Перейти до вмісту

Пінчук Григорій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пінчук Григорій Павлович
Народивсясічень 1904 Редагувати інформацію у Вікіданих
містечко Срібне Прилуцького повіту Полтавської губернії, тепер селище Срібне Чернігівської області
Помер1992 Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора

Григорій Павлович Пінчук (січень 1904(1904), містечко Срібне Прилуцького повіту Полтавської губернії, тепер селище Срібне Прилуцького району Чернігівської області 1992, місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в січні 1904 року в родині коваля. До 1922 року навчався в школі, з 1922 до 1924 року — на педагогічних курсах у селі Сорочинцях Полтавської губернії. Член комсомолу (ЛКСМУ) з 1924 до 1930 року. Служив у комсомольському загоні по боротьбі з бандитизмом у Сорочинському повіті Полтавської губернії.

З 1924 до 1925 року — вихователь та завідувач дитячого будинку в селі Губське Тарандинцівського району Лубенської округи. З 1925 до 1926 року — завідувач Тарандинцівського райсільбуду Лубенської округи.

У 1926—1930 роках — студент соціально-економічного факультету Полтавського інституту народної освіти.

З липня 1930 року працював завідувачем середньої школи в селі Нові Санжари; завідувачем семирічної школи № 5 міста Полтави; з вересня 1930 року — завідувач робітничого факультету Полтавського сільськогосподарського інституту.

У вересні 1931 — березні 1932 року — аспірант Українського науково-дослідного інституту педагогіки в Харкові. У березні 1932 — листопаді 1936 року — завідувач навчальної частини та викладач соціально-економічних дисциплін (політекономії) Українського науково-дослідного інституту авіадизелів і авіатехніки в Харкові.

У листопаді 1936 — травні 1939 року — викладач історії Харківського авіаційного технікуму та Харківського пожежного технікуму НКВС.

Член ВКП(б) з квітня 1938 року.

З квітня до липня 1939 року працював заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Кагановицького районного комітету КП(б)У міста Харкова, з липня до вересня 1939 року — заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Харківського міського комітету КП(б)У.

У вересні 1939 — червні 1942 року — завідувач відділу пропаганди та агітації Харківського міського комітету КП(б)У. Під час німецько-радянської війни в 1941—1943 роках працював в Українському Штабі партизанського руху.

З червня (затв. у листопаді) 1942 року — завідувач сектору культури (і освіти) відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У в Москві.

У листопаді 1943 — травні 1945 року — завідувач шкільного відділу (відділу шкіл) ЦК КП(б)У.

У травні — грудні 1945 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП(б)У.

У грудні 1945 (офіційно з січня 1946) — березні 1948 роках — 2-й секретар Закарпатського обласного комітету КП(б)У.

У квітні 1948 — січні 1949 року — директор Одеського учительського інституту. У січні — серпні 1949 року — секретар Одеського міського комітету КП(б)У.

23 серпня 1949 — 18 лютого 1957 року — міністр освіти Української РСР.

З 1957 року — на пенсії у зв'язку з тривалою хворобою.

У 1958—1964 роках — уповноважений Ради в справах Руської Православної Церкви при Раді Міністрів СРСР по Українській РСР.

Помер у 1992 році.

Родина

[ред. | ред. код]

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Лікарчук І. Міністри освіти України (1943—2007). Том 2. — К., 2010.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]