Кругла площа (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кругла площа
Полтава
Домінантою ансамблю площі є монумент Слави,встановлений у її геометричному центрі

Домінантою ансамблю площі є монумент Слави,
встановлений у її геометричному центрі
Історичні відомості: колишні назви
Олександрівська площа
Загальні відомості
Протяжність діаметр 345 м, площа — 9,3 га
(у тому числі парк — 6 га)
Координати 49°35′22″ пн. ш. 34°33′05″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55139° сх. д. / 49.58944; 34.55139Координати: 49°35′22″ пн. ш. 34°33′05″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55139° сх. д. / 49.58944; 34.55139
Транспорт
Тролейбуси 1, 4, 5, 12, 15
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі

Позначки до схеми внизу: 1. Будинок кадетського корпусу
2. Будинок віце-губернатора
3. Будинок цивільного губернатора (зараз УБОЗ УМВС)
4. Будинок губернських державних установ (Полтавська міська рада)
5. Дворянське зібрання (кінотеатр імені І. П. Котляревського)
6. Головпоштамт
7. Будинок Малоросійського поштамту (Мала академія мистецтв імені Р. О. Кириченко)

8. Будинок генерал-губернатора (Обласна рада профспілок)
Пам'ятники Монумент Слави (в центрі)
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Кругла площа (Полтава).png
На карті населеного пункту
commons:Кругла площа у Вікісховищі

Кру́гла пло́ща (стара назва — Олекса́ндрівська) — історичний майдан у Полтаві, композиційний центр і символ міста. Пам'ятка містобудування і архітектури національного значення[1]. Основа класичного архітектурного ансамблю площі закладена в 18051841 роках. У 18401842 роках центральна частина площі, засаджена деревами, перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями — Корпусний сад. Композиційне завершення площа отримала в 19451969 роках після відбудови.

Архітектурний ансамбль площі[ред.ред. код]

Ансамбль Круглої площі є одним з найвизначніших архітектурних комплексів України в стилі російського класицизму[2] і єдиним на пострадянському просторі композиційно завершеним архітектурним ансамблем доби губернського класицизму[3].

Сучасний ансамбль площі — це відновлений і реставрований у 19451969 роках (з певними змінами і доповненнями) архітектурний комплекс зруйнованої під час Другої світової війни колишньої Олександрівської площі середини XIX сторіччя, реалізований за проектом місцевих архітекторів Л. С. Вайнгорта і Д. М. Литвинцева (1944). У відродженому ансамблі втілені характерні риси і прогресивні способи російської та української архітектури і містобудування[2].

Площа в плані кругла[4], діаметром 375 метрів (загальна площа близько 10 га), з вісьмома радіусами вулиць, що розходяться[2].

Композиційний центр площі — також круглий у плані Жовтневий парк (інша назва Корпусний сад) площею 6 га. Парк розрізають вісім радіальних алей, чотири з яких головні. Домінантою ансамблю площі є 16-метровий монумент Слави (висота загальна 16,61 м, колони з капітеллю 10,35 м), встановлений у геометричному центрі парку[3]. Пам'ятник в центрі площі традиційно вважається одним із символів Полтави.

По колу площі розташовано вісім адміністративних споруд і житлових будинків — по одному в кожному секторі, — збудованих в єдиному класичному стилі з класицистичним і неоренесансним декором[5]. Сім з восьми будинків (крім будівлі Головпоштамту, яка зведена у 1957 році і остаточно завершила формування цілісного ансамблю площі[6]) — пам'ятки архітектури.

Винятковою особливістю Круглої площі є те, що проекти «зразкових будівель губернських міст», розроблені в стилі губернського класицизму професором архітектури А. Д. Захаровим на початку XIX сторіччя, були зібрані воєдино тільки в Полтаві. Площа вважається єдиним у світі цілісним класицистичним ансамблем круглої площі, збудованим в єдиному стилі[7].

Історія[ред.ред. код]

Олександрівська площа, названа так на честь тодішнього російського імператора Олександра I, почала забудовуватись у 18051811 роках за планом, розробленим губернським архітектором, випускником московської архітектурної школи, Михайлом Амвросимовим[3]. Героїчний масштаб, створюваний великим ордером головних фасадів будівель, їхня ієрархічна підпорядкованість та сувора стильова єдність архітектурних елементів площі мали на меті найповніше виявити головну художню ідею ансамблю — уславлення російської імперської величності[8].

