Педро I (король Арагону)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педро I
фр. Pedro I de Aragón
кат. Pere I d'Aragó
Педро I
Король Арагону й Наварри
4 червня 1094 — 28 вересня 1104
Попередник: Санчо I
Наступник: Альфонсо I
 
Народження: 1068[1]
Вальє-де-Ечо
Смерть: 27 вересня 1104
Баль-д'Аран
Громадянство: Арагон і Kingdom of Pamplona[d]
Династія: Арагонська династія
Батько: Санчо I
Мати: Isabella of Urgell[d]
У шлюбі з: Агнеса Аквітанська
Берта Савойська
Діти: 1 син і 1 донька
Автограф: Signun regis Pietro I d'Aragón.svg

Медіафайли у Вікісховищі?

Пе́дро I (ісп. Pedro I; 1068 або 1069 —28 вересня 1104) — король Арагону і Наварри (10941104). Син арагонсько-наваррського короля Санчо I. Старший брат арагонсько-наваррського короля Альфонсо I й арагонського короля Раміро II. Успадкував трон після смерті батька.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабели де Уржель. 1085 році призначається графом Собрарбе і Рібаргоса зі столицею у м. Граус. У 1086 році оженився на доньці герцога Аквітанського.

1087 році брав участь у з'їзді знаті в Памплоні на чолі із Санчо I. Того ж року брав участь в облозі міста Тудела, яка завершилася невдачею. Наприкінці року очолив поход до Естаду, яку захопив. 1088 році зумів зайняти фортецю Монтеарагон, 1089 року — місто Монсон. Після цього розпочав підкорення долини Кіпка, яке завершив у 1093 році захопленням міста Альменар.

Королювання[ред. | ред. код]

Згідно із заповітом батька Педро I продовжив облогу міста Уеска. 1095 року Ахмед II Мустаіна, емір Сарагоси, спрямував велике військо на допомогу обложеному місту, але арагонський король розбив його у битві при Алькорасі. Незабаром Педро I захопив Уеску. Слідом за цим він сюди столицю з міста Хакі. У 1095 році підтвердив батьківську клятву вірності римській курії на чолі із папою римським Урбаном II. На це останній видав буллу Cum universis sancte, якою заборонялося відлучати арагонських королів і королев окрім самим папою римським.

У 1096 році прийшов на допомогу Сіду Кампеадору під Валенсію. У 1097 році оженився на доньці графа Савойського. Того ж року під час руху до фортеці Венікадель війська Педро I і Сіда потрапили у оточення військ Альморавідів на чолі із Мохамедом ібн Тасуфіном, небожем Юсуфа ібн Ташфіна, втім у великій битві при Байрамі християни здобули цілковиту перемогу. В результаті Педро I захопив Байрам, після цього разом з Сідом перемогли маврів у битві при Хатіва.

1100 року арагонцям вдалося зайняти місто Барбастро і фортецю Саріньяну, а також 1101 року намагався взяти Сарагосу, проте невдало. В підсумку захопив усі землі на північ від річки Ебро. Намагався спиратися на міста: як проти знаті, так й маврів. Для цього надав фуерос (привілеї) містам Барбастро — 1100 року, Капаррос і Сантакара — 1102 року. У 1104 році надав фуерос усім ідальго королівства.

Педро помер у 1104 році. Трон успадкував його брат Альфонсо.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Агнеса, донька Вільгельма VIII, герцога Аквітанського

Діти:

  • Педро (бл. 1086—1104), чоловік Марії Родрігес (доньки Сіда Кампеадора)
  • Ізабелла (д/н—1104)

2. Дружина — Берта, донька П'єтро I, графа Савойського

Дітей не було

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antonio Ubieto Arteta: Historia de Aragón, Band 1. Saragossa, 1981.
  • Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
  • Thomas N. Bisson (2000), The Medieval Crown of Aragon: A Short History (Oxford: Clarendon Press), 15.
  • Christopher Tyerman (2006), God's War: A New History of the Crusades (London: Penguin Books), 659.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Педро I (король Арагону)

  • Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy. 
  • Cawley, Charles. Navarre, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy. 
  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #12096872X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.