Карл IV (король Наварри)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл IV
Карл IV
Карл IV
принц Віанський
Попередник: Бланка Наваррська
Наступник: Бланка ΙΙ
Король Наварри
Попередник: Бланка Ι
Наступник: Бланка ΙΙ
Арагонський престолонаслідник
Попередник: Іоанн ΙΙ
Наступник: Фердинанд II Арагонський
 
Народження: 29 травня 1421(1421-05-29)
Пеньяф'єль
Смерть: 23 вересня 1461(1461-09-23) (40 років)
Барселона
Релігія: католицтво
Династія: Трастамара
Батько: Хуан ΙΙ
Мати: Бланка Ι
Дружина: Агнесса Клевська
Діти: Philip of Viana[d] і Ana de Navarra[d]

Медіафайли у Вікісховищі?

Карл IV (29 травня 1421(14210529), Пеньяф'єль — 23 вересня 1461, Барселона) — старший син і спадкоємець Арагонського короля Іоанна II і Наваррської королеви Бланки Ι,.

Біографія[ред. | ред. код]

Карл народився в замку Пеньяф'єль, був названий в честь свого діда Карла III, короля Наварри. Як належить спадкоємцеві наваррського престолу, він з народження носив титул принца Віанського. І мати, і дід, і кортеси визнали в ньому законного спадкоємця наваррської корони.

Після смерті Бланки в 1441 році батько Карла Іоанн II узурпував наваррський престол. Він посилався на положення її заповіту про те, що Карл не повинен іменувати себе королем без згоди батька. У 1447 році Іоанн одружився з юною кастильською дамою Хуаною Енрікес, яка не могла порозумітися з пасинком (за віком той був старше її). Коли через 4 роки вона вирішила взяти управління Наваррою у свої руки, у країні спалахнула громадянська війна.

У 1452 році прихильники принца Віанського на чолі з графом Лерінським визнали свою поразку, а сам принц потрапив у полон. Пообіцявши батькові не використовувати при його житті королівський титул, Карл був випущений на свободу, після чого перебрався у володіння свого дядька, неаполітанського короля Альфонса V. Оселився в Мессіні, де перевів «Етику» Аристотеля і зайнявся написанням хроніки королів Наварри. Після смерті Альфонса принц відкинув пропозицію запанувати в Неаполі і повернувся в Арагон.

Для Хуани Енрікес і її партії, принц Віанський був єдиною перешкодою, яка віддаляла її сина Фердинанда від успадкування престолу. Після повернення в Арагон в 1460 році принц був узятий під варту, що спровокувало заворушення в Каталонії (лютий 1461 року). У червні Хуан ΙΙ був змушений піти на поступки повстанцям і визнав Карла своїм законним спадкоємцем, а також призначив його намісником Барселони.

Після чергового примирення з батьком 40-річний принц зайнявся пошуком нареченої. Його перший шлюб із Агнесою Клевською (племінницею Філіпа Доброго) був бездітним. У дружини Карлу готували Ізабеллу Кастильську і Катерину Португальську.

У вересні 1461 року він раптово помер (як були переконані його прихильники, отруєний за наказом Іоанни Енрікес). Спадкоємцем арагонського престолу був оголошений її син Фердинанд, наваррський ж корону успадкувала сестра Карла Бланка.

Від зв'язків з Бріандой Вака та іншими матрессами у Карла було троє бастардів. З них один — Хуан Альфонсо (1459—1529) став єпископом Уески, інший — Філіп (1456—1488) зайняв архієпископську кафедру в Палермо, а дочка — Анна (пом.1477) була видана заміж за графа Медіна-Селі.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Зображений на картині «El príncipe don Carlos de Viana» художника José Moreno Carbonero.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карл IV (король Наварри)

  • Cawley, Charles. Navarre, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.