Пресслер Менахем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пресслер Менахем
Народився 16 грудня 1923(1923-12-16)[1][2][3] (96 років)
Магдебург, Провінція Бранденбург, Вільна держава Пруссія, Ваймарська республіка[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність піаніст, музикант, педагог, музичний педагог, викладач університету
Вчителі Paul Loyonnetd
Відомі учні Laura Mikkolad
Знання мов німецька
Заклад Індіанський університет
Членство Американська академія мистецтв і наук і Beaux Arts Triod
Нагороди

Menahem Pressler (народився 16 грудня 1923 року, Магдебург) — ізраїльсько-американський піаніст.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Після Кришталевої ночі,[4] Пресслер і його найближчі родичі втекли з нацистської Німеччини в 1939 році[5] спочатку до Італії, а потім у Палестину. Його бабусі й дідусі, дядьки, тітки і двоюрідні брати померли в концтаборах.[6]

Його кар'єра розпочалася після того, як він отримав першу премію на Міжнародному конкурсі піаністів ім. Дебюссі в Сан-Франциско в 1946 році. Згодом відбувся його дебют у Карнегі Хол з оркестром Філадельфії під керівництвом Юджина Орманді.[6]

Фото зроблене в студії « Палестинська служба мовлення» в Єрусалимі, липень 1947 року, після виконання фортепіанного концерту Шумана. Pressler стоїть праворуч від мікрофона.

З 1955 року Пресслер[7] викладав на факультеті фортепіано в Школі музики Університету Індіани Джейкобс, де він отримав звання заслуженого професора музики по Кафедрі Чарльза Вебба.[8] Його дебют як камерного музиканта відбувся на Беркширському фестивалі 1955 року, де він виступав як піаніст тріо Beaux Arts, з Даніелєм Гіле (скрипка), та Бернардом Грінхаузом (віолончель).[8] Незважаючи на те, що він був спочатку наймолодшим партнером у Beaux Arts Trio, Пресслер наостанок став єдиним первісним учасником тріо, який виступав з групою протягом усього її існування, включаючи кілька змін членства, аж до розпуску Тріо в 2008 році.[9] У 2010 році він грав на фестивалі музики Rheingau з останнім віолончелістом тріо "Beaux Arts Trio " Антоніо Менесесом.[5]

Пресслер повернувся до Німеччини в 2008 році з нагоди 70-річчя Хрустальної ночі.[4] У січні 2014 року, у віці 90 років, дебютував у Берлінській філармонії .[10] Його виступ з Берлінською філармонією та сером Саймоном Реттом на новорічному концерті 2014 року транслювався у прямому ефірі по всьому світу.

Тріо «Beaux Arts» зробило велику серію записів для Philips.[9] Крім того, Pressler записав сольну фортепіанну музику на лейблі La Dolce Volta і Deutsche Grammophon у 2018 році — запис французької музики, присвячений його постійному партнеру Annable Whitestone Lady Weidenfeld (Deutsche Grammophon.com)[11] Вже на початку У 1950-х роках він записав значну кількість фортепіанної музики і для фортепіано з оркестром різних композиторів для американського лейблу MGM.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Серед нагород і премій отримав почесні докторські ступені від Університету штату Небраска, Сан — Францизської консерваторії і Школи мистецтв Північної Кароліни, шість номінацій Grammy, нагороду від Грамофон журналу[8] і Міжнародні нагороди класичної музики,[12] Chamber Music America's Distinguished Service Award, золота медаль за заслуги від Національного товариства мистецтв і літератури . Він також був удостоєний премії «Ehrenurkunde» німецьких критиків[8] і обраний до Американської академії мистецтв і наук . У 2007 році Пресллер був призначений почесним членом Єрусалимської академії музики і танцю в знак визнання. У 2005 році Преслер отримав ще дві нагороди міжнароднго рівня: німецький Bundesverdienstkreuz («Хрест за заслуги»), найпочеснішу нагороду Німеччини, і найвищу мистецьку нагороду у Франції — звання Командора ордена мистецтв і літератури. У 2015 році отримав звання Почесного доктора Королівської музичної академії в Лондоні і отримав нагороду ECHO Classic у Німеччині. У 2016 році йому була присуджена премія Lifetime Achievement Award from Les Victoires de la Musique Classique у Франції. У грудні 2017 він отримав звання почесного доктора від університету Бен-Гуріона в Беер-Шеві, Ізраїль.

Література[ред. | ред. код]

  • Menahem Pressler; Holger Noltze: Dieses Verlangen nach Schönheit. Interviews. Edition Körber-Stiftung, 2016.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #134867645 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Munzinger-Archiv — 1913.
  4. а б Kate Connolly (2008-11-07). Kristallnacht anniversary: Hope comes to Berlin's Tempelhof. The Guardian. Процитовано 2014-11-27. 
  5. а б «Was der Welt eigentlich den Wert gibt» Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine. Volker Milch, Wiesbadener Tagblatt, 27 August 2010 (нім.)
  6. а б Kate Connolly (2008-11-14). No jacket required. The Guardian. Процитовано 2014-11-27. 
  7. Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51. ISBN 978 2 3505 5192 0.
  8. а б в г Current and former students to pay tribute to Menahem Pressler at 80th birthday celebration concert Indiana University, 8 December 2003]
  9. а б James R. Oestreich (2008-04-05). A Trio Winds Down, a Circle Closes, and Musicians Plan to Go On. The New York Times. Процитовано 2014-11-27. 
  10. Carolin Pirich (2014-01-16). Suchen, was einen verzaubert. Die Zeit. Процитовано 2014-11-27. 
  11. Fiona Maddocks (2013-10-20). Schubert, Mozart, Beethoven: Tales from Vienna – review. The Observer. Процитовано 2014-11-27. 
  12. Indiana University (1 March 2011). "IU Distinguished Professor of Piano Menahem Pressler wins lifetime achievement award". Прес-реліз. Переглянутий 2014-11-27.