Наприкінці XVIII — початку XIX століть у Росії широко велися роботи з переоблаштування старих провінційних міст з урахуванням столичного містобудівного досвіду. Особлива увага приділялася губернським містам. У 1802 році утворилася Полтавська губернія, при губернському управлінні були створені будівельна і губернська креслярська експедиції. А в 1803 році розроблений регулярний план розбудови Полтави як адміністративного центру новоутвореної губернії на 18041805 роки[5][9].

Амвросимов запропонував полтавському генерал-губернатору Олексію Куракіну розмістити адмінбудівлі західніше історичного центру міста (яким була Соборна площа на Івановій горі), на місці, де, згідно з переказами, полтавці зустрічали царя Петра І та його армію після Полтавської битви[3]. За пропозицією архітектора, площа мала бути круглою, що відповідало на той час радіальному трасуванню шляхів, які в XVII — на початку XIX століть розходилися від міської брами на Київ, Костянтиноград, Кременчук, Москву, Новоросійськ і Харків. У XVIII столітті в цій місцевості був Ярмарковий вигін, тому на новій площі первісно планувалося також розмістити лавки для продажу дьогтю й вина[5].

У зв'язку з наближенням 100-річчя Полтавської битви виникла ідея на відзнаку цієї події спорудити монумент, місце для якого визначили на головній площі, а адміністративні будівлі розташувати довкола нього по колу. Більшість будинків передбачалося побудувати за типовими проектами «зразкових будівель губернських міст» (так звані «апробовані проекти»), розробленими в Петербурзі під керівництвом відомого російського архітектора Адріяна Захарова[9].

Ідеалізований вигляд Олександрівського майдану в Полтаві. Гравюра 1808 року
Ідеалізований вигляд Олександрівського майдану в Полтаві. Гравюра 1809 року

Проект площі було затверджено в 1805 році, в 1806 році розроблено «Генеральне положення казенних будівель на полі Олександрівської площі», де позначені обриси всіх будівель, за винятком будинку генерал-губернатора, для якого залишили місце в північно-західному секторі. Проектом передбачалося побудувати губернські державні установи, будинок цивільного губернатора, будинок віце-губернатора, Малоросійський поштамт, Дворянське зібрання, повітові державні установи, губернську гімназію[5].

Будівництво більшості будинків було здійснене протягом 18061811 років. Домінантою ансамблю став пам'ятник Слави, встановлений у геометричному центрі площі на місці перетину осей восьми радіальних вулиць і головних осей симетрії всіх розташованих по периметру споруд. Відкритий 27 червня 1811 року, монумент замикав перспективи вулиць, спрямованих на головні містобудівні домінанти старого міста: Успенський собор, Хрестовоздвиженський монастир, парафіяльні церкви. Все це забезпечувало композиційну цілісність ансамблю, його органічне включення в історично сформоване середовище[5].

Монумент слави в Корпусному саду

Згодом ансамбль площі зазнав суттєвих змін. Так, щоб нейтралізувати невідповідність висоти забудови розмірам площі, в 1820-х роках центральне коло розбили доріжками на чотири сектори, створивши палісадники з клумбами. У 1830-х роках влаштовано сквер з радіальними алеями. Дещо пізніше зведено Поштамт і Дворянське зібрання, проект гімназії лишився не реалізованим, натомість на її місці в 18351840 роках споруджено Полтавський кадетський корпус[5].

«Регулярний план», за яким велося будівництво центральних вулиць міста, передбачав його переоблаштування на зразок «в малому вигляді Санкт-Петербурга». Цей амбітний план вдався лише частково: у центральній частині Полтави вулиці перетинаються лише під прямим кутом, утворюючи прямокутники кварталів, а Кругла площа на вигляд схожа на один з куточків старого Петербурга[9]. Головними особливостями, які вплинули на формування ансамблю площі, стали її великі розміри, вільна симетрична забудова прилеглих кварталів за принципом поміщицької садиби з головним корпусом по осі та службами по боках, органічний взаємозв'язок, стильова єдність при різноманітності індивідуальних рішень. Всі будівлі мали два основних поверхи, підняті на високий рустований цоколь. Композиційному об'єднанню ансамблю сприяв великий масштаб колонних портиків і чергування будинків з акцентованими трикутними фронтонами і без них з горизонтальними аттиками. Добре помітно, що кожна зі споруд відрізняється розмірами і декором відповідно до рангу свого господаря. Проте принципи функціонального зонування і планування будівель були спільними: головним був бельетаж, де розміщалися парадні зали, приймальні й кабінети; на 2-му поверсі — житлові апартаменти, у цоколі — приміщення обслуги. Це виявлялося ззовні архітектурним членуванням фасадів. Характерною рисою, яка не збереглась в архітектурі площі, була відсутність входів у них з боку площі — всі парадні входи були на дворових фасадах. У цьому виявлявся вплив традиційних принципів формування поміщицького садибного будинку. Найбільшою спорудою ансамблю був кадетський корпус, який займав весь фронт площі між двома радіальними вулицями. Своєю важкою масою і прямолінійністю постановки, без врахування криволінійного периметру площі, він і досі дещо порушує просторову врівноваженість загальної композиції[5].

