Потієнко Анатолій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Потієнко Анатолій Юрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 13 серпня 1983(1983-08-13)
с. Придеснянське
Смерть 7 січня 2015(2015-01-07) (31 рік)
с. Новогнатівка
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 1 ОТБр
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потієнко.

Анато́лій Ю́́рійович Потієнко (нар. 13 серпня 1983(19830813), с. Придеснянське, Чернігівська область — пом. 7 січня 2015, с. Новогнатівка, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї колгоспників, 1998 року закінчив Городищанську неповну середню школу (Коропський район). Того ж року розпочав трудову діяльність — у своєму селі, ТОВ «Дружба». 2001 році призваний до лав ЗСУ, Внутрішні війська. Демобілізувавшись, повернувся працювати до свого села. Від 2008 року проживав у селі Валки Прилуцького району. Працював у селянському господарстві місцевого фермера, в Густинському Свято-Троїцькому монастирі, на благоустрої села, згодом — в особистому селянському господарстві.

Мобілізований 31 березня 2014-го, солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, згодом — номер кулеметної обслуги 72-ї механізованої бригади. 23 серпня 2014 року направлений у зону бойових дій.

Загинув 7 січня 2015-го на блокпосту біля села Новогнатівка від кулі снайпера.

Без Анатолія лишилися дружина, донька 2011 р.н., мама і сестра.

Похований 12 січня 2015 року в селі Боршна, Прилуцький район.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • у селі Городище Коропського району в приміщенні колишньої школи, де навчався Анатолій Потієнко, встановлено меморіальну дошку його честі[2].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 7 січня[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 1 березня 2016 року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Герої Сіверського краю. Т.1, стор. 315
  3. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
  4. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 7 січня на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Потієнко_Анатолій_Юрійович&oldid=34277741