Політичні партії Ізраїлю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В Ізраїлі діє багатопартійна система, при якій жодній партії не вдається отримати абсолютну більшість у парламенті (кнесеті).

Історична довідка[ред. | ред. код]

Ізраїльська багатопартійна система склалася ще до проголошення держави в 1948 р. Основну силу в початковий період становили партії соціалістичного спрямування (такі як «МАПАЙ»). Існували також праві партії «сіоністів-ревізіоністів» — «Ецель», і що відкололася від нього «ЛЕХІ». Крім політичної боротьби за незалежність, підпільні військові організації як соціалістів — «Хагана», так і ревізіоністів, вели боротьбу проти англійських окупаційних властей військовими методами[1][2].

Після утворення Держави Ізраїль на базі «Ецеля» була створена партія «Херут», яка програла на виборах партії «МАПАЙ», лідер якої Давид Бен-Гуріон став прем'єр-міністром Ізраїлю. Серйозну силу становила на початку 50-х років і партія «МАПАМ», що стояла на крайніх лівих прорадянських позиціях. Партії «ревізіоністів» («Херут») і ліберально-буржуазного напрямку перебували в опозиції уряду.

Напередодні Шестиденної війни (1967) в уряд національної єдності (ПНІ) увійшов Менахем Бегін — лідер опозиційного блоку «ГАХАЛ», створеного на базі «Херута» і «Ліберальної партії». У цей же період стався розкол у Комуністичній партії Ізраїлю. Частина керівників партії (Мікуніс і Сне) підтримали уряд під час військового конфлікту.

В 1977 році до влади прийшов блок «Лікуд» (повна назва — «Національний ліберальний рух»), утворений на основі блоку «ГАХАЛ» приєднаної до нього партій «Мерказ Хофши», «Решима Мамлахтіт» і групи з руху «Ерец Ісраель а-Шолома». «Лікуд» залишався при владі (як головний партнер або в рамках ПНЄ) до 1992 року[2]. З тих пір уряд очолювали як соціалісти-лейбористи з партії «Авода», створеної на базі партії «МАПАЙ», так і національні ліберали — на базі «Лікуда».

У 2005 році після розколу «Лікуда» (причиною стали розбіжності з приводу виведення військ з сектора Газу) виникла нова партія «Кадіма» на чолі з прем'єр-міністром Аріелем Шароном. У 2006 році ця партія перемогла на виборах і сформувала уряд.

Після виборів 2009 року, «Лікуд» сформувала коаліційний уряд з правими і релігійними партіями на чолі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Поділ партій на праві і ліві в Ізраїлі дещо відрізняється від традиційно прийнятого в інших країнах. Партії можна умовно поділити за такими критеріями: ставлення до мирного процесу і ставлення до релігії.

Традиційно, партії, що виступають за мирне вирішення конфлікту з арабами, вважаються лівими; як правило, ці партії (такі як «Авода», «Яхад-Мерец», «Хадаш» і арабські партії) готові на серйозні територіальні поступки. Партії правого спрямування (такі як «Лікуд», «Мафдал-Іхуд Леумі») більш схильні до жорсткої позиції. На даний момент уряд очолює правоцентристська партія «Лікуд», очолювана Біньяміном (Бібі) Нетаньяху.

Релігійні партії[ред. | ред. код]

Релігійні єврейські кола були представлені партіями «ШАС» (релігійна сефардська партія) і блоками «Яхадут ха-Тора» (що складається з двох партій, що представляють ультраортодоксальні течії іудаїзму) і «Мафдал-Іхуд Леумі» (релігійні сіоністи).

Партії російськомовних репатріантів[ред. | ред. код]

Перед виборами 1996 року була утворена партія, яка представляла інтереси численної російськомовної громади — «Ісраель ба-Алія» на чолі з Натаном Щаранськи. Пізніше була утворена також партія «Наш дім — Ізраїль» на чолі з Авігдором Ліберманом. Ці партії в різні роки входили в коаліцію.

В даний час партія «Ісраель ба-Алія» припинила своє існування, об'єднавшись з «Лікудом». Партія «Наш дім — Ізраїль» в кінці 2007 року вийшла з уряду і до виборів 2009 року перебувала в опозиції. В даний час знову входить в урядову коаліцію.

Російськомовні партії, які подали заявки на участь у виборах до Кнесету 19 скликання, в 2013 році:

«Ха-Ісраелім», лідер — Давид Кон

«Міфлегет Калькала», російською «Партія економіки», лідер — Юлія Шамалова-Беркович

Партії представлені в кнесеті[ред. | ред. код]

В кнесеті 20 скликання[ред. | ред. код]

Кнесет 20-го скликання був обраний 17 березня 2015 року.

В кнесеті 19 скликання[ред. | ред. код]

Кнесет 19-го скликання був обраний 22 січня 2013 року.

В кнесеті 18 скликання[ред. | ред. код]

Кнесет 18-го скликання був обраний 10 лютого 2009 року.

В кнесеті 17 скликання[ред. | ред. код]

[3]

Інші партії[ред. | ред. код]

  • «Альо ярок» (івр. עלה ירוק‎, в перекладі «Зелений лист») — політична партія лівого спрямування, що ставить своєю основною метою легалізацію легких наркотиків взагалі і марихуани зокрема. Лідер партії — Боаз Вахтель (івр. בועז וכטל‎). Регулярно бере участь у виборах в Кнесет, але жодного разу не пройшла електоральний бар'єр у 2 мандати[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З. Гейзель, 2001, с. I.7. Провозглашение государства Израиль // I. Краткий исторический очерк
  2. а б З. Гейзель, Приложение 5, 2001
  3. Действующие Фракции кнессета
  4. (сайт партии: http://ale-yarok.org.il/(івр.)(англ.))

Література[ред. | ред. код]