Полтавська жіноча художньо-реміснича школа імені С. С. Хрульова

У другій половині XIX століття деякі будинки площі зазнали реконструкції: головний корпус і флігелі поштамту було об'єднано в одну споруду з неоренесансним декором, добудовано за проектом харківського архітектора Данилова губернські державні установи. Серйозний дисонанс внесло спорудження у 19111913 роках на місці повітових державних установ художньо-ремісничого училища імені Хрульова у формах модерну[5].

У 1840-х роках площа вперше обсаджена екзотичними деревами, завезеними з-за кордону — пірамідальними тополями. У 1881 році сквер у центрі площі був огороджений чавунною литою огорожею, у 1886 році висаджено дерева. Коли вони розрослися, Кругла площа перетворилася на парк з кільцевою магістраллю та радіальними алеями[3].

1842 року «височайшим повелінням» Олександрівський сад передано Петровському кадетському корпусу, відтоді його нова назва — Корпусний парк (інколи — Корпусний сад). У 1880 році парк подаровано місту. Це був єдиний із трьох парків тодішньої Полтави, загальнодоступний для всіх городян, позбавлений вхідної плати, в якому на вихідні грав духовий оркестр. За часів Української Народної Республіки парк отримав назву Мазепиного гаю, а з 1920-х років став Жовтневим парком[3].

Архітектурний ансамбль Круглої площі на початку XX століття

Будинок Полтавського дворянського зібрання.jpg Будинок Полтавських губернських присутственних місць.jpg Будинок Полтавського генерал-губернатора.jpg Петровський Полтавський кадетський корпус.jpg

Під час Другої світової війни ансамбль площі був практично зруйнований — від будинків залишилися лише муровані «коробки», а дахи, перекриття, вікна і двері були знищені пожежами. Після визволення Полтави, в 1944 році було оголошено Всесоюзний конкурс на реконструкцію площі, на який представили багато робіт. Переважна більшість авторів пропонувала знести ансамбль і на його місці збудувати сучасний у стилі сталінського ампіру. Деякими проектами пропонувалося зробити площу квадратною, залишити тільки монумент Слави. На наше щастя переміг проект авторської групи полтавських архітекторів під керівництвом Л. С. Вайнгорта і Д. М. Литвинцева за участі М. І. Лябчука, М. Ю. Онищенка і П. П. Черняхівця, яка запропонувала ретельно відреставрувати весь класицистичний ансамбль, а втрати доповнити будівлями в тій же стилістиці[6].

Проект був реалізований протягом 19451963 років. Більшість споруд відновлено в первісному вигляді за архівними кресленнями, але з внутрішнім плануванням, яке диктувалося новими функціональними вимогами. В ході реконструкції були усунуті стилістичні похибки минулого. Наприклад, будинок міськкому партії — колишній будинок Малоросійського поштамту, а нинішньої школи мистецтв, — в середині XIX століття був реконструйований, внаслідок чого його зовнішній вигляд отримав барокове рішення. І тільки після війни будівлі було повернуто історичну стилістику із колонадою та портиком[6].

У 1957 році споруджено Полтавський будинок зв'язку, який завершив формування класицистичного ансамблю площі: на тому місці, де тепер розташований центральний вхід до поштамту, до війни стояв маленький півтораповерховий будиночок повітових державних установ. Ліворуч, на розі вулиці 1100-ліття Полтави, — будинок художньо-ремісничої школи імені Хрульова, який за стилістикою зовсім не відповідав загальному стилю ансамблю Круглої площі. Під час війни будинок повітових державних установ майже повністю було зруйновано, а будинок Хрульова хоч і постраждав, але залишився. Коли вирішувалося питання формування цілісності ансамблю зруйнованої площі, будинок художньо-ремісничої школи органічно включили до загальної композиції новопроектованого поштамту. А його стилістику, декор та елементи фасаду змінили на класицистичні. Цим було завершено ансамбль, строго витриманий в єдиному стилі[6].

У 20082009 роках, до 300-річчя Полтавської битви, транспортна розв'язка Круглої площі була реконструйована — за проектом архітекторів В. Тригубова, В. Вадімова та С. Петера, з боку вулиць 1100-річчя Полтави і Соборності побудовані зручні комплексні підземні переходи до Корпусного саду, з виходами, які підкреслюють загальний стиль площі, а також сучасний підземний торговельно-розважальний комплекс «Злато місто» (зменшений аналог відомого київського «Глобуса»)[10].

