ПМН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перший ряд зліва направо: протипіхотні міни ОЗМ-72, ПМН-4, ПМН-2 і ПМН-1. Дві більші міни — радянські протитанкові міни ТМ-62П2 і ТМ-46 (на ній лежить ПФМ-1).

ПМН (рос. противопехотная мина нажимная, дос. «протипіхотна міна натискної дії») — серія протипіхотних мін вибухової дії, що була розроблена і виготовлена в Радянському Союзі. Вони є одними з найпоширеніших протипіхотних мін в російсько-українській війні.[1]

Перша ПМН[ред. | ред. код]

Протипіхотна міна ПМН виробництва 1978 року.

Була розроблена в СРСР у кінці 1950-х років. Отримала назву ПМН. Пізніше, у звязку з розробкую наступних мін серіі, стали іноді називати ПМН-1. "Народна" назва — Чорна вдова. Містить найбільшу кількість вибухівки серед мін серії. Більшість протипіхотних мін містять близько 50 грамів вибухової речовини, і зазвичай руйнують повністю або частково стопу жертви. На відміну від них, ПМН містить 200 грамів тротилу, і зазвичай калічить всю ногу жертви (призводить до травматичної ампутації вище коліна), а також може завдати серйозних травм сусідній кінцівці. Більшість постраждалих від протипіхотних мін (наприклад, М14, що містить 29 грамів вибухівки) мають дуже високу ймовірність вижити, хоча неминуче зазнають постійної інвалідності, пов'язаної з порушенням ходи. Однак внаслідок великої кількості вибухівки всередині ПМН, ризик загибелі жертв значно вищий, а серед виживших ступінь інвалідності вищий.

Міна має циліндричну форму, діаметр 110 мм. Корпус бакелітовий, (коричневого або чорного кольору) з чорною гумовою натискною пластиною, має всередині два канали: вертикальний та горизонтальний. Заряд міни — тротилова шашка, закріплена в корпусі за допомогою лаку. Натискний пристрій (кришка) міни складається з гумового ковпака та пластмасового щитка. Гумовий ковпак одягнений на корпус та закріплений на ньому металевою стрічкою. Спусковий механізм змонтований у вертикальному каналі корпусу і складається з пластмасового штока, пружини та кільця розрізу. У штоку є вікно з бойовим виступом. Під час спрацювання міни ударник проходить у вікно. Бойовий виступ утримує підпружинений ударник на бойовому зводі після перерізання металоелементу. У зібраній міні шток підібганий пружиною вгору до розрізного кільця. Ударний механізм розміщено у горизонтальному каналі корпусу. Він зібраний в окремий вузол та має тимчасовий запобіжник. Ударний механізм складається з втулки, ударника з різаком у вигляді петлі зі сталевої струни, закріпленої за допомогою вкладиша, бойової пружини, металоелементу № 2, запобіжної чеки з кільцем, ковпачка з гумовою прокладкою, що герметизують місце з'єднання ударного механізму з корпусом міни. У мінах ПМН, виготовлених до 1965, різак має іншу конструкцію. Він виконаний у вигляді відрізка сталевої струни, закріпленого у металевій рамці на кінці штока ударника.

Дві міни ПМН: перший приклад повністю укомплектований, другий показує зовнішній вигляд міни ПМН після того, як вона здетонувала

У зібраному ударному механізмі бойова пружина стиснута, шток ударника проходить через втулку і утримується в ній запобіжною чекою. Металелемент № 2 міститься в пазу втулки в петлі різака. Запал МД-9 розміщується у горизонтальному каналі корпусу з боку, протилежного ударному механізму. Запал складається з пластмасової гільзи, тетрилової шашки масою 6,5 г і капсуля-детонатора накольного дії М-1, закріпленого в гнізді шашки на лаку. Тетрилова шашка виконує роль передавального заряду. Запал МД-9 закріплюється в міні пробкою із гумовою прокладкою.

Після висмикування запобіжної чеки спрацьовує тимчасовий запобіжник — перерізається металоелемент № 2. Міна переходить у бойове становище — ударник упирається у бойовий виступ штока. При натисканні на міну кришка та шток опускаються, бойовий виступ штока виходить із зачеплення із ударником. Ударник звільняється, під дією бойової пружини проходить через вікно в штоку і наколює капсуль-детонатор М-1, який вибухає та викликає вибух тетрилової шашки та заряду ВР міни.

