • Feiggehege, Berlin 1991.
  • Urologe küßt Nabelstrang, Augsburg 1991.
  • Vokalisen & Gimpelstifte, Hanser, München 1992.
  • Eine kleine Kunstmaschine, München u. a. 1994.
  • Das Unding an sich, Frankfurt am Main 1994.
  • Gimpelschneise in die Winterreise-Texte von Wilhelm Müller, Weil am Rhein u. a. 1997.
  • Das Hören des Genitivs, München 1997.
  • Come in to frower, Tokyo u. a. 1998 (разом з Веронікою Шеперс та Зільке Шимпф)
  • Der Janitscharen zehn, Berlin 1998.
  • Standort mit Lambda, Berlin 1998.
  • Pan-tum tam-bur, Frankfurt am Main 1999 (разом з Утою Шнайдер)
  • Saa uum, Frankfurt am Main 1999.
  • O du roher Iasmin, Weil am Rhein u. a. 2000.
  • Villanella & Pantum, Hanser, München 2000.
  • Ein Molekül Tinnitus, Berlin 2002 (разом з Герхільд Ебель)
  • Werkausgabe, Hanser, München
    • Bd. 2. «Jetzt kann man schreiben was man will!», 2003.
    • Bd. 3. «Minze Minze flaumiran Schpektrum», 2004.
    • Bd. 1. «… sage, du habest es rauschen gehört», 2006.
    • Bd. 4. «… was in der Mitte zu wachsen anfängt», 2008.
  • Gewichtete Gedichte. Chronologie der Materialien, Hombroich 2006.
  • Speckturm. 12 × 5 Intonationen zu Gedichten von Charles Baudelaire, Urs Engeler Editor, Basel 2007

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11891118X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ http://www.iht.com/articles/ap/2006/10/05/arts/EU_A-E_BKS_Germany_Obit_Pastior.php
  5. ↑ https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
  6. ↑ [1]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оскар_Пастіор&oldid=26195409