Кругла площа — найцінніший елемент архітектурної спадщини Полтави. На жаль, у наш час унікальна історична пам'ятка знову може бути втрачена. Частина об'єктів поступово руйнується. З семи будинків, які входять до ансамблю Круглої площі, чотири перебувають в аварійному стані[11]. Найбільших руйнувань зазнає домінанта північного сектора площі — Будинок кадетського корпусу: у липні 1995 року відбувся останній випуск Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища, яке розташовувалося у приміщеннях Кадетського корпусу, і з того часу триває руйнація історичної споруди. Становище пам'ятки погіршувалось зі зміною його форми власності в 2004 році. Нарешті, в 2012 році будівля була переведена в комунальну власність. Однак досі громаді не пред'явлено плану її рятування. На думку фахівців чергової зими рештки колишньої гордості міста можуть не пережити[12][13][14]. Не в кращому стані кінотеатр імені Котляревського, розташований у будинку Дворянського зібрання — будівля кінотеатру розсипається на очах[15]. Капітального ремонту конче потребують також Мала академія мистецтв імені Раїси Кириченко (будинок Малоросійського поштамту) та Обласна рада профспілок (будинок генерал-губернатора)[11].

Транспортне сполучення, проїзд[ред.ред. код]

Кругла площа — не тільки композиційний центр міста, а й важлива транспортна розв'язка. Кільцева магістраль по колу Корпусного саду — вулиця Соборності. До площі радіально примикають також вулиці Театральна, В'ячеслава Чорновола, Монастирська, 1100-річчя Полтави, Лідова.

Зупинки громадського транспорту — «Корпусний парк» (біля кінотеатру імені Котляревського) і «Будинок зв'язку» (поруч з Головпоштамтом). Транспорт: тролейбуси № 1, 4, 5, 12, 15; автобуси № 2, 6, 7, 10, 19 (19а), 20, 21, 23/24, 25, 27, 33, 38, 43, 44, 50, 51, 52, 56; маршрутні таксі № 18, 22, 22/4, 26, 29, 30, 31, 32, 36, 37, 41, 42, 46, 48, 53, 54, 57, 58, 60, 62, 66[16].

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Комплекс пам’яток Круглої площі внесений до Державного реєстру національного культурного надбання під № 577[1].

Композиційним центром площі є пам'ятка садово-паркового мистецтва — Жовтневий парк, або Корпусний сад[17].

Панорама Круглої площі й Жовтневого парку з центральної точки

Як окремі об'єкти культурної спадщини до Реєстру також внесені елементи ансамблю[1]:

Охоронний номер Найменування пам'ятки Рік спорудження/відбудови Адреса, координати Зображення
577/1, 160010-Н Монумент Слави 1811 вул. Соборності, Жовтневий парк
49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.5895583° пн. ш. 34.5511750° сх. д. / 49.5895583; 34.5511750
Украина, Полтава - Корпусный сад 10.jpg
577/2 Будинок Малоросійського поштамту 1809/1963 вул. Соборності, 35
49°35′19″ пн. ш. 34°32′56″ сх. д. / 49.58861° пн. ш. 34.54889° сх. д. / 49.58861; 34.54889
Poltava Post Office (School of the art).JPG
577/3 Будинок Полтавських губернських державних установ 1811/1952 вул. Соборності, 36
49°35′21″ пн. ш. 34°33′12″ сх. д. / 49.589278° пн. ш. 34.5535889° сх. д. / 49.589278; 34.5535889
Будинок колишніх Полтавських губернських присутственних місць.jpg
577/4 Будинок Полтавського генерал-губернатора 1811/1960 вул. Соборності, 37
49°35′23″ пн. ш. 34°32′55″ сх. д. / 49.5899972° пн. ш. 34.5486444° сх. д. / 49.5899972; 34.5486444
DSC08256-Жовтнева,37.JPG
577/5 Петровський Полтавський кадетський корпус 1840/1950-ті вул. Соборності, 42
49°35′27″ пн. ш. 34°32′59″ сх. д. / 49.5909361° пн. ш. 34.5499083° сх. д. / 49.5909361; 34.5499083
Poltava Cadet School.JPG
577/6 Будинок Полтавського дворянського зібрання 1810/1947 вул. Соборності, 31
49°35′17″ пн. ш. 34°33′08″ сх. д. / 49.5881333° пн. ш. 34.5524556° сх. д. / 49.5881333; 34.5524556
Poltava Dvoryanske zibrannya.JPG
577/7 Будинок Полтавського цивільного губернатора 1811/1956 вул. Соборності, 38
49°35′25″ пн. ш. 34°33′11″ сх. д. / 49.5905139° пн. ш. 34.5532500° сх. д. / 49.5905139; 34.5532500
DSC08252-Жовтнева,38.JPG
577/8 Будинок Полтавського віце-губернатора 1811/1956 вул. Соборності, 40
49°35′28″ пн. ш. 34°33′06″ сх. д. / 49.5911500° пн. ш. 34.5518361° сх. д. / 49.5911500; 34.5518361
Poltava House deputy governor.JPG

