Спасо-Преображенський собор (Чернігів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенский собор Чернигова-2.jpg
51°29′20″ пн. ш. 31°18′28″ сх. д. / 51.4890139° пн. ш. 31.30778° сх. д. / 51.4890139; 31.30778Координати: 51°29′20″ пн. ш. 31°18′28″ сх. д. / 51.4890139° пн. ш. 31.30778° сх. д. / 51.4890139; 31.30778
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЧернігів
Поч. будівництва до 1036
Кін. будівництва 11 століття
Належність Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» /УПЦ МП
Веб-сайт orthodox.com.ua/uk/eparxiya/xramy/spaso-preobrazhenskij-sobor-g-chernigova
Спасо-Преображенський собор (Чернігів). Карта розташування: Чернігівська область
Спасо-Преображенський собор (Чернігів)
Спасо-Преображенський собор (Чернігів) (Чернігівська область)
Спасо-Преображенський собор у Вікісховищі?
Спасо-Преображенський собор (квітень 2017 року)

Спа́со-Преображе́нський собо́р, або Спа́ський собо́р у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в Україні для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені.

Історія[ред. | ред. код]

Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правив Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022 року Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 року археолог Борис Рибаков дослідив залишки кам'яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурними характеристиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церква, адже інших кам'яних споруд знайдено не було.

У 1035 році Мстислав Володимирович починає будівництво Спасо-Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому Спасі, адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.

За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові собору.

Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство.

Під час татаро-монгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бані. Спасо-Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного граду» і був також усипальницею князів.

Архітектура[ред. | ред. код]

У плані — прямокутник, поділений двома рядами опорних стовпів на три нави, завершені на сході трьома півкруглими апсидами, з 5-ма банями. Об'ємно-просторова композиція собору надавала йому оригінальну форму піраміди. Архітектурні форми собору спокійні та урочисті. Центральні частини фасадів високо здіймаються над боковим та просторово виділяється архітектурний хрест. Площини фасадів стримано членуються пілястрами, які в другому ярусі мають складний профіль. Фасади прикрашено численними орнаментами з цегли. Тут і своєрідні «віяла», і шахові візерунки, і хрести, і «сонечка». Середню частину західного фасаду членує великий пояс меандру. Особливо багато прикрашені візерунками та орнаментами з цегли центральний барабан та башта.

Всередині собору бокові відгалуження просторового хреста відокремлені від підкупольного простору трифоріями, що спираються знизу на мармурові колони. Мармурові колони поставлені на профілійовані бази і завершуються стилізованими іонійськими капітеліями з овочевим орнаментом. Подібні капітелі відомі в Херсонесі, в ряді візантійських споруд.

З південного та північного боків собору згодом були прибудовані каплиці-усипальниці, де князів Чернігівської династії. На жаль, нині невідомо про те, наскільки Спаський собор наслідував архітектуру Десятинної церкви. Невідомо також, яким його задумував Мстислав Володимирович. Будівництво собору після його смерті було на певний час припинене, оскільки на бокових фасадах видно, що після другого поверху мурування має дещо інший характер. Не виключена можливість того, що мармурові колони, які можна побачити всередині храму були також і в Десятинній церкві, а під головними стовпами у церквах Тмуторокані та Івана Предтечі в Керчі. Цікаво те, що цей характерний для візантійського будівництва 10-11 ст. прийом в давньоруській архітектурі більше не повторюється. Крім візантійських столичних константинопольських споруд складний тип хрестовокупльної системи зустрічається в храмах 10 ст. в Болгарії та Абхазії. Певними аналогіями Спасо-Преображенського собору за планом є деякі будови Константинополя.

Перебудови і реставраційні заходи[ред. | ред. код]

Перша капітальна реставрація була проведена за ініціативи чернігівського єпископа Лазаря Барановича у 60-і роки ХVІІ ст. Окрім відновлювальних робіт велись і перебудови. Так, доведену до аварійного стану, хрещальню знесли, а замість неї прибудували праву башту. Замість напівсферичних куполів на обох баштах встановили шпилі, які до сьогодні є характерною особливістю собору.

1795-98 ніжинськими майстрами С. Волощенком та С. Білопольським за проектом архітектора Івана Яснигіна було виготовлено розкішний іконостас. Іконостасні роботи виконувалися борзнянським священиком Тимофієм Мізком.[1] Іконостас також був декілька разів перероблений. На місце усипальниць добудовано тамбури з бароковими декоративними фронтонами, збудовано бокові закомари: надбудовано північну і добудовано південну (на місце хрещальні) башти, завершені високими шпилями.

1814 р. за ініціативою єпископа Михаїла Десницького складено проект розпису інтер'єру храму, який так і не був реалізований. Натомість у життя був втілений спрощений проект єпископа, який виконав художник Я. Юринов з помічниками. Тоді, через недбалість майстрів було частково замальовано фрески 11 століття. Після цього стінопис ще кілька разів поновлювався.

1818 р. за проектом архітектора Антона Карташевського біля західного, північного та південного порталів було зведено просторі тамбури, а в кінці 19 ст. позолочено верхи. Після таких змін собор фактично і набув сучасного вигляду.

Від давнього декоративного оздоблення собору збереглися різьблені шиферні парапети на хорах, деякі фраґменти фресок з 11 століття (серед інших зображення святої Теклі, що зберігалося в музеї, загинуло 1941); підлогу з шиферних інкрустованих мозаїчних плит, прикрито керамічними.

Дослідження[ред. | ред. код]

1923 організовано масштабні архітектурно-археологічні дослідження Спасо-Преображенського собору в Чернігові. Її проводила група видатних українських науковців: Микола Макаренко, Іван Моргилевський, Володимир Євфимовський.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Частина багатої колись золотої і срібної церковної утварі зберігається в Чернігівському історичному музеї. З 1967 Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Богослужіння в храмі відправляють клірики Української православної церкви.[2]

Зображення Спасо-Преображенського собору використовується чернігівським пивзаводом як бренд місцевого алкогольного напою.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У серпні 1914 року у Спаському соборі майбутній український письменник Аркадій Казка за дорученням майбутнього знаного поета та політика Василя Елланського прийняв присягу на вірність Братству самостійників у юнака-гімназиста Романа Бжеського.[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кочергін Ігор. ВЕЛИКА РОДИНА. — В: Борзнянський дворянський рід Мізків в історії Катеринославщини : [укр.] // Ніжинська старовина. — 2012. — Вип. 13 (16). — С. 141. — УДК 94(477.51/63). — ISSN 2078-063X.
  2. Спасо-Преображенський собор — ThisIsUkraine.org
  3. Тамара Демченко, Володимир Бойко (27 серпня 2015). Знайомство з Аркадієм Казкою. Присяга. Газета «День». Процитовано 10 жовтня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]