Петренко Максим Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петренко.
Максим Петренко
Максим Віталійович Петренко
Загальна інформація
Народження 11 грудня 1983(1983-12-11)
Київ, Українська РСР, СРСР
Смерть 1 червня 2022(2022-06-01) (38 років)
Студенок
Поховання Лісове кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» і Київська школа економіки
Псевдо «Доцент»[1]
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 Батальйон ім. Кульчицького
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За доблесну службу»
Нагрудний знак «За доблесну службу»

Максим Віталійович Петренко (позивний «Доцент»; 11 грудня 1983, м. Київ — 1 червня 2022, с. Студенок, Харківська область) — український письменник, науковець, винахідник, педагог, військовослужбовець Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кандидат технічних наук (2022), доцент[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Максим Петренко народився 11 грудня 1983 року в місті Києві[2].

2008 року закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (з відзнакою за спеціальністю «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг»), де від 2003 року пройшов шлях від лаборанта до завідувача катедри комп'ютерної інженерії[2][3]. Проходив навчання в Південній Кореї; розробляв програмовані конструктори[1]. 2012 року під час марафону пробіг 42 км[4].

Активний учасник Революції гідності, входив до складу Самооборони Майдану[3][4]. З початком російсько-української війни добровольцем пішов на фронт, де воював у 2-му резервному батальйоні оперативного призначення резервістів Національної гвардії України[1][5]. Учасник бойових дій в районі Дебальцевого та Слов'янська. Під час ротацій продовжував викладати[4]. У 2016 році демобілізувався[1].

2018 року за програмою для ветеранів Максим вступив на навчання в Київську школу економіки[1].

Від 24 лютого 2022 року знову на фронті. Обороняв Київ та схід України. Служив старшим стрільцем і аеророзвідником батальйону оперативного призначення НГУ імені Сергія Кульчицького. Загинув 1 червня 2022 року в селі Студенок на Харківщині[1][4].

Похований на Алеї Героїв Лісового кладовища м. Києва[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Почав писати у 2015 році[1].

Твори Максима надруковані в літературній збірці «Голос війни: історії ветеранів». 2019 року видав книгу «Спокійної ночі»[1][3][5]. Активний учасник книжкових Ветеранських наметів і Всеукраїнського форуму військових письменників[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Мирослава Ільтьо (11 січня 2024). Максим Петренко «Доцент». Шлях дивовижного романтика, винахідника і воїна, який поліг за Україну, був знайдений і похований. Новинарня.
  2. ↑ а б Петренко Максим Віталійович. Інститут комп'ютерних технологій університету «України».
  3. ↑ а б в Пам'яті письменника, стрільця Максима Петренка. Укрінформ. 27 листопада 2023.
  4. ↑ а б в г д е ж Максим Петренко. Платформа пам'яті Меморіал.
  5. ↑ а б Віка Ясинська (3 листопада 2020). Старший стрілець Максим Петренко: «Настав день, коли я дійсно повірив, що помру саме тут і зараз. Це була перша танкова атака на сили АТО». Цензор.НЕТ.
Нормативний контроль
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петренко_Максим_Віталійович&oldid=41573312