Гринько Григорій Федорович
Григорій Федорович Гринько | |||
| |||
---|---|---|---|
18 жовтня 1930 — 16 серпня 1937 | |||
Попередник: | Микола Брюханов | ||
Наступник: | Влас Чубар | ||
| |||
серпень 1923 — липень 1925 | |||
Попередник: | Ян Гамарник | ||
Наступник: | Пантелеймон Свистун | ||
| |||
1920 — 1923 | |||
| |||
1923 — 1924 | |||
Партія: | КП(б)У (з 1919) | ||
Освіта: | ХНУ імені В. Н. Каразіна | ||
Народження: |
18 (30) листопада 1890 Штепівка, Лебединський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||
Смерть: |
15 березня 1938 (47 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР | ||
Національність: | українець | ||
Громадянство: |
![]() ![]() | ||
Автограф: | ![]() | ||
Медіафайли у Вікісховищі? | |||
|
Гринько́ Григо́рій Фе́дорович (18 (30) листопада 1890, Штепівка, Російська імперія — 15 березня 1938, Розстрільний полігон «Комунарка», СРСР) — радянський політичний і державний діяч. Жертва сталінських репресій.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 (30) листопада 1890 року в родині службовця в с. Штепівка. Навчався на історико-філологічному факультеті Харківського й Московського університетів, але жоден з них не закінчив, 1913 року був виключений із Московського університету за участь у студентських заворушеннях.
Член УПСР із 1917 року, належав до її лівого крила.
З 1919 року член Української комуністичної партії (боротьбистів). Пізніше, як представник ЦК боротьбистів, входив до вищих органів УСРР — Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК), Всеукраїнського ревкому.
З 1920 року — член КП(б)У.
Очолював з 16 лютого 1920 року по 20 вересня 1923 року Народний комісаріат освіти УСРР.[1]
1923–1924 роки — голова Держплану УСРР. У 1923 році за редакцією Гринька виходив журнал «Червоний шлях».
З серпня 1924 до липня 1925 року був головою Київського губернського виконкому, водночас — головою Київської міської ради. Під час його правління відбулася адміністративно-територіальна реформа, і на частині колишньої Київської губернії створили Київську округу.
З 1925 року — на різних посадах в уряді СРСР.
1930–1937 роки — народний комісар фінансів СРСР.
1937 рік — заарештований у справі так званого «антирадянського правотроцькистського блоку», 1938 року розстріляний.
15 липня 1959 року реабілітований за відсутністю складу злочину.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лікарчук І.Л. Міністри освіти України: в 2-х т. – т. 1 (1917 – 1943 рр.) – К.: Видавець Ешке О.М., 2002. – с. 133-168. ISBN 966-557-096-Х
Джерела[ред. | ред. код]
- Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
- Карамаш Сергій. Керівники Києва // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
- Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.
- Гринько Григорий Фёдорович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Григорій Гринько. Олександр Шумський : Статті. Промови. Документи[недоступне посилання з травень 2019] / НАПН України, Педагогічний музей України ; [укладачі : В. О. Гайдей, О. П. Міхно ; наук. консультант О. В. Сухомлинська]. — К. : ПМУ, 2015. — 172 с. — (Сер. «Педагогічні републікації» ; вип. 2). — ISBN 978-617-7021-33-8.
- М. Виговський. Доля наркома-реформатора.
|
|
- Випускники Харківського університету
- Народились 30 листопада
- Народились 1890
- Уродженці Харківської губернії
- Померли 15 березня
- Померли 1938
- Розстріляні на полігоні «Коммунарка»
- Очільники Києва
- Міністри УРСР
- Політики України
- Міністри СРСР
- Міністри освіти і науки України
- Боротьбисти
- Українські націонал-комуністи
- Члени ВУЦВК
- Репресовані в СРСР
- Посмертно реабілітовані
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Українці, страчені СРСР
- Жертви Великого терору з України