Полтавське вище зенітне ракетне командне училище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


академічна установа
Полтавське вище зенітне ракетне командне училище імені М. Ф. Ватутіна
(ПВЗРККУ)
Значок випускника ПВЗРККУ (проект)
Засновано 30 червня 1941 року — 18 липня 1995 року (розформоване)
Курсантів: понад 12,5 тис. випускників
Веб-сайт: pzaku.net/homepage/
Юридична адреса: Полтава, вул. Соборності, 42

Полтавське Червонопрапорне вище зенітне ракетне командне училище імені генерала армії М. Ф. Ватутіна (скорочено ПВЗРККУ) — вищий військовий навчальний заклад СРСР і України. Здійснював підготовку офіцерів з вищою військово-спеціальною освітою для частин і з'єднань протиповітряної оборони сухопутних військ.

Архітектурний комплекс[ред.ред. код]

Будинок Петровського Полтавського кадетського корпусу, початок 20 століття

Основна територія ПВЗРККУ розташовувалася в комплексі будівель колишнього Полтавського кадетського корпусу в центральній частині Полтавиі який складає частину єдиного архітектурного ансамблю Круглої площі. Головний будинок зведено у 18351840 роках в стилі пізнього класицизму за проектом архітектора М. І. Бонч-Бруєвича. Це найбільший будинок серед споруд ансамблю площі (довжина головного фасаду — 132 метри).

На території, де пізніше розміщалося училище з 1840 по 1919 рік знаходився Петровський Полтавський кадетський корпус, потім, у 1920 році у будинку розмістилася піхотна школа, в якій у 19201922 роках навчався майбутній радянський воєначальник, генерал армії, Герой Радянського Союзу Микола Федорович Ватутін. Влітку 1958 року в комплексі будівель розташоване Полтавське зенітне артилерійське Червонопрапорне командне училище (ПЗАКУ).

Історія училища[ред.ред. код]

Дніпропетровське артилерійське училище (1941—1957 роки)[ред.ред. код]

Училище було сформоване в перші дні Великої вітчизняної війни, 30 липня 1941 року на базі Дніпропетровських артилерійських курсів удосконалення командного складу РККА. Однак вже 3 серпня курсанти — вчорашні школярі і студенти Дніпропетровських вишів були направлені на передову.

Більше двадцяти днів особовий склад училища відбивав атаки противника, захищаючи місто, вів стримуючі бої на різних ділянках фронту 6-ї армії. За період боїв з 3000 курсантів в строю залишилося близько 150 чоловік. За виявлені доблесть і героїзм вчинені в кровопролитних боях серпня-вересня 1941 року орденами і медалями були нагороджені 88 курсантів і офіцерів училища.

1995 рік. Останнє шикування училища. Прощання з Бойовим прапором.

23 серпня 1941 року залишки особового складу училища були відкликані з фронту і направлені в Томськ, де училище проіснувало до 15 липня 1944 року. Перший випуск офіцерів відбувся 23 лютого 1942 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року «за стійкість і мужність, виявлену в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками» училище було нагороджене орденом Червоного Прапора, а 9 травня 1965 Президія Верховної Ради УРСР нагородила училище пам'ятною медаллю «20 років з дня визволення Радянської України від фашистських окупантів».

Після визволення України, в липні 1944 року училище передислоковане знову в Дніпропетровськ, де до 1958 року продовжувало готувати офіцерів артилеристів: за роки війни в училищі підготовлені 4,5 тисячі офіцерів. Десятеро з них — К. Ф. Бєлошапкін, В. М. Белоус, В. М. Безукладников, О. Д. Галецький, Ф. С. Клейбус, М. В. Лебедєв, М. П. Лопач, О. О. Поздняков, Є. І. Стерин і М. М. Юр'єв удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Полтавське зенітне ракетно-артилерійське (1958—1995 роки)[ред.ред. код]

2001 рік. 60-річчя училища. Зустріч ветеранів і випускників.

Влітку 1957 року Дніпропетровське артилерійське училище змінило місце дислокації — передислоковане в Полтаву. З 1958 року це Полтавське зенітне артилерійське командне Червонопрапорного училище (ПЗАКУ).

У 1968 році, у зв'язку зі зміною профілю на підготовку фахівців для військової ППО училище перейменоване у вище зенітно-артилерійське. Разом з цим йому присвоєне ім'я випускника Полтавської піхотної школи, Героя Радянського Союзу генерала армії М. Ф. Ватутіна.

23 травня 1973 року наказом Міністра оборони СРСР училище перейменовано в Полтавське вище зенітне ракетне командне Червонопрапорного училище імені генерала армії Ватутіна М. Ф. Причиною чому став початок підготовки в ньому офіцерів зенітно-ракетного профілю. Освоєння новітніх зразків зенітно-ракетної техніки зробило училище одним з найпотужніших навчальних закладів у системі ППО сухопутних військ. Всього в повоєнні роки училище підготувало більше ніж 12,5 тисяч висококваліфікованих офіцерів, п'ятнадцять генералів. Авторитет училища був настільки великий, що навіть після розпаду СРСР, Росією і Казахстаном висувалися пропозиції про спільне його використання.

Училище розформоване в 1995 році відповідно до Директиви Міністра оборони України № 133 від 25 липня 1992 року. Останній випуск в училищі відбувся 18 липня 1995 року. Бойовий Прапор частини зданий в Національний музей історії України у Другій світовій війні в жовтні 1995 року.

Техніка і озброєння[ред.ред. код]

ЗСУ-23-4 «Шилка»
ЗРГК 2К22 «Тунгуска»

Підготовки курсантів ПВЗРККУ велася за двома основними профілями фахівців військової ППО — зенітні артилерійські комплекси і зенітні ракетні комплекси.

Основні види техніки і озброєння, що вивчалися в ПВЗРККУ:

Серед випускників[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]