Паніхідніков Андрій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Олексійович Паніхідніков
Народження 23 жовтня 1923(1923-10-23)
Стаєво (Тамбовська область)
Смерть 2 лютого 1994(1994-02-02) (70 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Рід військ USSR A Cavalry emblem - 1924.gif кавалерія
Роки служби 19411979
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Командування шабельний взвод 12-го гвардійського кавалерійського полку 3-ї гвардійської кавалерійської дивізії 2-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го Білоруського фронту
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Андрій Олексійович Паніхідніков (23 жовтня 1923, Стаєво — 2 лютого 1994, Київ) — Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир шабельного взводу 12-го гвардійського кавалерійського полку 3-ї гвардійської кавалерійської дивізії 2-го гвардійського кавалерійського корпусу 1-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1923 року в селі Стаєво Мічурінського району Тамбовської області в родині робітника. Росіянин. Член КПРС з 1949 року. Закінчив середню школу.

У червні 1941 року призваний до лав Червоної Армії. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. У 1942 році закінчив Тамбовське кавалерійське училище. Воював на 1-му Білоруському фронті. Відзначився в боях з ворогом у районі населеного пункту Фледерборн, нині Подгає, на південь від польського міста Оконек.

31 січня — 1 лютого 1945 року, коли взвод брав участь у відбитті ворожих атак, А. О. Паніхідніков підбив протитанковими гранатами дві штурмових гармати противника. У цьому бою він був двічі поранений, але, попри це, продовжував вести бій і не пропустив ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії старшому лейтенанту Андрію Олексійовичу Паніхіднікову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5828).

Могила паніхіднікова А. О.

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1951 році закінчив Свердловський юридичний інститут. З 1979 року полковник юстиції А. О. Паніхідніков — в запасі. Жив у Києві. Помер 2 лютого 1994 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
  • Дьячков Л. Г. Наша гордость и слава. Воронеж, 1968(рос.)
  • Хандажапов С. Б. Мои однополчане. 2-е изд., испр. и доп. Улан-Удэ, 1985(рос.)