Празький 58-й піхотний полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
58-й піхотний Празький полк
рос. дореф. 58-й пѣхотный Прагский полкъ
58-й Празький полк на переході в Сандепу, Маньчжурія. Не пізніше березня 1905 року
На службі4 лютого 18311918
Країна Російська імперія
НалежністьРосійська імператорська армія
Видсухопутні війська
Типпіхотний полк
У складі15-а піхотна дивізія
Гарнізон/ШтабМиколаїв, Херсонська губернія
Війни/битвиЛистопадове повстання (1830—1831), Кавказька війна, Придушення Угорського повстання (1848—1849), Російсько-турецька війна (1877—1878), Російсько-японська війна, Перша світова війна
Нагородидив. список
Розформовано1918
Знаки розрізнення
Знак
розрізнення
див. список

Медіафайли на Вікісховищі

58-й піхотний Празький полк — піхотна військова частина Російської імператорської армії, сформована у 1831 році. Протягом 1831—1918 років входив до складу 15-ї піхотної дивізії Російської імперії.

Старшинство — 14 лютого 1831 року. Полкове свято — 6 грудня.

Історія

[ред. | ред. код]

Полк був сформований у 1831 році з частин Литовського і Ризького полків. Входив до складу 15-ї піхотної дивізії 8-го армійського корпусу Одеського військового округу[1]. 16 лютого 1831 року до полку приєднано 3-й батальйон Рязького піхотного полку, а 23 лютого 1845 року — 2-й батальйон 51-го єгерського полку, полк приведений до складу шести батальйонів.

16 грудня 1845 року 2-й і 3-й батальйони відраховані на укомплектування Самурського піхотного полку[2], а 10 березня 1854 року в складі полку утворено 7-й і 8-й батальйони. 23 серпня 1856 року 4-й батальйон відокремлено в резервні війська, а батальйони з п'ятого по восьмий розформовано.

25 березня 1857 року полк найменовано Празьким піхотним генерал-ад'ютанта графа Лідерса.

6 квітня 1863 року з 4-го резервного батальйону і безстроково відпускних 5-го і 6-го батальйонів сформовано Празький резервний піхотний полк, що згодом отримав назву 134-го піхотного Феодосійсько полку[3].

25 березня 1864 року полк найменовано 58-м піхотним Празький генерал-ад'ютанта графа Лідерса полком, а 14 лютого 1874 року — 58-м піхотним Празьким полком.

З 1870 року дислокувався в Миколаєві. Починаючи з 1879 року мав чотири батальйони (командири — у чині полковників і підполковників) і 16 рот (ротні командири — капітани).

У штаті числилися командир полку, завідувач господарством, полковий ад'ютант, полковий діловод, полковий скарбник, діловод із госпчастини, командири батальйонів і рот. Крім стройових рот існували: нестройова рота, мисливська команда, очна команда, хлібопекарська команда, лазарет (старший лікар, чотири молодші лікарі, фельдшер), навчальна команда, полковий суд, полкова швальня (кравецька майстерня), завідувачі збройової частини, офіцерської їдальні та полкової бібліотеки, а також полковий капельмейстер.

На початку Першої світової війни 58-й піхотний Празький полк пішов із Миколаєва, а 1917 року його було розформовано[4]. Однак частина солдатів і офіцерів перебралися на Дон і відтворили полк, що став ядром білогвардійської Добровольчої армі під командуванням М. Й. Неженцева[5].

Бойовий шлях

[ред. | ред. код]

У 1831 році полк брав участь у придушенні польського національно-визвольного повстання в містечку Прага в передмісті Варшави, звідки й пішла назва полку, що присвоєна йому в 1855 році[6].

Надалі полк брав участь у війні на Кавказі (1840—1846), у придушенні Угорського повстання у 1849 році[7], в російсько-турецькій війні (1877—1878), в російсько-японській (1904—1905) і у Першій світовій війні[1] на південно-західному, румунському фронтах[6].

Командування

[ред. | ред. код]

Шефи полку

[ред. | ред. код]

Командири полку

[ред. | ред. код]

Бойові відзнаки

[ред. | ред. код]

Знаки розрізнення

[ред. | ред. код]
Опис Знаки розрізнення станом на 1904—1907 роки
Погон Просьба за изготовлением и перемещеним картину! Просьба за изготовлением и перемещеним картину!
Звання Полковник Підполковник Капітан Штабскапітан Поручик Подпоручик Прапорщик
Група Штаб-офіцери Обер-офіцери

Відомі люди, що служили в полку

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б 58-й піхотний Празький полк та освіта й духовність Миколаєва. 58-й піхотний Празький полк та освіта й духовність Миколаєва (PDF). Миколаїв: Чорноморський національний університет імені Петра Могили. с. 1.
  2. Самурский 83-й пехотный полк // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. Феодосийский 134-й пехотный полк // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Ковалева, О. Ф.; Чистов, В. П. (2000). Очарки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала XX века) (рос.). Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
  5. Губская, Т. Н. (2012). Город мраморных ангелов (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 177. ISBN 978-617-576-021-5.
  6. а б Голубченко, Ирина (5 лютого 2021). 58-й пехотный Прагский полк: николаевская «прописка» (рос.). Вечерний Николаев. Процитовано 1 червня 2024.
  7. Темешское ущелье // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)