Петре Думітреску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петре Думітреску
рум. Petre Dumitrescu
Petre Dumitrescu.JPG
Народився 18 лютого 1882(1882-02-18)
Добрідор, Румунія
Помер 15 січня 1950(1950-01-15) (67 років)
Бухарест
Роки служби 19011944
Звання Армійський генерал
Командування 3-тя армія Румунії
Війни/битви Друга Балканська війна
Перша світова війна
Друга світова війна
Операція "Барбаросса"
Битва за Кавказ
Сталінградська битва
Дніпровсько-Карпатська операція
Друга Яссько-Кишинівська операція
Нагороди
Орден Михайла Хороброго
Лицарський хрест Залізного хреста
Орден Михайла Хороброго

Петре Думітреску (рум. Petre Dumitrescu, 18 лютого 1882 — 12 січня 1950, Бухарест) — румунський генерал-полковник. Командувач 3-ї румунської армії в часи Другої світової війни. 4 квітня 1944 року був нагороджений Лицарським хрестом з дубовим листям.

Біографія[ред.ред. код]

Думітреску народився 18 лютого 1882 в місті Добрідор в Румунії. Вступив в інженерно-артилерійську офіцерську школу в 1901, закінчивши її в 1903 зі званням молодшого лейтенанта. У 1906 Думітреску був підвищений до звання лейтенанта, в 1911 став капітаном. У тому ж році він вступив до військової академії в Бухаресті, яку закінчив в 1913. Учасник Другої Балканської війни. До початку Першої світової війни був майором. Протягом війни рухався по службі, в 1917 став підполковником, в 1920 — полковником, в 1930 — бригадиром і в 1937 — генерал-майором.

До початку Другої світової війни служив військовим аташе в Парижі (1930-1932) і Брюсселі (1932-1935). Після повернення до Румунії Думітреску — перший заступник начальника Генерального штабу армії (1935-1937), командир 1-го армійського корпусу (1937), головний інспектор артилерії (1937-1939). У 1940 призначений командувачем 1-ю армією. 25 березня 1941 призначений командувачем 3-ю армією. Цей пост він займав протягом всієї війни.

У вересні 1941 Думітреску відбив спробу військ СССР переправитися через Дністер на сході позаду позицій 11-ї армії. Після того, як уряд Румунії погодився продовжити війну за межами своєї території, Думітреску очолив 3-ю армію в наступ на Крим. До 10 жовтня 1941 3-я армія пройшла відстань в 1700 кілометрів від румунського кордону, взявши участь в 4-х великих боях і 42-х дрібних боях. До цього часу 3-тя армія захопила 15 565 полонених, 149 танків, 128 гармат і понад 700 кулеметів, втративши при цьому 10 541 осіб (з них 2555 загинули, 6201 поранених і 1785 зниклих безвісти).

За участь в кампанії Думітреску 1 вересня 1942 був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, ставши другим румуном, який отримав цю нагороду (після Антонеску). 17 жовтня Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 3-го ступеня. 18 липня 1942 Думітреску став армійським генералом.

Так як німецькі війська під Сталінградом потребували підкріплення, німецьке командування направило під Сталінград безліч румунських частин, послабивши тим самим 3-ю румунську армію. Це було частково компенсовано зведенням всіх румунських військ на південно-західній ділянці фронту в 3-ю армію під командуванням Думітреску. Верховне командування, проте, ігнорувало повідомлення Думітреску про посилення натиску військ СССР на південному-заході. Також командування не розглянуло пропозиції Думітреску про атаку передмостових укріплень на річці Клетська.

19 лютого 1944 року Думітреску був нагороджений Орденом Міхая Хороброго 2-го ступеня, а 4 квітня того ж року отримав Дубове листя до Залізного хреста.

Після закінчення війни в травні 1946 разом з генералами Леонардом Мочульським і Ніколае Дескелеску Думітреску звинувачувався у військових злочинах, але незабаром був виправданий через відсутність доказів. Думітреску помер своєю смертю в своєму будинку в Бухаресті в 1950.

Джерела[ред.ред. код]

  • Drama generalilor români, Alesandru Duţu şi Florica Dobre
  • К. А. Залесский. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 131—132.