Папій Єраполіський
| Папій Єраполіський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
70[3][4], 1 століття[1] або 60[2] Мала Азія, Туреччина |
| Помер |
2 століття[1] або 140[2] Смірна[d], Стародавній Рим або Ізмір[5] |
| Країна | Азія |
| Діяльність | священник, письменник |
| Галузь | pastoral cared[5] |
| Вчителі | Іван Богослов |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | Раннє християнство |
Папі́й (бл. 60 — бл. 140, Пергам, сьогоднішня Туреччина) — єпископ міста Єраполіс (Гієраполіс) в Анатолії (нині центральна Туреччина), апостольський отець, християнський мученик. Автор «Кіріякон логіон екзегезис» (грец. Κυριακῶν Λογίων Ἐξηγήσις — «Пояснення Господніх бесід» у п'яти книгах.) Він, а ще Полікарп та Ігнатій є тими, хто з'єднує апостольський період історії Церкви з часами наступними.
Джерела про Папія[ред. | ред. код]
Про Папія тільки й маємо відомостей, що від Іринея та Євсевія. Іриней згадує про нього частіше й шанобливо та посилається на його усні й письмові перекази як на повідомлення безсумнівного учня Апостола Йоана: «Це все Папій, слухач Йоана і друг Полікарпа, старший чоловік, подає письмово у четвертій зі своїх книг, бо він написав їх п'ять» (Adv. haer.)
Євсевій про Папія[ред. | ред. код]
Євсевій у своїй думці про Папія спочатку спирався на Іринеєву. Одначе згодом він змінив її, вважаючи, що Іриней помиляється. Вичитавши у вступі до Папієвого твору, що той береться списувати в ньому почуте, зокрема, від пресвітера Йоана, Господнього учня, Євсевій дійшов висновку, що Папій був учнем не Апостола Йоана, а його тезки — пресвітера Йоана, від якого й перейняв свої хіліастичні погляди. Відтак Євсевій уже відверто осуджував Папія, що той чоловік обмеженого розуму, бо подає неправдоподібні відомості, які належать до царини байок. Причиною такої упередженості Євсевія щодо Папія було те, що Папій перший підтримав хіліазм і ввів у цю помилку багато інших церковних письменників. Сумнів Євсевія щодо стосунку Папія до Апостола Йоана побутує в критиці й до сьогодні.
Явище хіліазму (гр. хіліої — тисяча) було поширене на початковій стадії розвитку християнства. Інша його назва — міленаризм — від латинського millennium, тобто тисячоліття. Хіліазм, або міленаризм, є релігійним ученням про друге пришестя Христа та Його тисячолітнє земне царство, що має настати перед кінцем світу. Міленаризм був досить поширений серед ранніх християн, але хіліасти, тобто послідовники хіліазму, з'являлися й пізніше. Натхненням, інспірацією для них були тексти з Книги Одкровення св. Йоана (20-й розділ).
Наприкінці минулого століття апокаліптичні мотиви можна було завважити в літературі, кіно й філософії. Такі настрої від появи християнства панували й у колах пресвітерів Малої Азії, де в Гієраполісі був єпископом Папій.
Твір Папія: «Пояснення Господніх бесід»[ред. | ред. код]
Єдиний твір Папія — «Пояснення Господніх бесід» у п'яти книгах. Збереглися деякі перекази й цитати з них у Іринея, Євсевія й Аполінарія — ранньохристиянських авторів. Дві важливі цитати знаходимо в Євсевія: початок твору, де Папій пише про тих осіб, від яких він дізнавався про Господні бесіди, та уривок, де Папій говорить про походження двох перших Євангелій — Матеєвого і Маркового. Із збережених фрагментів сьогодні годі уявити, як виглядав твір Папія в цілому.
Із заголовку й початку, що вони збереглися в Євсевія, можна припустити, що то був перший біблійний богословський твір, де Папій обговорював науку Ісуса Христа на підставі текстів Євангелій та усного передання, за яким він пильно стежив. Одначе при цьому він, певно, не залишив обік також і події з життя Ісуса Христа, як євангельські, так і перейняті з усного передання.
Автор підкреслює, що він старався особисто довідатися в старійшин про точні висловлювання Христа та євангельські події, а також у них та їхніх послідовників — про Марка. І ось що він пише: «Старійшина сказав мені: Марко, ставши тлумачем Апостола Петра, точно записав усе, що він пам'ятав із проповідей Петра, проте не за порядком сказаного і зробленого Христом. Сам Марко не чув Господа і не був Його послідовником, але пізніше, як я вже сказав, він приєднався до Петра, який пристосував свої проповіді до вимог ситуації, а не навчаючи з метою укладення послідовної оповіді про Господні повчання.
Отже, Марко записав усе, що пам'ятав, не зробивши помилки, бо його метою було не пропустити нічого з того, що він чув, і тим самим уникнути фальшивих тверджень».
Як бачимо, третя християнська генерація мала змогу перевірити достеменність переказів через свідків ближчих до постання євангельських текстів. Колосальну вагу має свідчення Папія про автентичність Євангелій від Матея і Марка.
Мученицька смерть та спадщина Папія[ред. | ред. код]
Папій помер мученицькою смертю в Пергамі приблизно між 110—120 роками, десь у той самий час, коли загинув єпископ Полікарп.
На прикладі діяльності Папія можна спостерегти співвідношення Передання, тобто святої традиції, і Святого Письма. Як підкреслює Другий Ватиканський собор, вони тісно між собою пов'язані і взаємодіють. Випливаючи з одного й того самого Божого джерела, вони зливаються воєдино і прямують до спільної мети (пор. Dei Verbum, 9).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1935.
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Catalogue of the Library of the Pontifical University of Saint Thomas Aquinas
- ↑ Documenta Catholica Omnia
- ↑ а б Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
- Єпископ Станіслав Падевський. Папій з Гієраполісу.[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2021) |
