Гринько Григорій Федорович

	Григорій Федорович Гринько
	3-й Нарком фінансів СРСР
18 жовтня 1930 — 16 серпня 1937
Попередник:	Микола Брюханов
Наступник:	Влас Чубар
	Голова Київського губернського виконкому та Київської міської ради
	Голова Київського губернського виконкому та Київської міської ради
серпень 1923 — липень 1925
Попередник:	Ян Гамарник
Наступник:	Пантелеймон Свистун
	Нарком освіти УСРР
	Нарком освіти УСРР
1920 — 1923
	Голова Держплану УСРР
	Голова Держплану УСРР
1923 — 1924
Партія:	КП(б)У (з 1919)
Народження:	18 (30) листопада 1890; Штепівка, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть:	15 березня 1938 (47 років); Московська область, Російська РФСР, СРСР ; насильницька смерть
Національність:	українець
Громадянство:	Російська імперія →; СРСР
Автограф:
	Медіафайли на Вікісховищі
	Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Гринько.

Гринько́ Григо́рій Фе́дорович (18 [30] листопада 1890(18901130), Штепівка, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 15 березня 1938, Московська область, Російська РФСР, СРСР) — радянський політичний і державний діяч. Жертва сталінських репресій.

Біографія[ред. • ред. код]

Народився в родині службовця. Навчався на історико-філологічному факультеті Харківського й Московського університетів, але жоден з них не закінчив, 1913 року був виключений із Московського університету за участь у студентських заворушеннях.

Член УПСР із 1917 року, належав до її лівого крила.

З 1919 року член Української комуністичної партії (боротьбистів). Пізніше, як представник ЦК боротьбистів, входив до вищих органів УСРР — Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК), Всеукраїнського ревкому.

З 1920 року — член КП(б)У.

1920–1923 роки — народний комісар освіти УСРР.

1923–1924 роки — голова Держплану УСРР. У 1923 році за редакцією Гринька виходив журнал «Червоний шлях».

З серпня 1924 до липня 1925 року був головою Київського губернського виконкому, водночас — головою Київської міської ради. Під час його правління відбулася адміністративно-територіальна реформа, і на частині колишньої Київської губернії створили Київську округу.

З 1925 року — на різних посадах в уряді СРСР.

1930–1937 роки — народний комісар фінансів СРСР.

1937 рік — заарештований у справі так званого «антирадянського правотроцькистського блоку», 1938 року розстріляний.

15 липня 1959 року реабілітований за відсутністю складу злочину.

Купюра 5 карбованців Держбанку СРСР, 1934, до заарештування Наркомфіна Гринько
Купюра такого ж номіналу випуску 1937 року
Підпис Гринько, що зник з купюр після його арешту

Див. також[ред. • ред. код]

Націонал-комунізм

Посилання[ред. • ред. код]

Григорій Гринько. Олександр Шумський : Статті. Промови. Документи / НАПН України, Педагогічний музей України ; [укладачі : В. О. Гайдей, О. П. Міхно ; наук. консультант О. В. Сухомлинська]. — К. : ПМУ, 2015. — 172 с. — (Сер. «Педагогічні републікації» ; вип. 2). — ISBN 978-617-7021-33-8.

Джерела[ред. • ред. код]

Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
Карамаш Сергій. Керівники Києва // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.
Гринько Григорий Фёдорович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)