Едвард Гріг

Е́двард Гагеруп Гріг
норв. Edvard Hagerup Grieg
Е́двард Гагеруп Гріг у 1876 році
Народився	15 червня 1843(1843-06-15) Берген
Помер	4 вересня 1907(1907-09-04) (64 роки) Берген туберкульоз
Громадянство	Норвегія
Ім'я при народженні	Edvard Hagerup Grieg
Діяльність	композитор, піаніст
Відомий	композитор
Alma mater	Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Вчителі	Карл Райнеке
Брати, сестри	• John Grieg
Дружина	Ніна Гагеруп
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі?

|employer=

«Тролльхауген», будинок-музей Едварда Гріга

Е́двард Га́геруп Гріг (норв. Edvard Hagerup Grieg; 15 червня 1843, Берген, Норвегія — 4 вересня 1907, там само) — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Біографія

Народився в Бергені. Батько майбутнього композитора, Александр Гріг, працював на посаді британського консула і був купцем. Мати, Гезіна Гагеруп (Gesine Judithe Hagerup), була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала йому першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він вчився як піаніст і композитор у Карла Райнеке.

У 1863 році Гріг поїхав до Копенгагену, (Данія). Тут він познайомився з норвезьким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком (Rikard Nordraak, 1842—1866 роки), і взяв участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». У рамках її існування Гріг виступав як диригент, піаніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь Гріг, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку таланту Гріга.

Тоді Гріг почав плідно працювати як композитор, він пише фортепіанну сонату (op. 7), сонату для скрипки й фортепіано (op. 8), «Гуморески» для фортепіано, увертюру «Восени» (op. 11), романси (зокрема на слова Ганса Крістіана Андерсена). У 1866 році він написав похоронний марш на пам'ять про Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ. У 1867 році Гріг повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжив компонувати музику, виступав як піаніст, вів педагогічну діяльність. 1867 року заснував Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство). Написав, зокрема, фортепіанний концерт (1868 рік), перший зошит «Ліричних п'єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композиторові надав Ференц Ліст. У 1870 Гріг певний час перебував у Римі, де зустрівся з Лістом, і познайомився з тамтешніми музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину Гріг повернувся у тому ж році.

З 1874 року почав отримувати довічну державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874-1875 роках написав знамениту музику «Пер Ґюнт» до драми Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві оркестрові сюїти, баладу для фортепіано і струнний квартет. Певний час Гріг жив у рідному Бергені, де, зокрема, займався організацією музичного життя і протягом 1880—1882 років був диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі й Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і на рідній землі. У 1888 році він зустрівся у Лейпцигу з Петром Чайковським, який високо оцінив його музику. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів; був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. У 1898 році Гріг організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. У 1903 році він записав свої фортепіанні п'єси на 78-rpm грамофонні платівки; ці історичні записи були перевидані на LP та CD і, незважаючи на низьку технічну якість, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Гріг від туберкульозу в рідному місті Бергені, де і похований неподалік свого будинку — «Тролльхаугена».

Творчість

Могила Едварда Гріга у скелі поблизу Тролльхаугена

Гріг був композитором яскравого національного типу. У його творчості переважають малі, переважно ліричні інструментальні форми, у яких і написано більшість його фортепіанних і оркестрових п'єс, а також пісенний жанр. Десять зошитів Ліричних п'єс для фортепіано (Lyriske Stykker, 1867—1901 роки) — вершина творчості композитора. Пісні Гріга, яких налічується понад 240, написані здебільшого для дружини композитора Ніни, у шлюбі Гагеруп, чудової співачки, яка іноді виступала із чоловіком у концертах. Також Гріг є автором ряду камерно-інструментальних циклів, зокрема трьох скрипкових сонат (ор. 8, фа мажор, 1865; ор. 13, соль мінор, 1867; ор. 45, до мінор, 1886—1887), віолончельної сонати ля мінор (ор. 36, 1882) і струнного квартету соль мінор (ор. 27, 1877—1878).

Серед найвідоміших творів Гріга — фортепіанний концерт і музика до драми Ібсена «Пер Гюнт» (Peer Gynt, 1876 рік). Її він спочатку писав для фортепіанного дуету, але пізніше зоркестрував й зібрав у дві сюїти, що складаються з невеликих характерних п'єс (ор. 46 й 55). Серед творів, які, як і музика до Пер Гюнта, існують у двох версіях (фортепіанної (у чотири руки) й оркестрової) — концертна увертюра «Восени» (І Ho"st, ор. 11, 1865; нова оркестровка — 1887 рік), три оркестрові п'єси з музики до трагедії Б. Бернсона «Сігурд Хрестоносець» (Sigurd Jorsalfar, ор. 22, 1879; ор. 56, 1872, друга редакція — 1892), Норвезькі танці (ор.35, 1881) та Симфонічні танці (ор. 64, 1898). Аранжування найвідоміших мелодій Гріга були використані в популярній опереті «Пісня Норвегії» (1940 роки), заснованій на історії життя композитора.

Аудіо

•   Концерт ля мінор. Перша частина^{опис файлу}
•   Концерт ля мінор. Друга частина^{опис файлу}
•   Концерт ля мінор. Третя частина^{опис файлу}

Див. також

• 4872 Гріг — астероїд, названий на честь композитора.

Посилання

• Музей Едварда Гріга у Бергені
• Партитури Е.Гріга онлайн
• Едвард Гріг на сайті www.classic-music.ru (рос.)
• Едвард Гріг на сайті www.peoples.ru (рос.)
• 1911 Encyclopædia Britannica/Grieg, Edvard Hagerup (англ.)