Печера Мас-д'Азіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 44°56′13″ пн. ш. 1°01′35″ сх. д. / 44.937000° пн. ш. 1.026556° сх. д. / 44.937000; 1.026556

Печера Мас-д'Азіль
Світова спадщина
France - Ariège - Grotte du Mas d'azil3.JPG
Печера Мас-д'Азіль
43°04′10″ пн. ш. 1°21′17″ сх. д. / 43.06944444447177744° пн. ш. 1.3547222222499777° сх. д. / 43.06944444447177744; 1.3547222222499777
Країна Flag of France.svg Франція[1]
Тип печера[1] і пам'ятка археології[1]

Печера Мас-д'Азіль у Вікісховищі?
Арізькі ворота (південний вхід до печери)
Наскрізний коридор печери
Північний вхід до печери — вихід на поверхню підземних вод Арізи
Кінська голова — зразок палеолітичного мистецтва, виявлений у печері

Печера Мас-д'Азіль — велика печера з наскрізним проходом, промита річкою Аріз (fr: Arize) у гірських породах піренейського масиву Планторель (fr: massif du Plantaurel) в департаменті Арьєж (Франція). Печера була населена в різні доісторичні і історичні епохи. По цій печері названа Азільська культура.

Арізькі ворота — це вхідний отвір до печери на півдні, де в неї втікає річка Аріз. Ворота є отвором заввишки 51 м і шириною 48 м.

Топографія[ред. | ред. код]

Частиною печери є природний тунель завдовжки 410 м, настільки широкий, що по ньому можна проїхати на автомобілі і посадити Боїнг.

Доісторичні знахідки[ред. | ред. код]

У печері також знайдено численні кісткові рештки мамонтів[2], печерних ведмедів і шерстистих носорогів.

Пізніше у печері селилися різні доісторичні групи населення. Печера дала назву Азільській культурі епохи епіпалеоліту, (близько 12000 — 9500 років тому), що займає проміжне положення між мадленською культурою і мезолітом.

Історія[ред. | ред. код]

У ІІІ ст. н. е. християни, рятуючись від переслідування римської влади, заснували у печері молитовню.

Мабуть, печера також служила притулком для катарів в XIII столітті (проте ніяких «катарських» предметів досі в печері не виявлено). Пізніше печера служила притулком протестантів в XVII столітті, які рятувалися тут під час безуспішної облоги сусіднього міста в 1625 р. маршалом де Теміном (maréchal de Thémines). За наказом Рішельє був підірваний і обвалилася стеля т. зв. «храмового залу» печери.

Див. також[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в base Mériméeministère de la Culture.
  2. Estimation de l'âge à 60 000 ans environ