Пер Ґінт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Ґінт
Peer Gynt
Henrik-Klausen-Peer-Gynt-1876.jpg
Фотографія актора Генріха Клаусена (Henrik Klausen) в ролі Пера Ґінта в 1876 році
Жанр драматична поема
Автор Генрік Ібсен
Мова норвезька
Написано 1865 - 1866
Опубліковано 1867

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Пер Ґінт» (норв. Peer Gynt [ˈpæːr ˈɡʏnt]) — п'єса норвезького письменника Генріка Ібсена. У п'яти діях.

Сюжет[ред. | ред. код]

Перша дія. Молодий Пер Ґінт живе зі своєю матір'ю Озою. Його батько був капітаном, але покинув родину. Пер Ґінт веде легковажне життя та якось вигадує для матері історію, нібито ловив прекрасного оленя, коли та запитує де він був і чому його одяг порваний. Мати розуміє, що син лише переповів народний переказ, зробивши головним героєм себе. Насправді він побився з сільським ковалем. Невдовзі він дізнається, що видна дівчина Інґрід виходить заміж. Він із заздрощів вирішує зірвати весілля, мати намагається його спинити, але марно. На весіллі Пер бачить дівчину Сольвейґу, до якої вирішує позалицятись. Її скромність пробуджує в нього совість, через це товариші глузують з нього. Розгніваний тим Пер Ґінт викрадає Інґрід і несе її в гори. Зрозумівши, що їй не зрівнятись з Сольвейґою, той відпускає її. Але слідом за Пером приходить розгніваний натовп, тому він ховається в лісі.

Друга дія. Пер знаходить прихисток у пастушок, які знайомі з лісовою нечистю — тролями, кобольдами й таким іншим. Він зустрічає доньку короля тролів — Доврського короля, на якій хоче одружитись і правити, як у своїх фантазіях. Король погоджується за умови, що Пер стане тролем, для чого начепить собі хвіст і вип'є «меду» — насправді рідких кізяків. Як виявляється, у володіннях Доврського короля все потворне, але той пропонує замінити очі і тоді Пер бачитиме все навпаки — потворне прекрасним, а прекрасне потворним. Пер зустрічає істоту Бойґа, котра не схожа ні на що. На питання хто вона, істота відповідає «Я сам». Пер кохається з лісовою принцесою, але відмовляється поміняти очі, тоді нечисть нападає на Пера. Та дзвін церковного дзвона відлякує чудовиськ і Пера знаходять мати та Сольвейґу.

Третя дія. Тепер Пер перебуває в розшуку і лишається жити в лісі, де будує собі хатку. Сольвейґа тікає від батьків і вирішує жити з Пером. Донька короля тролів вимагає аби Пер прогнав Сольвейґу і жив із нею, бо вона народила від нього сина. Пер, нічого не сказавши Сольвейзі, залишає її. Він відвідує матір, яка вірить, що її син добра людина, і помирає. Пер тікає з країни.

Четверта дія. Минає багато років, Пер Ґінту вже 50 років, він заможний купець. У Марокко він зустрічає поважних людей, яким розповідає про свої успіхи. Заздрісний партнер викрадає в нього яхту, навантажену зброєю, котра, відпливши, вибухає. Пер опиняється ні з чим і потрапляє в пустелю. Там він марить про те, як створить тут родючу країну й заселить її норвежцями. Йому щастить знайти викраденого грабіжниками коня з шатами. Відібравши його, Пер Ґінт дістається до оазису, де його багатством намагається заволодіти тамтешня зваблива жителька. Йому вдається втекти та дістатися до Єгипту. Сфінкс нагадує Перу лісового короля. Він розповідає про це місцевому жителю Богрінфельфельду, котрий виявляється керівником божевільні. Він обманом приводить Пера туди, де показує інших божевільних, які вважають себе видатними особами. У колі тих, хто живе мареннями, Богрінфельфельд «коронує» Пера Ґінта солом'яним вінком.

П'ята дія. Ще за кілька років Пер Ґінт повертається в Норвегію. На кораблі його переслідує таємничий пасажир, який віщує, що скоро Пер помре. Той вбачає у ньому диявола. Корабель тоне, та Перу вдається вхопитися за човен та вибратись на берег. Він дізнається про долю знайомих та впізнає деяких. Ніхто проте не впізнає Пера, крім майстра з виробництва ґудзиків. Той каже, що Пер скоро помре, а його душа буде перелита в ґудзик. Не зробивши ні великого добра, ні великого зла, Пер ніколи не був самим собою, тому не вартий ні Раю, ні Пекла. Пер просить у майстра дати йому час зробити яке-небудь добро і той відпускає його.

Пер заходить до лісу, де знаходить свою хатинку. Там він зустрічає Сольвейґу, яка все життя чекала на його повернення. Пер розуміє, що мати і Сольвейґа врятували його своєю любов'ю, бо для них він завжди був доброю людиною. Майстер ґудзиків зникає зі словами, що поки йому нічого сказати.

Історія створення п'єси «Пер Ґінт»[ред. | ред. код]

У 1864 році Генрік Ібсен одержав письменницьку стипендію і поїхав до Італії разом із сім'єю, де протягом двох років пише дві п'єси — «Бранд» (1865) і «Пер Ґінт» (1867). У театрознавства прийнято розглядати ці п'єси комплексно, як дві альтернативні трактування ідеї самовизначення і реалізації людської особистості.

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Вільям Шекспір / Йоганн Вольфґанґ Ґете / Генрік Ібсе. Шедеври світової драматургії. Переклад з англійської/німецької/норвезької, передмова та коментарі: Ростислав Коломієць. Харків: Фоліо, 2010. 636 стор. (Українська література. Колекція). ISBN 978-966-03-4816-5
    • Вільям Шекспір. Трагічна історія Гамлета, принца Данського
    • Йоганн Вольфґанґ Ґете. Фауст
    • Генрік Ібсен. Пер Ґюнт
  • Генрік Ібсен. Пер Ґінт. Переклад з норвезької: ?. Шляхи. Число 3, 1918.
  • Генрік Ібсен. Пер Ґінт (драматична поема). Переклад з норвезької: Микола Голубець. Львів-Київ: Видавнича спілка «Нові Шляхи». Новітня бібліотека ч. 39. 1921. 143 стор (завантажити)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]