Печера Мас-д'Азіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 44°56′13″ пн. ш. 1°01′35″ сх. д. / 44.937000° пн. ш. 1.026556° сх. д. / 44.937000; 1.026556

Печера Мас-д'Азіль
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
France - Ariège - Grotte du Mas d'azil3.JPG
Печера Мас-д'Азіль
43°04′09″ пн. ш. 1°21′16″ сх. д. / 43.069444444444002329° пн. ш. 1.3547222222222000° сх. д. / 43.069444444444002329; 1.3547222222222000
Країна Flag of France.svg Франція
Тип печера[1] і пам'ятка археології[1]
Історія реєстрації

Печера Мас-д'Азіль у Вікісховищі?
Арізькі ворота (південний вхід до печери)
Наскрізний коридор печери
Північний вхід до печери — вихід на поверхню підземних вод Арізи
Кінська голова — зразок палеолітичного мистецтва, виявлений у печері

Печера Мас-д'Азіль — велика печера з наскрізним проходом, промита річкою Аріз (fr: Arize) у гірських породах піренейського масиву Планторель (fr: massif du Plantaurel) в департаменті Арьєж (Франція). Печера була населена в різні доісторичні і історичні епохи. По цій печері названа Азільська культура.

Арізькі ворота — це вхідний отвір до печери на півдні, де в неї втікає річка Аріз. Ворота є отвором заввишки 51 м і шириною 48 м.

Топографія[ред.ред. код]

Частиною печери є природний тунель завдовжки 410 м, настільки широкий, що по ньому можна проїхати на автомобілі і посадити Боїнг.

Доісторичні знахідки[ред.ред. код]

У печері також знайдено численні кісткові рештки мамонтів[2], печерних ведмедів і шерстистих носорогів.

Пізніше у печері селилися різні доісторичні групи населення. Печера дала назву Азільській культурі епохи епіпалеоліту, (близько 12000 — 9500 років тому), що займає проміжне положення між мадленською культурою і мезолітом.

Історія[ред.ред. код]

У ІІІ ст. н. е. християни, рятуючись від переслідування римської влади, заснували у печері молитовню.

Мабуть, печера також служила притулком для катарів в XIII столітті (проте ніяких «катарських» предметів досі в печері не виявлено). Пізніше печера служила притулком протестантів в XVII столітті, які рятувалися тут під час безуспішної облоги сусіднього міста в 1625 р. маршалом де Теміном (maréchal de Thémines). За наказом Рішельє був підірваний і обвалилася стеля т. зв. «храмового залу» печери.

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Base Mérimée ministère de la Culture.
  2. Estimation de l'âge à 60 000 ans environ