Отто Штрассер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто Штрассер
нім. Otto Strasser
Отто Штрассер
 
Партія: СДПН (19171920)
НСДАП (19251930)
Чорний фронт (19301934)
Освіта: Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий ступінь: докторський ступінь[d][1]
Народження: 10 вересня 1897(1897-09-10)
Німецька імперія Бад-Віндсгайм, Баварія, Німецька імперія
Смерть: 27 серпня 1974(1974-08-27) (76 років)
ФРН Мюнхен, ФРН
Національність: Німець

Медіафайли у Вікісховищі?

Отто Штрассер (нім. Otto Strasser; нар. 10 вересня 1897, Бад-Віндсгайм, Німецька імперія  — пом. 27 серпня 1974, Мюнхен, ФРН) — політичний та державий діяч Німеччини, один з лідерів лівого крила НСДАП. Молодший брат Грегора Штрассера.

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Після початку Першої світової війни Отто покинув навчання юриспруденції та політекономії і записався добровольцем на фронт (він був наймолодшим добровольцем у всій Баварії). За відвагу та мужність на фронті отримав Залізний Хрест і військовий орден Макса-Йосифа. Перед демобілізацією Отто разом з братом взяли участь у розгромі Баварської Радянської Республіки в рядах загону фон Еппа. У 1919 році Отто повертається до навчання і засновує в Берліні «Університетську асоціацію активістів-соціал-демократів». У 1920 році він керує трьома «пролетарськими сотнями», які виступили в робочому кварталі Берліна Штегліц проти вкрай правого капповського путчу. Незабаром після цього він виходить з Соціал-демократичної партії, активістом якої він був, критикуючи її за зраду пролетарському курсом і відмова від пункту про націоналізацію в її програмі. Іншими словами, він виявляється багато лівіше соціал-демократів.

Коли Отто повернувся до Баварії, брат Грегор знайомить його з Гітлером і генералом Людендорфом. Проте Отто відмовляється приєднатися до націонал-соціалістів, незважаючи на всі переконання брата. На конгресі Незалежної соціал-демократичної партії в Халле він знайомиться з Зінов'євим. Свою зустріч з ним Штрассер описує в журналі «Das Gewissen», який видавався Артуром Мюллером ван ден Бруком.

Участь в НСДАП[ред. | ред. код]

Після звільнення Гітлера з в'язниці Отто приєднується до націонал-соціалістичного руху і стає головним ідеологом північно-німецького націонал-соціалізму.

З 1925 року Грегор Штрассер починає курс на автономію північно-німецьких націонал-соціалістів щодо Мюнхенського керівництва. Отто Штрассер разом з Йозефом Геббельсом надають північному нацизму лівацький характер. У жовтні 1925 Отто Штрассер пише політичну програму північно-німецького сектора НСДАП.

4 липня 1930 Отто Штрассер вирішує вийти з націонал-соціалістичної партії, оскільки Гітлер, який зосередив всю владу у своїх руках, почав проводити прокапіталістичну діяльність. Він відразу ж засновує «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби».

В опозиції до Гітлера[ред. | ред. код]

У жовтні 1931 Штрассер заснував «Чорний Фронт», який об'єднав «Союз революційної націонал-соціалістичної боротьби», групу «Вервольф», «загони Оберланд», ЧА Штеннеса, частину Селянського Руху, політичну групу з журналу «Тат».

Коли націонал-соціалісти прийшли до влади, «Чорний Фронт» був негайно заборонений, а його члени репресовані. Отто Штрассер перебрався до Австрії, а з 1934 року до Чехословаччини. У самій Німеччині антигітлерівські підпільні групи штрассеристів діяли аж до 1937 року. Більшість було викрито і репресовано.

В еміграції Штрассер співпрацював з союзниками, а після Другої світової війни перебрався на постійне місце проживання до Канади. В 1955 році переїхав до Мюнхена, де й помер 27 серпня 1974.

Штрассеризм[ред. | ред. код]

Докладніше: Штрассеризм

Штрассерівська соціалістична програма передбачала

  • (часткова) націоналізація землі і засобів виробництв
  • співучасть трудящих в прибутку підприємства
  • встановлення планової економіки
  • економічна автаркія
  • державна монополія на зовнішню торгівлю

Посилання[ред. | ред. код]

  • Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118755749 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.