Петляш Олена Діонисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петляш Олена Діонисівна
Народилася 11 липня 1890(1890-07-11)
Харків, Російська імперія
Померла 4 жовтня 1971(1971-10-04) (81 рік)
Київ, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність співачка
Олена Петляш

Олена Діонисівна Петляш (Петляш-Барілотті; 29 червня (11 липня) 1890(18900711), Харків — 4 жовтня 1971, Київ) — українська оперна співачка (драматичне сопрано).

Біографія[ред. | ред. код]

Дочка українських артистів Марії Садовської-Барілотті і Дениса Мови. Навчалась співу в Київській музичній школі ім. М. Лисенко у О. Муравйової (1910—1913) та у Л. Котоні в Римі (1913—1916).

Сценічну діяльність почала у 1907 році в Києві в трупі Українського музично-драматичного театру М. Садовського як драматична, згодом — оперна артистка.

В 1913—1916 роках — солістка Київської опери (антреприза М. Ф. Багрова). В 1926—1927 роках — солістка Київського театру опери і балету (дебютувала в партії Аїди).

В 1919 працювала в Київському оперному театрі «Музична драма».

Виступала на оперних сценах Одеси (1916—1918, 1923—1925), Житомира (1921—1922), Тифліса (1922—1923), співала також в Петрограді, Казані, Саратові, Єревані.

Репертуар[ред. | ред. код]

Мала красивий голос широкого діапазону.

Виступаючи в театрі Садовського, створила яскраві образи в шевченківському репертуарі: Катерина («Катерина» Аркаса), Настя («Пан сотник» Козаченка), Галя («Назар Стодоля» Шевченка).

Інші партії: Одарка («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Дідона («Енеїда» Лисенка), Роксолана («Бранка Роксолана» Січинського), Ліза, Марія («Пікова дама», «Мазепа» Чайковського), Тоска, Аїда (однойменні опери Пуччіні та Верді).

Виконувала українські народні пісні і романси українських композиторів в ансамблі з Миколою Лисенком.

Література[ред. | ред. код]

  • Григоренко О. На початку оперного сезону // Театр — музика — кіно (Київ), 1926. № 45. С. 6—7;
  • Шелюбський М. М. В. Микиша. — Київ, 1947. С. 19—22;
  • Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — Київ, 1957. С. 412—413, 430;
  • Вержбицька А. З родини корифеїв // Культура і життя (Київ). 1967. 20 серпня (авг.);
  • Скоробогатько Н. Нотатки оперного концертмейстера. — Київ, 1974. С. 57—58;
  • Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ. 1997. С. 232—33.

Джерела[ред. | ред. код]