Цікаві факти[ред.ред. код]

Серед дослідників побутує думка, що за первісним задумом архітектора, ансамбль Круглої площі мав стати таким собі «малим Петербургом» — зменшеною копією Двірцевої площі в Санкт-Петербурзі зі своєю «Олександрівською колоною» — монументом Слави в фокусі[18][19]. Але, зрештою, на відміну від закутої в граніт петербурзької Двірцевої, композиційним центром полтавської центральної площі став зелений парк. При цьому, коли говорять про Полтаву як «Петербург у мініатюрі» в цілому, зовсім нехтується хронологія розбудови обох площ, відмінний концептуальний підхід у розробці планування центральної частини обох міст, зумовлений геоландшафтним фактором: радіально-кільцеве планування в умовах ворсклянської правобережної тераси та лінійно-магістральне планування обабіч невських рукавів[3].

Разом з Білою альтанкою, Хрестовоздвиженським монастирем, будинком губернського земства, Спаською церквою, полем Полтавської битви та будинком Дворянського і Селянського банків Кругла площа визнана одним з «семи чудес Полтави»[18].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Перелік пам'яток архітектури національного значення Полтавської області. Сайт «Охорона культурної спадщини Полтавщини». Процитовано 2013-09-23. 
  2. а б в Архітектурний ансамбль Круглої площі в Полтаві. Сайт Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради. Процитовано 2013-09-19. 
  3. а б в г д е ж Архітектурний ансамбль Круглої площі. Сайт «Полтава туристична». Процитовано 2013-09-19. 
  4. Геометричний круг — досить рідкісна форма площ. Крім Полтави світова архітектура знає круглі в плані площі в Баті (17541764), Шо (1773), Касселі (кінець XVIII сторіччя) і Пожезі (18301840).
  5. а б в г д е ж и Кругла площа. Сайт Бориса Тристанова «Історія Полтави». Процитовано 2013-09-20. 
  6. а б в г Любов Приймак (14.04.2010). Класицизм для Полтави — це візитівка, частина архітектурного обличчя міста. Інтерв'ю з Валерієм Трегубовим. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-19. 
  7. Любов Приймак (5.04.2010). Полтавська Кругла площа — єдина у світі за цілісністю і стилем. Інтерв'ю з Валерієм Трегубовим. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-19. 
  8. Кругла площа // Пам'ятки архітектури та містобудування України. — К. : Техніка, 2000. — С. 196—197.
  9. а б в Кругла площа. Сайт «Полтава історична». Процитовано 2013-09-20. 
  10. Туристсько-краєзнавчий маршрут «Полтавський арбат». Сайт Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради. Процитовано 2013-09-22. 
  11. а б Георгій Волошин (18.01.2013). У центрі Полтави руйнуються історичні пам'ятки. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-20. 
  12. Наталка Москаленко (9.06.2013). Кругла площа у Полтаві — перлина міста, яка програла війну грошам. Сайт «Полтава сьогодні». Процитовано 2013-09-20. 
  13. Ян Пругло; Евгений Асауленко (27.11.2012). Что скрывают стены Кадетского корпуса в Полтаве (рос.). Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-20. 
  14. Андрій Петров (27.08.2013). Для петиції щодо порятунку Кадетського корпусу не вистачає 4 тисяч підписів. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-20. 
  15. Андрій Мирошниченко (12.07.2012). Кінотеатр Котляревського у Полтаві розсипається на очах. Інтернет-видання «Полтавщина». Процитовано 2013-09-20. 
  16. Маршрути громадського транспорту Інформація Полтавської міської ради.
  17. Території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення. Полтавський район. Сайт Держуправління екоресурсів в Полтавській області. Процитовано 2013-09-23. 
  18. а б Сім чудес Полтави. Сім чудес України. Регіональні проекти. Процитовано 2013-09-19. 
  19. Цікаві факти. Архітектура. Сайт Welcome to Poltava. Процитовано 2013-09-19. 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]