Пірникоза австралійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пірникоза австралійська
Tachybaptus novaehollandiae - Mulligan's Flat.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пірникозоподібні (Podicipediformes)
Родина: Пірникозові (Podicipedidae)
Рід: Мала пірникоза (Tachybaptus)
Вид: Пірникоза австралійська
Tachybaptus novaehollandiae
Stephens, 1826
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tachybaptus novaehollandiae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tachybaptus novaehollandiae
EOL logo.svg EOL: 45516055
ITIS logo.svg ITIS: 563257
IUCN logo.svg МСОП: 22696553
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 342690

Пірникоза австралійська[2] (Tachybaptus novaehollandiae) — вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Австралії, Новій Зеландії, Новій Гвінеї, на сході Індонезії та островах на заході Тихого океану.

Опис[ред. | ред. код]

Невелика пірникоза. Тіло завдовжки 23-25 см, розмах крил — до 39 см. Вага 100—230 г. Спина, крила та задня частина шиї попелясто-чорні. Голова чорна із зеленкуватим відтінком. Горло чорне. Боки шиї коричневі. Груди сірі, черево біле. Очі помаранчево-жовті. Перед оком є біла пляма, яка сильно контрастує з темним лицем і дзьобом.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Трапляється на відкритих водоймах: озерах, лиманах, річках з повільною течією. У гніздовий період трапляється парами, в інший — невеликими зграями. Живиться водними комахами та молюсками, рідше рибою та раками. Створює моногамні пари на один сезон, рідше на декілька сезонів. Сезон розмноження триває з червня по березень. Гніздо облаштовує на острівці з очерету, який будує на мілководді. У кладці 2-4 яйця. В одне гніздо можуть відкласти яйця дві самиці, тоді в кладці може бути до 9 яєць. Насиджують кладку обидва батьки по черзі. Інкубація триває 22-23 дні. Пташенята залишають гніздо через тиждень після народження, але батьки доглядають їх ще два місяці.

Підвиди[3][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Tachybaptus novaehollandiae: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 20 липня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Grebes. International Ornithological Congress. Процитовано 6 січня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]