Павло Ґрод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Ґрод
англ. Paul Grod
Paul M. Grod.jpg
Народився невідомо
Торонто
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Діяльність соціальний активіст
Alma mater Торонтський університет
Науковий ступінь магістр наук
Посада президент СКУ
Попередник Чолій Євген
Нагороди
Медаль Діамантового ювілею королеви Єлизавети II ювілейна медаль «25 років незалежності України» орден князя Ярослава Мудрого V ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня

Павло́ Ґро́д (Грод) — український громадський діяч Канади. Президент Світового конгресу українців від 27 листопада 2018 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Випускник Торонтського університету, бакалавр політичних наук, бакалавр права, магістр ділового адміністрування. Член юридичного товариства Верхньої Канади.

З 2001 року — Віце-президент Конґресу Українців Канади (КУК), у 2007 році обраний Президентом Конґресу — по Орисі Сушко.

За час перебування на посаді Президента КУК домігся визначення стосунків з Україною урядом Канади як одного із пріоритетних напрямів зовнішньої політики.

Проводив успішні перемовини щодо визнання перших операцій національного інтернування в Канаді та добився заснування канадським урядом фонду в 10 мільйонів доларів.

Був в групі сприяння тому, що Канада визнала Голодомор геноцидом українського народу.

Ґенеральний директор Rodan Energy — однієї з провідних компаній Канади в царині інтелектуальних систем.

Співголова Місії спостереження за виборами в Україні.

В березні 2013 року за версією оттавського видання Embassy Magazine названий серед 80-ти осіб, які мають вплив на зовнішню політику Канади.

25 листопада 2013 року після пертурбацій із політичним курсом України та Євромайданом за наполяганням КУКу відмінено офіційну зустріч канадських урядовців з тодішнім головою ВРУ, депетатом-регіоналом Володимиром Рибаком[1]. Відвідував Україну в складі урядових делегацій, спрямованих на підтримку євроінтеграційного курсу України. В час військової агресії Росії ініціював і підтримував численні громадські ініціативи на реформування української армії, реабілітації поранених, облаштування біженців, підтримки сімей загиблих українських патріотів. Докладав зусилля до вирішення питання надання Україні озброєнь.

Одружений, родина виховує чотирьох дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]