Понорниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Понорниця
Ponornitsa selo coa 1749.gif
Герб
Понорниця.jpg
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Коропський район
Рада Понорницька селищна рада
Код КОАТУУ: 7422255500
Основні дані
Засноване 1654
Статус з 1960 року
Площа 7,64 км²
Населення 2 178 (01.01.2016)[1]
Густота 312,17 осіб/км²
Поштовий індекс 16221
Телефонний код +380 4656
Географічні координати 51°43′04″ пн. ш. 32°51′01″ сх. д. / 51.71778° пн. ш. 32.85028° сх. д. / 51.71778; 32.85028Координати: 51°43′04″ пн. ш. 32°51′01″ сх. д. / 51.71778° пн. ш. 32.85028° сх. д. / 51.71778; 32.85028
Водойма Річка Багачка
Відстань
Найближча залізнична станція: Короп
До станції: 32 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 146 км
Селищна влада
Адреса 16220, Чернігівська обл., Коропський р-н, смт Понорниця, вул. Довженка, 18
Голова селищної ради Василець П. О
Карта
Понорниця is located in Україна
Понорниця
Понорниця
Понорниця is located in Чернігівська область
Понорниця
Понорниця

Commons-logo.svg Понорниця у Вікісховищі

Поно́рниця — селище міського типу Коропського району Чернігівської області України. Розташоване на обидвох берегах річки Багачки.

Назва[ред.ред. код]

Назва селища походить від слова «Понора», яке має 2 значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; друге — яр.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про Понорницю як поселення відноситься до 1618 року. Після національно-визвольної війни українців 1648—1654 років Понорниця становиться сотенним містом. Вперше Понорницька сотня згадується в документах 1654 року у складі Ніжинського полку. При адміністративному реформуванні Ніжинського полку у 1663 році Понорницька сотня була включена до складу Чернігівського полку, у якому і перебувала незмінно до 1781 року. Козаки сотні брали участь у воєнних діях.

Перша школа в містечку Понорниця була відкрита в 1864 році і називалася Народне училище, на той час друге в Чернігівській губернії. В 1897 році в містечку було 932 двори і тут мешкало 4 782 особи. Працювали більше 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдва Богородиці (1793 р.) і кам'яна Михайлівська (1828 р.), які були закриті при комуністичному режимі на початку ХХ століття.

Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.

Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. В містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена комуністична влада. В 1923 році був утворений Понорницький район. Перший колгосп в Понорниці організували в 1928 році. Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. В 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив.

В роки війни 1271 житель селища боровся проти німецько-фашистських захватчиків на фронтах Другої Світової війни, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 жителів селища Понорниця. В 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини в 1943 році від німців комуністи знову почали відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.

Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 чоловік населення. В 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. В 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради передано до складу Коропського району.

В 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована школа. Також проведена газифікація Понорниці. Частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі і Рихлівська дача, ввійшла до складу Мізинського національного парку. В 2016 році населення Понорниці становило 2 178 чоловік.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення[ред.ред. код]

1866 1885 1897 1959 1980 1989 2006 2016
3056 3312 4782 4911 4265 3632 2778 2178

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
98,27 % 1,40 %

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Понорниці:

  • анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології П. А. Загорський (1764—1846),
  • український письменник і етнограф Петро Семенович Кузьменко (1831—1874). Закінчив в 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» та ін.), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
  • академік Дмитро Наливайко.
  • Мануйлович Софія Андріанівна — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 261—266.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.