Тактико-технічні характеристики міни ПМН[ред. | ред. код]

  • Висота: 53 мм
  • Діаметр: 110 мм
  • Вага основного заряду: 220/240 г в тротиловому еквіваленті (ініціюється 9-грамовим тетриловим детонатором)
  • Загальна вага: 550/600 г
  • Запал: МД-9 (чутливий до удару)
  • Робочий тиск: 8-25 кг
  • Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С

ПМН-2[ред. | ред. код]

Міни ПМН і ПМН-2. Обидві мають штифти активації, що означає, що механізми запалу не активовані
Міна ПМН-2 з бойовим штифтом на місці.

Докладніше: ПМН-2

Розроблена в середині 1970-х років. Корпус виготовлений з литого пластику. Найчастіше колір листяно-зелений, іноді коричневий. Верхня частина міни має чорну гумову Х-подібну натискну пластину. Начинка являє собою вибухівку на основі суміші гексогену з тринітротолуолом (ТГ-40). Як і перша ПМН, ПМН-2 має велику вибухову начинку порівняно з багатьма іншими протипіхотними мінами.

Однією з суттєвих відмінностей між ПМН і ПМН-2 є те, що ПМН-2 містить більш сучасний запал з інтегрованою перегородкою під натискною пластиною. Це, а також Х-подібна конструкція натискної пластини робить ПМН-2 набагато стійкішою до традиційних вибухових протимінних засобів, які використовують раптовий надлишковий тиск для детонації мін. Тому її можна вважати вибухостійкою міною. На відміну від неї, ПМН (конструкція 1950-х років) може бути успішно розмінована такими методами.

Запал ПМН-2 має затримку на встановлення приблизно 60 секунд. При обертанні ключа активації та витягуванні його з міни штифт блокування зрізається. Це дозволяє пневмобалону всередині шахти накачуватись пружиною стиснення, яка, у свою чергу, піднімає «запобіжний» стрижень із траєкторії затвора, розблоковуючи його рух. Затримка постановки на бойове зведення у ПМН-2 значно коротша, ніж у ПМН.[2]

Тактико-технічні характеристики міни ПМН-2[ред. | ред. код]

  • Висота: 53 мм
  • Діаметр: 120 мм
  • Вага основного заряду: 100 грам ТГ-40 (суміш тротилу з гексогеном)
  • Загальна вага: 420 г
  • Запал: МД-9
  • Робочий тиск: 8-25 кг
  • Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С

ПМН-3[ред. | ред. код]

Протипіхотна багатоцільова фугасна натискної дії, таймерного типу. Призначена для виведення з ладу особового складу противника. Зовні ідентична ПМН-2. Головною відмінністю від ПМН-2 є електронний запал з періодом самоліквідації від 0,5 до 8 діб (після чого міна самостійно вибухає), крім того має можливість використання як міні-пастки для вбивства/поранення саперів, має датчик нахилу. Використовувалась російськими військами у Чечні.[3]

Тактико-технічні характеристики міни ПМН-1[ред. | ред. код]

  • Висота: 54 мм
  • Діаметр: 120 мм
  • Вага основного заряду: ТГ-40 100 г в тротиловому еквіваленті
  • Загальна вага: 400 г
  • Запал: електронний із періодом самоліквідації
  • Робочий тиск: 8-25 кг
  • Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С

ПМН-4[ред. | ред. код]

Пара мін ПМН-4

ПМН-4 — це фугасна міна із затримкою, що спрацьовує від натискання. Натискна пластина чорна, а корпус червонувато-коричневий або кольору хакі. Під чорною гумовою натискною пластиною прихований пластиковий натискний «павук» у формі пелюсток квітки. Діаметр міни 95 мм, висота 46 мм. Вага заряду вибухової речовини становить 55 грам. Він складається з 52 грамів «ТГ-40» (суміш 40/60 тротил/гексоген) плюс 3 грами пентолітового бустера. Загальна вага міни 300 грам. Міни ПМН-4 містять значну кількість металевих компонентів, тому їх легко виявити міношукачем. Детальна інформація про механізм запалу відсутня, хоча, враховуючи, що ПМН-4 була розроблена на початку 1980-х років, логічно припустити, що він є більш досконалим та/або надійним, ніж запал ПМН-2 (розробка середини 1970-х років), щоб компенсувати меншу кількість вибухової речовини зі значно меншою руйнівною силою. Аналогічно, ПМН-4 майже напевно є вибухостійкою міною завдяки конструкції притискного «павука» у формі квітки під натискною пластиною.[4] Діаграми поперечного перерізу ПМН-4, що показують її компоненти, підтверджують думку, що ПМН-4 є більш складною конструкцією, ніж ПМН-2.[5] Міни ПМН-4 були застосовані російськими військами в Україні та Південній Сирії.[6][7]

