Перстач повзучий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перстач повзучий
Potentilla reptans beauvais-carriere-bracheux 60 20062008 1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Eudicots)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Potentilleae
Рід: Перстач (Potentilla)
Вид: Перстач повзучий
Біноміальна назва
Potentilla reptans
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Potentilla reptans
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Potentilla reptans
EOL logo.svg EOL: 230196
IPNI: 324739-2
ITIS logo.svg ITIS: 24743
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 57933

Перстач повзучий[1][2] (Potentilla reptans) — вид квіткових рослин родини Розові (Rosaceae), поширений у Євразії, Африці, Канаді, США.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 10–70 см завдовжки. Стебла лежачі, з повзучими або сланкими пагонами. Листки з 5–7 листочків[2]. Висота 10–15 см. Стебла нерозгалужені, вкорінюються. Листки чергові, від довгочерешкових до майже черешкових. Листочки від еліптичних до зворотнояйцюватих, велико зубчасті, зелені з обох сторін. Прилистки вузько еліптичні, гострокінцеві[3].

Квітки 18–25 мм в діаметрі, поодинокі, рідко по 2, на довгих (3.5–8.5 см) прямостійних квітконіжках[2]. Квітки самотні в пазухах. Віночок радіально симетричний, яскраво-жовтий, пелюстків 5, з вищербленою верхівкою, довжиною 8–12 мм, ≈ вдвічі довші, ніж чашечка. Чашечка 5-дольна. Тичинок 20. Плоди: сіро-коричневі сім'янки, декілька разом[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Євразії, Північній Африці, Ефіопій, Еритреї, Канаді, США[4].

В Україні зростає в сирих місцях, на луках і серед чагарників — на всій території[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Potentilla reptans // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 164. (рос.)(укр.)
  3. а б NatureGate. Процитовано 11.11.2018.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 11.11.2018.  (англ.)