Едвард Гріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Е́двард Гагеруп Гріг
Edvard Hagerup Grieg
Edvard Grieg (1888) by Elliot and Fry - 02.jpg
Е́двард Гагеруп Гріг у 1876 році
Народився 15 червня 1843(1843-06-15)
Берген
Помер 4 вересня 1907(1907-09-04) (64 роки)
Берген
Громадянство Норвегія
Діяльність композитор і піаніст
Відомий композитор
Alma mater Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Дружина Ніна Гагеруп
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі
«Тролльхауген», будинок-музей Едварда Гріга

Е́двард Га́геруп Гріг (норв. Edvard Hagerup Grieg; 15 червня 1843, Берген, Норвегія — 4 вересня 1907, там же) — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Бергені. Батько майбутнього композитора, Александр Гріг, працював на посаді британського консула і був купцем[1]. Мати, Гезіна Гагеруп (Gesine Judithe Hagerup), була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала йому першу музичну освіту. Згодом, у 18581862 роках Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він вчився як піаніст і композитор (у Карла Рейнеке).

У 1863 році Гріг поїхав до Копенгагену (Данія). Тут він познайомився з норвезьким композитором, автором національного гімну Рікард Нурдроком (Rikard Nordraak, 1842—1866 роки), і взяв участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». У рамках її існування Гріг виступав як диригент, піаніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь Гріг, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку таланту Гріга[1]. Тоді Гріг почав плідно працювати як композитор, і пише фортепіанну сонату (op. 7), сонату для скрипки й фортепіано (op. 8), «Гуморески» для фортепіано, увертюру «Восени» (op. 11), романси (зокрема на слова Ганса Крістіана Андерсена). У 1866 році він написав похоронний марш у пам’ять про Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ. У 1867 році Гріг повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжив компонувати музику, виступав як піаніст, вів педагогічну діяльність. 1867 року заснував Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство). Написав, зокрема, фортепіанний концерт (1868 рік), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надав Ференц Ліст. У 1870 Гріг певний час перебував у Римі, де зустрівся з Лістом, і познайомився з тамтешніми музичними діячами й концертними програмами[2]. На батьківщину Гріг повернувся у тому ж році.

З 1874 року почав отримувати довічну державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874-1875 роках написав знамениту музику «Пер Ґюнт» до драми Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві оркестрові сюїти, балада для фортепіано, струнний квартет. Певний час Гріг жив у рідному Бергені, де, зокрема, займався організацією музичного життя і протягом 1880–1882 років був диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі й Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. У 1888 році він зустрівся у Лейпцигу з Петром Чайковським, який високо оцінив його музику. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів; був обраний у члени Інституту Франції й Берлінської академії. У 1898 році Гріг організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. У 1903 році він записав свої фортепіанні п'єси на 78-rpm грамофонні платівки; ці історичні записи були перевидані на LP та CD і, незважаючи на низьку технічну якість, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Гріг від туберкульозу в рідному місті Бергені, де і похований неподалік свого будинку — «Тролльхаугена».

Творчість[ред.ред. код]

Могила Едварда Гріга у скелі поблизу Тролльхаугена

Гріг був композитором яскравого національного типу. У його творчості переважають малі, переважно ліричні інструментальні форми, у яких і написано більшість його фортепіанних і оркестрових п'єс, а також пісенний жанр. Десять зошитів Ліричних п'єс для фортепіано (Lyriske Stykker, 1867—1901 роки) — вершина творчості композитора. Пісні Гріга, яких налічується понад 240, написані здебільшого для дружини композитора Ніни, у шлюбі Гагеруп, чудової співачки, яка іноді виступала із чоловіком у концертах. Також Гріг є автором ряду камерно-інструментальних циклів, зокрема трьох скрипкових сонат (ор. 8, фа мажор, 1865; ор. 13, соль мінор, 1867; ор. 45, до мінор, 1886—1887), віолончельної сонати ля мінор (ор. 36, 1882) і струнного квартету соль мінор (ор. 27, 1877—1878).

Серед найвідоміших творів Гріга — фортепіанний концерт і музика до драми Ібсена «Пер Гюнт» (Peer Gynt, 1876 рік). Її він спочатку писав для фортепіанного дуету, але пізніше зоркестрував й зібрав у дві сюїти, що складаються з невеликих характерних п'єс (ор. 46 й 55). Серед творів, які, як і музика до Пер Гюнта, існують у двох версіях (фортепіанної (у чотири руки) й оркестрової) — концертна увертюра «Восени» (І Ho"st, ор. 11, 1865; нова оркестровка — 1887 рік), три оркестрові п'єси з музики до трагедії Б. Бернсона «Сігурд Хрестоносець» (Sigurd Jorsalfar, ор. 22, 1879; ор. 56, 1872, друга редакція — 1892), Норвезькі танці (ор.35, 1881) та Симфонічні танці (ор. 64, 1898). Аранжування найвідоміших мелодій Гріга були використані в популярній опереті «Пісня Норвегії» (1940 роки), заснованій на історії життя композитора.

Аудіо[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982.
  2. Hesterhall Harold. Edvard Grieg [Електронний ресурс]. — URL: http://www.mnc.net/norway/GRIEG.HTM
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]