Панчишин Андрій Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Панчишин
Зображення
Основна інформація
Дата народження 22 березня 1959(1959-03-22)
Місце народження Львів
Дата смерті 11 жовтня 2015(2015-10-11) (56 років)
Місце смерті Київ
Поховання
Громадянство Україна Україна
Професії журналіст
Нагороди лауреат першого фестивалю «Червона Рута»
Надгробок на могилі А.Панчишина..jpg

Андрі́й Зіно́війович Панчи́шин (22 березня 1959, Львів — 11 жовтня 2015[1], Київ[2]) — український бард, журналіст, поет, громадський діяч. Лауреат першого фестивалю «Червона рута» (1989, Чернівці). Депутат Львівської облради народних депутатів першого демократичного скликання (19911994).

Життєпис[ред. | ред. код]

1981 — закінчив Львівський торгово-економічний інститут (інженерно-економічний факультет)

У першій половині 1980-х років почав писати власні пісні (зокрема, польською мовою) й виконував їх під гітару[1].

1986 — розпочав публічні виступи (під маркою львівського «Клубу творчої молоді»)[1].

1987 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком заснував львівський театр-студію «Не журись!»[1].

19921994 — редактор відділу інформації газети «Ратуша» (Львів)

1994—1995 — кореспондент «Медичної газети України»

1996 — кореспондент «Експрес-газети» (Львів)

Січень-травень 1997 — кореспондент відділу культури газети «День» (з того часу постійно проживав у Києві[3].

Травень 1997 — травень 1998 — провідний спеціаліст прес-відділу Фонду державного майна України.

З 1998 — редактор відділу інформації газети «Час».

2005 — разом з Віктором Морозовим і Юрієм Винничуком здійснив проект з відродження старих львівських батярських пісень і створення нових у батярському стилі. Їх виконували Віктор Морозов і «Батяр-бенд». 2014 року поет-бард видав свої «батярські» тексти у збірці «На вулиці Батярській». У продажу вона так і не з'явилася[1].

Грудень 2013 — січень 2014 — учасник Євромайдану, під час якого застудився й отримав «проблеми з нирками»; у цей же час у співавторстві з Віктором Морозовим створив аудіоальбом «Реффолюція»[4].

Володів польською мовою.

Тіло кремували, прах 21 жовтня поховали на полі № 2 Личаківського цвинтаря.[3]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • збірки поезій «Пісні» (1989)(видана в Торонто(Канада), є в бібліотеці ім. Стефаника у Львові як дарунок), «Другий голос» (1990) видавництво «Молодь» в серіі «Перша книжка поета» ~50 ст.,формат <А5, «На вулиці Батярській» (2014)видавець"Автограф", Киів,2013 р.,104с.,146×206 мм, м'яка палітурка, ISBN 966834907-1[5]
  • сценарій музичного фільму «Не журись» (1989), музичної радіовистави «Три хрести» (1993), (солісти Наталя Мирна та Віктор Царан).
  • авдіоальбоми «Звідкіля ідеш…» (1991), «Реффолюція» (2014)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Юрій Винничук. Батяр з Пекарської // Zbruch, 13.10.2015
  2. У Києві помер поет і бард зі Львова Андрій Панчишин
  3. а б Оксана Прітченко. Андрія Панчишина кремували… — С. 21.
  4. Музика у стилі Майдан // zik.ua, 8.01.2014
  5. [www.umka.com.catalog Андрій Панчишин] Перевірте схему |url= (довідка). 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]