Тактико-технічні характеристики міни ПМН-4[ред. | ред. код]

  • Висота: 42 мм
  • Діаметр: 95 мм
  • Вага основного заряду: 50 грам ТГ-40 (гексоген / тринітротолуол)
  • Загальна вага: 300 г
  • Сила спрацьовування: 5,1-15,3 кг[8]
  • Час приведення в бойовий стан: 1 -40 хвилин
  • Час бойової роботи (фіксований): 1 рік
  • Температурний діапазон застосування: -40°С +50°С

Безпечна процедура знешкодження[ред. | ред. код]

Вважається надзвичайно небезпечним знешкоджувати ПМН міни шляхом видалення запала, якщо тільки вони не були встановлені нещодавно і не перебувають у хорошому стані. Навіть якщо це так, те, що здається стандартною міною ПМН-1, насправді може бути міною-сюрпризом MC-3, яка оснащена вбудованим пристроєм проти розмінування, спеціально розробленого для вбивства саперів. Під стандартною міною ПМН може бути розміщено пристрій МЛ-7, що спрацьовує на розвантаження.[9] Тому стандартною процедурою безпечного знешкодження мін ПМН є знищення їх на місці за допомогою невеликого заряду вибухівки.

  • Міни типу ПМН-1, знайдені в Іраку (2003)
    Міни типу ПМН-1, знайдені в Іраку (2003)
  • Солдат армії США з різними мінами ПМН-1 поблизу Фаллуджа, Ірак.
    Солдат армії США з різними мінами ПМН-1 поблизу Фаллуджа, Ірак.

Варіанти[ред. | ред. код]

  • Type 58: китайська копія ПМН-1.[10]
  • MM 2: бірманська копія ПМН-1, що використовується в М'янмі .[11]
  • Gyata 64: угорська копія ПМН-1.[12]
  • Міна ПМ-79: болгарський варіант ПМН-1.[13]
  • МС-3 (міна-сюрприз): існує щонайменше з 1952 року. Вона виглядає схоже на ПМН-1, з однією лише різницею — у центрі верхньої сторони міни МС-3 є виступ, що містить підпружинений пристрій, що запобігає скиданню тиску. Вибуховий вміст становить 310 грамів тротилу. Загальна вага МС-3 становить 630 г. МС-3 вимагає мінімального навантаження від 5 до 6 кг на «блістер» для запобігання детонації. Як наслідок, міни МС-3 завжди зустрічатимуться під якимось важким об'єктом, наприклад, під загороджувальною міною ОЗМ-72 або іноді протитанковою міною, яка виступає засобом проти розмінування. Підрив МС-3 під протитанковою міною може спричинити симпатичну детонацію більшого боєприпасу. Крім того, МС-3 використовують як звичайну міну-пастку, не закопуючи її, наприклад заклавши всередині будівлі або транспортного засобу з певним вантажем зверху, наприклад, валізою.[14][15]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Anderson, Kenneth; Human Rights Watch Arms Project; Physicians for Human Rights (1993). Landmines: A Deadly Legacy. Volume 2156 of Human rights documents: General. New York: Human Rights Watch. с. 19, 24. ISBN 9781564321138. OCLC 474490190.
  2. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2011. Процитовано 21 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ PMN-3 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  4. ↑ OrData - Data Details. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 23 березня 2011.
  5. ↑ Противопехотные мины армии РФ: ПМН, ПМН-2, ПМН-3, ПМН-4, ПОМЗ-2, ПОМЗ-2М, ОЗМ-72, МОН-50, ПОМ-2Р.
  6. ↑ Russian PMN-4 anti-personnel landmines in Syria - Armament Research Services (ARES). October 2015.
  7. ↑ На Херсонщині виявили міни ПМН-4.
  8. ↑ Инженерные боеприпасы (ПМН-4) - PMN-4.HTML.
  9. ↑ Инженерные боеприпасы (МЛ-7) - ml-7.HTML. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  10. ↑ Type 58 (AP Blast) Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  11. ↑ MM-2 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  12. ↑ GYATA-64 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  13. ↑ PM-79 Landmine. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  14. ↑ MS-3 Firing Device. CAT-UXO. Процитовано 17 лютого 2023.
  15. ↑ Мина-сюрприз МС-3 (1952г.). war-russia.info. Процитовано 2 листопада 2023. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ПМН&oldid=42225736