Папірус 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папірус 1
Зображення
Дата створення / заснування 3 століття
Місце розташування Філадельфія
Є екземпляром Мт
Редактор Бернард Ґренфелл і Артур Гант
Мова твору або назви давньогрецька мова
Дата публікації 1898
З матеріалу папірус
Зберігається в колекції в Музей археології та антропології Пенсильванського університету
Інвентарний номер E 2746 і P. Oxy. I 2
Дата відкриття (винаходу) 1896
Місце відкриття Oxyrhynchusd
Повний твір доступний на trismegistos.org/ldab/text.php?tm=61787
Опубліковано в The Oxyrhynchus Papyri Part 1d[1] і Оксіринхські папіруси
Статус авторських прав 🅮 і 🅮
CMNS: Папірус 1 у Вікісховищі

Папірус 1 (в нумерації за Грегорі- Аландом, позначений «𝔓1» та «ε 01 (фон Соден)») - папірусний рукопис Євангелія від Матвія, який палеографічно датується початком 3 століття. Є ранньою копією Нового Завіту, що, написаний давньогрецькою мовою і знаходиться в музеї Пенсільванського університету (E 2746). [2] Був виявлений в Оксірінху, Єгипет.

Опис[ред. | ред. код]

Версо

Рукопис являє собою фрагмент одного аркуша в один стовпець на сторінці. 27-29 рядків на сторінці. Розміри приблизно 14,7 cm (6 in) до 15 cm (6 in). Оригінальний кодекс був упорядкований у двох аркушах.[3]

Відображений текст Матвія – вірші 1:1-9,12 і 13,14-20. Слова пишуться безперервно без поділу. Акценти та придихи відсутні, за винятком двох придихів, які є плавним придихом на п’яту літеру (ωβηδ ἐκ) у рядку 14 звороту та грубим придихом від четвертої до останньої букви (ἡ συν) у рядку 14 прямого письма. А nomina sacra пишуться в скорочених формах: « ΙϹ », « XC », « YC », « ΠΝΑ », «  ». [3]

Фрагмент форзаца

Текст[ред. | ред. код]

Грецький текст цього кодексу є прикладом александрійського типу. Курт Аланд відніс його до категорії I рукописів Нового Заповіту.[4]

На думку вчених, 𝔓1 має тісний зв’язок з Ватиканським Кодексом (Codex Vaticanus).[5] Рукопис підтримує його у 1:3 ζαρε (проти ζαρα). Десять варіантів є в написанні імен у генеалогії Ісуса Христа. Герман К. Хоскієр, який знаходить 17-20 варіантів слів, заперечує близьку згоду з Ватиканським Кодексом.

Історія[ред. | ред. код]

Бернард Пайн Гренфелл і Артур Суррідж Хант виявили цей папірус в Оксірінху в Єгипті на третій чи четвертий день розкопок, 13 або 14 січня 1897 року.[6][7] Їхні висновки були опубліковані в першому томі «Папірусів Оксіринха» у 1898 році. Рукопис досліджували Френсіс Кроуфорд Беркітт, Герман К. Хоскієр, Комфорт та багато інших учених.

Гренфелл і Хант зіставили його текст з Textus Receptus і з текстом Весткотта-Хорта. Вони виявили, що рукопис належить до того ж класу, що Синайський та Ватиканський кодекси, і не має західних чи візантійських нахилів. Зазвичай він узгоджується з цими двома кодексами, де вони співпадають. Там, де вони відрізняються, рукопис знаходиться близько до Ватиканського, за винятком одного важливого випадку (του δε Ιησου Χριστου), де він узгоджується з Синайським.[8]

Цей папірус був найранішим відомим рукописом Нового Завіту до відкриття папірусу 45.[9]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://archive.org/stream/oxyrhynchuspapyr01grenuoft#page/4/mode/1up
  2. Online copy of the MS. Münster: Institute for New Testament Textual Research. Процитовано 13 серпня 2011. 
  3. а б B. P. Grenfell & A. S. Hunt, Oxyrhynchus Papyri I (London, 1898), p. 4.
  4. Aland, Kurt; Aland, Barbara (1995). The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism. Grand Rapids: William B. Eerdmans Publishing Company. с. 96. ISBN 978-0-8028-4098-1. 
  5. Philip W. Comfort and David P. Barrett, The Text of the Earliest New Testament Greek Manuscripts. Wheaton, Illinois: Tyndale House Publishers Incorporated, 2001, p. 39
  6. Bernard P. Grenfell, "The Oldest Record of Christ's Live," McClure's Vol. IX (1897), p. 1027.
  7. Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt, Oxyrhynchus Papyri 1 (London: 1989), p. 4.
  8. Bernard Pyne Grenfell & Arthur Surridge Hunt, Oxyrhynchus Papyri I (London, 1898), p. 7
  9. Alexander Souter, The Text and the Canon of the New Testament London 1913, s. 19

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • B. P., Grenfell; Hunt, A. S. (1898). Oxyrhynchus Papyri I. London. с. 4–7. 
  • Gregory, Caspar René (1908). Die griechischen Handschriften des Neuen Testament. Leipzig: J.C. Hinrichs’sche Buchhandlung. с. 45. 
  • Karl Wessely, Les plus anciens monuments du Christianisme, Patrologia Orientalis IV, 2, 1907, pp. 142–144.
  • Ellwood M. Schofield, The Papyrus Fragments of the Greek New Testament, Diss. Louisville 1936, pp. 86–91.
  • Comfort, Philip W.; David P. Barrett (2001). The Text of the Earliest New Testament Greek Manuscripts. Wheaton, Illinois: Tyndale House Publishers. с. 40–41. ISBN 978-0-8423-5265-9.  (full text of the codex transcribed)
  • Peter M. Head, "Observations on Early Papyri of the Synoptic Gospels, especially on the 'Scribal Habits'", Biblica, 1990, Volume 71, pp. 240–247.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Факсиміле (великі файли, зображення з високою роздільною здатністю):