Палестинський фронт звільнення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Палестинський фронт визволення (ПФВ) (араб. جبهة التحرير الفلسطينية‎جبهة التحرير Jabhat Al-tahrir Al-filistiniyyah) — терористична група під керівництвом Мухаммада Зейдана (Абу Аббас) і Талата Якуба, що виникла в результаті конфлікту серед учасників Народного фронту звільнення Палестини. Причиною розколу стала підтримка лідером НФВП-ГК Ахмадом Джібрілем сирійського вторгнення в Ліван в 1976 році.

Інші назви: Палестинський визвольний фронт (ПОФ) або Фронт звільнення Палестини - Абу Аббас (ФОП-Абу Аббас).

Визнана терористичною організацією в Канаді, Європейському союзі і США.

Лідер ПФО Абу Аббас в 2003 був заарештований американцями в Іраку і помер в ув'язненні.

Погляди[ред. | ред. код]

ПФО є радикальним антиізраїльським угрупованням. В якості політичних цілей проголошує знищення Ізраїлю і створення на його території незалежної держави Палестина. Спочатку ПФВ дотримувався проіракської лінії, пізніше, однак, він розколовся на три фракції: пропалестинську (підтримуючу ОВП) (Абу Аббас), просирійську (Абд Аль Фатах Хагем) і пролівійску фракцію (Талат Якуб). Всі три фракції зберегли колишню назву і претендують на роль наступника первісної ПФО.[1]

Хоча в 1988 році ПФВ критикував ОВП за готовність зменшити кількість терактів проти Ізраїлю, пізніше Абу Аббас прийняв курс ОВП на переговори з Ізраїлем і відмову від тероризму, підтримавши Арафата. Однак, за твердженнями ізраїльської розвідки, саме через ПФВ Саддам Хусейн переказував гроші сім'ям палестинських бойовиків-смертників.[2]

У 1991 році Абу Абасс, як і Арафат, підтримав Ірак під час Війни в Перській затоці. Протягом 1990-х років угрупування Аббаса продовжило підтримувати Арафата, оголосивши про відмову від тероризму та визнання права Ізраїлю на існування.

Історія[ред. | ред. код]

ПФВ був сформований 24 квітня 1977 з штаб-квартирою в Дамаску. Організацію очолили Мухаммад Зейдан (Абу Аббас) і Талат Якуб. Основні військові сили фронту були розташовані в Південному Лівані, де ПФВ мав значну підтримку серед палестинських біженців. В якості самостійної організації ПФВ був визнаний лише в 1981 році, коли його представники увійшли до складу Національної ради Палестини.

Надалі в організації відбувся ряд внутрішніх конфліктів, в зв'язку з орієнтацією різніі зовнішні сили, що підтримували організацію.

У 1983 році в ПВстався перший розкол, коли Аббас зі своїми прихильниками переніс штаб-квартиру з Дамаска в Туніс, де розташовувалося керівництво ОВП. У 1985, після нападу на італійське круїзне судно «Акілле Лауро», Аббас був змушений перевести свої підрозділи до Іраку.

Ч астини ПФО,що залишилися в Сирії у 1984 розкололися на пролівійску і просирійську фракцію, коли член ЦК ПВФ Абд Аль Фатах Хагем спробував силою повалити генерального секретаря ПФВ Талата Якуба. За допомогою сирійської влади Хагему вдалося отримати контроль над териротірями де базувлись ї підрозділи і структури ПВФ. У свою чергу, Якуб (помер в 1988) очолив фракцію ПФВ, що базуваласьв Лівані, звідки бойовики групи намагалися проникати в Ізраїль. Фракція Аббаса мала бойовими силами до 400 осіб; дві інші - до 250 бойовиків.[1]

Фракція Хагема в терористичній діяльності співпрацювала з групами Аль-Фатат (Абу Мусса) і «Фронтом відмови», здійснюючи напади на Ізраїль через ліванський кордон. Згодом фракція Хагема була об'єднана з побудованим в Сирії Фронтом національного порятунку Палестини. У 1989 році фракції Аббаса і Якуба були знову об'єднані.

Аббас з 1984 по 1991 рр. був членом Виконавчого комітету Організації визволення Палестини. Хоча фактично ПФВ Абу Абасса став частиною ФАТХу, організація все ще мала кілька сотень бійців, які базувались в Лівані і Тунісі. У 2003 році Абу Аббас був заарештований американцями в Іраку і помер в ув'язненні.

Терористичні акціїї[ред. | ред. код]

У 1981 році угруповання вперше спробували атакувати Ізраїль з повітря, коли два бойовики на моторних дельтапланах вилетіли з Південного Лівану з наміром атакувати нафтопереробний завод під Хайфою. Найбільшим терактом ПФВ стало захоплення італійського круїзного лайнера «Акілле Лауро» в 1985 році.[2] Свої дії ПФВ вів переважно на лівано-ізраїльському кордоні, час від часу роблячи спроби проникати на територію Ізраїлю. ПФВ ніколи не мав бойової мережі в Ізраїлі або на окупованих територіях. Теракти також проводилися на території Ізраїлю, Італії, Лівану, Лівії, Іраку.

Найбільшу популярність здобули терористичні операції фракції Абу Аббаса, котрий застосовував при проведенні терористичних операцій неабияку винахідливість: повітряні кулі, планери і мотодельтаплани, а для проникнення на узбережжя Ізраїлю - цивільні пасажирські судна, гумові човни і т. п.

Останній відомий теракт ПФВ як самостійного угруповання стався в 1992 році - напад на ізраїльський куррорт Ейлат.

У 2001-2002 рр. в Рамаллі на Західному березі річки Йордан був організований осередок ПФВ з 15 осіб. 24 липня 2001 року терористи осередку викрали і вбили в Єрусалимі 19-річного Юрія Гущина, репатріанта з Росії.[3][4]Також було закладено кілька бомб на блокпостах і автобусних зупинках, в результаті чого п'ять осіб було легко поранено. Кілька інших терактів планувалося, але не було здійснено. У червні 2002 року осередок булв розкритий службою безпеки «Шабак», велика частина терористів була заарештована.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Zharinov, K. V. (Konstantin Vacheslavovich),. Terrorizm i terroristy : istoricheskiĭ spravochnik. Minsk. ISBN 985-433-694-8. OCLC 44855765. 
  2. а б Абу Аббас: досье экстремиста (en-GB). 2003-04-16. Процитовано 2020-03-20. 
  3. WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 2020-03-20. 
  4. The Palestinian Liberation Front- Headed by Abu al-Abbas as a tool of the Iraqi regime for carrying out terrorist attacks against Israel. Процитовано 20.03.2020. 
  5. Iraq-s Involvement in the Palestinian Terrorist Activity against Israel. Процитовано 20.03.2020.