Подолянчук Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Подолянчук Євген Петрович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан (посмертно)
Подолянчук Євген Петрович.jpeg
Євген Петрович Подолянчук
Загальна інформація
Народження 4 липня 1991(1991-07-04)
Черкаси
Черкаська область
Смерть 14 вересня 2014(2014-09-14) (23 роки)
Донецьк
Донецька область
осколкове поранення в голову
Національність українець
Університет Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдонім пластове псевдо Сержант
військовий позивний Скаут
Військова служба
Роки служби 2012—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Спецпризначення
Формування
3-й окремий полк спеціального призначення.svg
3 ОП СпП
Війни / битви

Російська агресія проти України

Командування
2014
3-й окремий полк спеціального призначення.svg
3 ОП СпП,
командир групи
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Орден «Народний Герой України»
Залізний Пластовий Хрест (посмертно)

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Євге́н Петро́вич Подолянчу́к (4 липня 1991(19910704), Черкаси — 14 вересня 2014, Донецьк) — капітан, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький). Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]. Нагороджений Залізним Пластовим хрестом за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави (посмертно).

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив школу № 3 у Черкасах. 2008 року вступив у Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до факультету розвідки, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Служив у Кропивницькому, 3-й окремий полк спецпризначення. Займав посаду командира групи: 2 загін, 5 рота.

26 листопада 2012 року таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою.[2] 20 травня 2013 вони повінчалися і 25 травня зіграли весілля.

Пластова діяльність[ред.ред. код]

У 14 років Євген Подолянчук вступив до скаутської організації «Пласт». Першим табором став міжкурінний табір «Січ» (біля с. Суботів, Чигиринського р-ну, Черкаської обл.). На таборі був похрещений. Член юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Пластову Присягу склав 18 липня 2006 року. У 2006 році учасник крайового вишкільного табору військового пластування «Леґіон» (Чорний ліс на Прикарпатті), у 2007 першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» (с. Луквиця Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). З липня 2014 року Євгена Подолянчука прийнято до Уладу старшого пластунства.

Участь у Російсько-українській війні[ред.ред. код]

Під час подій Революції гідності у військову частину від влади прийшла телеграма-повідомлення у вигляді звернення військових із закликом до вищого керівництва і президента «забезпечити порядок». Підписання такого документу означало б згоду з діями влади по придушенню повстання, або й готовність до участі у придушенні. Командування, офіцерський склад і бійці відмовилися його підписувати.

Євген Подолянчук відбув на виконання завдань із захисту цілісності держави у числі перших, ще до початку відкритих бойових дій. Спершу виконував завдання по захисту деяких важливих об'єктів, потім — захисту державного кордону від зовнішньої агресії. У квітні 2014 року був направлений в складі свого загону в Донецький аеропорт.

Під час оборони аеропорту демонстрував кмітливість та навички лідера. У будівлі старого терміналу Донецького аеропорту, який ще до початку боїв утримували бійці загону спецпризначення, власноруч намалював десятки пам'яток-нагадувань з військової справи — тактики, теорії, основ психології, — та розвісив на видних місцях, для того щоб усі бійці мимохіть повторювали, запам'ятовували та вивчали життєво важливі навички.

У першому бою за Донецький аеропорт 26 травня Євген працював на найвіддаленішому посту, у складі його групи були снайпери, кулеметник та розрахунок зенітки ЗУ-23-2 десантників 25-ї бригади. Після сповіщення в ефірі о 15:00 дня про висування бойовиків до ДАП, прийняв рішення висунутися на позиції для прикриття вогнем Нового терміналу, який на той час служба безпеки аеропорту не дозволяла займати військовикам, — Євген припускав що саме він буде головною ціллю штурму росіян. За спогадами побратима, позивний Ден, Євген Подолянчук працював на найнебезпечнішій позиції, зі злітної смуги, без жодного укриття. Після початку бою їх накрили АГС-ами і стрілецькою зброєю. Сам Євген пояснив, що їх позиція була на віддалі, тому прицільно з цієї зброї бойовики по ним бити не могли. Із розвитком бою, він зі своєю групою змінював увесь час позиції та діяв за обставинами.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg 1. Євген в ДАП
Searchtool.svg 2. Євген в ДАП
Searchtool.svg 3. Євген в ДАП

За спогадами побратима, позивний Турист, у терміналах з бійцями не було спершу медиків, а з часом почали з'являтися поранені. ДАП тоді був у повному оточенні, проте разом з Євгеном вони облаштували зразковий медпункт, прочесавши усі термінали, та зібравши усі наявні ліки. Євген за допомогою випадково знайденої у розбитому кафе стрічки наклейок-цінників, по всьому терміналу розклеїв знаки червоних хрестів і стрілочок, що позначали шляхи можливої евакуації поранених до медпункту. В майбутньому, коли підрозділи мінялися по ротації та часто не були знайомі з терміналами, ці позначки навіть у розпал бою дозволяли координувати порятунок поранених.

Після деблокади аеропорту і прориву українських військ до Пісок, провів на своїй «Ниві» до аеропорту колону танків.

14 вересня 2014 року Євген з бійцями вийшов на завдання по виставленню мінних загорож проти танків на позиції «Єнот».[3][4] Групу українських бійців затисли ворожим вогнем з близької відстані у будівлі. Незабаром на даху у ній почалася пожежа, а система вентиляції задимила усі приміщення. Спецпризначенці мали покинути будівлю і повертатися під обстрілом, проте на зворотному шляху Євген з двома бійцями вирішив все ж закласти міни на випадок, якщо їх переслідуватиме танк. Євген отримав осколкове поранення в голову, помер під час евакуації з Донецького аеропорту.[5]

Прощання[ред.ред. код]

18 вересня 2014 року в Будинку офіцерів Черкас відбулося прощання з Євгенієм Подолянчуком. Провести героя в останню дорогу прибули керівники Черкаської області та міста Черкаси, військове керівництво, побратими, рідні, колишні однокласники, друзі та близькі[6].

Поховали Євгена Подолянчука у селі Крутьки Черкаської області[7]. Попрощатися з Євгеном Подолянчуком прийшли громада села, близькі та рідні, керівництво та члени Національної скаутської організації «Пласт» з різних регіонів України, побратими[8].

Нагороди та вшанування[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. «НІХТО КРІМ НАС» — фільм про Євгена Подолянчука // PlastFilms, 24 вересня 2015
Nuvola apps kaboodle.svg 2. Останнє інтерв’ю Євгена Подолянчука // Перший Національний, 7 серпня 2014
  • 11 серпня 2014 року Наказом Міністра оборони України нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани».
  • 18 вересня 2014 року Головна Пластова Булава на подання Крайової Пластової Ради України надала Євгену Подолянчуку найвищу нагороду в Пласті — «Залізний пластовий хрест за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави».[7]
  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України 6 жовтня 2014 року нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений посмертно відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та Почесною грамотою Черкаської обласної державної адміністрації і обласної ради.[9], а також пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно).
  • 24 вересня 2015 року посмертно присвоєно чергове військове звання — капітан.
  • Указом № 13 від 10 лютого 2016 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).
Пам'ять
  • На честь Євгена Подолянчука у Черкасах було перейменовано вулицю Нижню Комсомольську.[10]
  • 15 вересня 2016-го у черкаській спеціалізованій школі № 3 відкрито меморіальну дошку випускнику Євгену Подолянчуку.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]