Осока парвська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осока парвська
Carex brevicollis-MW0547927-live.tif
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperáceae)
Рід: Осока (Carex)
Вид: Осока парвська
Біноміальна назва
Carex brevicollis
(DC), 1815
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Carex brevicollis
EOL logo.svg EOL: 1124814
IPNI: 298925-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 140793

Осо́ка па́рвська (Carex brevicollis; місцеві назви — осо́ка горбова, скорода) — багаторічна рослина родини Осокових. Лікарська і кормова рослина.

Опис[ред. | ред. код]

Трав'яниста рослина 30—45 см заввишки з розгалуженим міцним кореневищем, вкритим шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригранні, знизу облиствлені, з бурими розщепленими піхвами, з яких виходять 2—3 маточкових колоски. Листки лінійні (50 — 60 см завдовжки і 3—5 мм завширшки), зелені з сизуватим відтінком і жолобком, з двома жилками і загнутими вниз краями.

Суцвіття — колос. Верхній колосок тичинковий, коричневий. Маточкові колоски яйцеподібні, 1,5—2,5 см завдовжки, розсунуті. Покривні луски з шилоподібним вістрям, коричневі, посередині зелені, з трьома жилками. Плоди — горішки, мішечки оберненояйцеподібні або широкоеліптичні, круглясті (до 5 мм завдовжки), жовтувато-зелені з невиразними жилками, вкриті негустими шипиками. Носик короткий, з шорстким краєм, іржавий.

Близький вид — осока волосиста — відрізняється від осоки парвської малиновими піхвами, циліндричними маточковими колосками і голими або майже голими мішечками.

Екологія[ред. | ред. код]

Тіньолюбна рослина. Поширена в Лісостепу. Осока парвська росте в широколистяних лісах, серед чагарників. Цвіте у квітні.

Застосування[ред. | ред. код]

У науковій медицині осоку парвську використовують для виготовлення бревіколіну, що застосовується як допоміжний засіб при пологах. Діючим чинником сировини є алкалоїд бревіколін. Збирають надземну частину осоки зразу ж після цвітіння, зрізуючи серпами або ножами на висоті 5—7 см без торішніх пожовклих листків. Сушать у затінку, розкладаючи тонким шаром на папері або тканині. Суху сировину пакують у тюки по 20—50 кг або в мішки по 9—10 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Райони заготівель зосереджені у Вінницькій, Хмельницькій, північній частині Одеської, західній частині Кіровоградської області. Часто утворює суцільні зарості. Запаси сировини значні, проте рослина потребує дбайливого використання і охорони.

Як кормова рослина використовується на пасовищах. Є вказівки на отруйність її для худоби в зеленому стані.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]